- Ти не любиш мене , - шепче вітер осінній.
- Ти не любиш мене , - плаче дощ навісний .
І від слів тих холодних на серці вже іній ,
Перестала приходити ти навіть в сни .

Через тисячу літ я тебе відшукаю,
Не надійся , даремно це все не мине .
Я до ночі по вулицях темних блукаю
І невтомно ношу своє серце сумне .

Відгукнися , прошу . Вже птахи відлітають .
Осінь холодом стеле дорогу свою .
Десь згубилося щастя … А дні все минають .
Я зажурений болем на вітрі стою .

2002 р.

Перевод с украинского Владимир Михайлов

Ты не любишь меня, - шепчет ветер осенний.
Ты не любишь меня, - плачет дождь проливной.
Неприветливых слов на душе лежит иней -
Даже в снах, дорогая, уже не со мной.

Словно тысячу лет без тебя прозябаю.
Силуэт твой пытаюсь увидеть в окне.
И ночами по улицам тёмным блуждаю,
Ещё веря, что думаешь ты обо мне.

Отзовись же прошу, отзовись, умоляю!
Осень холодом стелет дорогу свою.
Птицы с грустью на юг, посмотри, улетают,
А я с болью в обнимку на ветре стою.