В минулому живу. В. Лысич. Перевод с укр. Владимир Михайлов

Я пам’яттю в минулому живу.
Душею гріюсь в поглядах привітних,
Ловлю промінчики очей пречистих,
Та згадками до тебе все пливу.

І пам’ять держить зі всіх сил мене.
Я вириваюсь, але все даремно.
Мов від біди, в очах від болю темно,
І крик душі : « Коли ж це все мине?».

Я пам’яттю в минулому живу.
Вже все одно : з тобою чи без тебе,
Мені тепла твого хоч трішки треба.
І ось тому я спомин цей зову.

Щоб спраглими вустами воду пить,
Щоб біль забути, смуток розігнати,
Як і раніше, щоби всіх обняти,
І всіх і все хотілося любить!

Безжальний час тайм – аут не дає.
Чи ще повернеться минуле світле?
Майбутнє посміхнеться нам привітне?
Змінились ми. Світ іншим постає.

Перевод с украинского Владимир Михайлов

Сегодня в прошлом памятью живу.
Тепло храню я взглядов твоих чистых,
Как дар душе очей мне очень близких,
К тебе воспоминаньями плыву.

Удерживает память, нету сил.
Я вырываюсь, только ведь напрасно,
А крик души? Порою так ужасно,
В очах от боли меркнет целый мир.

Сегодня в прошлом памятью живу.
Уж всё равно, с тобой ли, без тебя ли,
Ведь сладких дней мгновенья миновали,
А я с надеждой прошлое зову.

Сухим губам, чтоб жажду утолить,
Чтоб боль унять, с печалью бы не знаться,
С тобою никогда не расставаться,
Счастливой быть...как хочется любить!

Как жаль, надежда шанса не даёт.
Смогу ль вернуться в радужное время?
Безжалостно отягощает бремя.
Меняя нас, Бог счастья ниспошлёт?!
Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.