ЮРІЙ КИРИЧЕНКО (1954-2015)

                        БАЛАДА

      ПРО ВИХІД ЗА МЕЖІ СЛІВ

                    Пам’яті Галини Калиниченко

…Вона покинула берег,

Тепер вона вся – ріка…

Це знають калина й берест,

І річки хвиля в’юнка…

Вона покинула берег

І вийшла за межі слів…

Її проводжає шерех

Пшениці з дальніх полів…

Сумними очима бруки

Вдивляються їй услід…

Її материнські руки – 

Тонкі, наче скреслий лід…

Дарма, що шалена спека

Схилилась їй до чола,

А з ближніх гаїв лелека

Їй проскурку в дім несла…

…Вона покинула книги,

Що плачуть на стелажі…

…Вже заздрісники-скалиги

Не візьмуть честь на ножі…

Її проведуть сьогодні,

За зболену оболонь…

Слова, сумні й благородні,

Хтось мовить… Мо’, цей ось хлонь?..

А може, друг і колега,

З яким перейшла літа…

…Хоч пам'ять не безберега,

Молитва душі – свята…

Така, як її сумління,

Яке вже не відридать…

…Печаль – не перейде в тління:

За нею – свят-благодать…

…Вона покинула книги:

І світлі свої, й – чужі,

Звільнившись від пут кормиги,

Не миючи ніг олжі…

…Вона була і лишилась

В натхнення при знаменí…

…Шинель її – в зорях шилась,

Дейкують, не в сущі дні…

10.07.2015р.