ЮРІЙ КИРИЧЕНКО, лауреат Міжнародної літературної премії імені Віслави Шимборської (2015)

 

З ЦИКЛУ „ВЕЧІР І ПІСНЯ"

 

 

                  * * *

 

…Вечір і пісня, і – стяги,

Світ, побратими, судьба…

Слово – наш гетьман звитяги,

Іншого маєм хіба?

Вітер, шаблí і гармати,

І небосхил, і – громи…

Степом хрестила нас мати,

Кличем звитяг і сурми…

Ніч, кров на вишивці, воля,

Коні хропуть… Далина…

Вгвинчена в небо тополя,

Смерть… Україна… Війна…

Хочеться миру і щастя,

Хочеться сонця й роси…

Вірш цей в любові придасться,

В нього – що хочеш проси…

Нишкнуть в ярах воріженьки,

Заповідається світ…

…Ці три зернини  від неньки –

Волі й братання привіт…

 

23.07.2015р.

 

                * * *

                                     В. Сіренку

 

…Слово – держава духу,

А в тебе – гнилі гриби…

Лірику, молодуху,

В ніч пізнань не ганьби…

Слово – душі святковість,

А в тебе – торішній сніг…

Заповідалась – совість,

Кішка ж лягла до ніг…

Слово – краси високість,

В тебе ж – скімлення псів…

Вправлений в косоокість,

Долі псевдозасів…

Слово – меч і гармата,

Слово – сурма з юги…

В тебе ж – продажна шмата,

Культя – замість ноги…

…Вірить тобі – не вірю!

В юрмищі – не взнаю!..

…З яру чумному звірю

Проскурку подаю…

 

23.07.2015р.,

на Прп. Антонія Печерського.

 

 

                     * * *

 

…Човни без вітрил і без весел,

Кохана, хіба це човни?..

А день яснокрил і чудесен,

І птахи на вітах – з весни…

Вони прилетіли не вчасно?

А що таке „вчасно"? Скажи!

Любити – це, справді, потрясно,

Сопілку з струною зв’яжи…

Човни без вітрил і без весел,

Кохана, хіба це плавба?..

…Ми, люба, з нев’янучих весен,

Розкриленість – наша судьба!..

Наш обрій – то наша потреба,

Наш сокіл – несхмареність див…

…Вітчизна – і хмаронька з неба,

І – вірш, котрий щем народив…

…Сьогодні – на кресах тривожно,

Сьогодні – в огнях небеса…

Та явлена ніжність – не ложно,

Та меч – в сто громів провиса…

 

23.07.2015р.

 

 

             * * *

                                             Галі

 

…Входимо в кратер болю,

Входимо в ніч тривог…

Що це, серце, з тобою:

Слово тобі не Бог?..

Входимо в грім і в роси,

Входимо – в благодать…

Трави ці – медоноси,

Чим тобі й їм воздать?

Входимо в повнозерня,

Входимо – в полини…

…Слово – столезе терня

З творчої глибини…

Що мені з ним робити?

Як його зберегти?..

…На півдорозі вбити?

В свято вуст вознести?..

 

23.07.2015р.