ЮРІЙ КИРИЧЕНКО, лауреат Міжнародної літературної премії
імені Віслави Шимборської (2015)
БАЛАДА
НА ТЕРНІЯХ СМУТКУ
З циклу
„Портретування хижаків"
…Писати портрети вовків
Лисиця навикла не вчора:
Невмислимих, злих, диваків
Творила уява нехвора…
Були вони – як на підбір:
Старі, молоді, навіжені…
Любили їх річка і бір,
Ще й сутінки мудро-скажені…
А що вже осінні яри,
То тут – одіссея окрема…
…Вовки були вхожі в двори
І в творчі конструкції Брема…
…Писати портрети вовків
Лисиця полúшила вчора:
Убили її родаків,
А трупи забрала Печора…
…Лисицю ту хорт змалював
І плакав, і люто карався…
…А світ незглибимо тривав
І смертними кулями грався…
11.11.2015р.
* * *
…Цілунки у вечірній прохолоді
Приходять і відходять… Так бува…
Вони – мов зморений курок на зводі,
Мов передчасно скошена трава…
Цілунки у вечірній прохолоді
Віщують протидію почуттям…
Таке трапляється, завваж, в природі,
І ти це, друже мій, собі затям…
Цілунки у вечірній прохолоді
Ще ходять в сад пізнань, хоча, проте…
…Це ліпше знать Марині і Володі:
Вони ще вірують в чуття святе…
11.11.2015р.
* * *
…Я не прийму ні ганьбищ, ні наруги,
А лише неподільність почуттів…
Священне слово вийшло з осоруги
І прагне дотикань до ста життів…
І як мені його не розуміти?
І як мені його не осягти?
В глибокім небі моляться терміти,
Хвилюють їх небачені світи…
Я не прийму ні ганьбищ, ні – наруги,
Та хочу знать, що дума осокір,
Який, обходячи ставки й яруги,
Світа в словах, судьбі наперекір…
Я розумію, люба, те світання,
Я в ньому возвеличую чуття…
…А птахи нам дарують щебетання,
А птахи – невіддільні від життя…
11.11.2015р.
* * *
…Дозвольте цілувати ваші губи,
Дозвольте повноважень на вуста…
До чого тут вінчання, звичай, шлюби
І, врешті-решт, ця ніч, як мед густа?..
Дозвольте бути з вами, тільки з вами,
Дозвольте занапáстити себе:
Лежати в травах поміж деревáми,
Відкоркувавши небо голубе…
Дозвольте вам щось пам’ятне зробити,
Від чого б засвітилася зоря,
І жоден вірш не зміг її зганьбити,
І хай судьба судьбі не докоря…
Дозвольте цілувати ваші очі,
Аби вони вторгалися в блакить…
…І хай було б це, навіть, в нетрях ночі, –
Серця б вістили сонячність навскидь…
11.11.2015р.
* * *
…Знову – дощі і тумани,
Знову – м’які туманú…
Серце – на лезах омани,
Слово – на лезах вини…
Дощ – невтіпак на лимані,
Дощ – камуфляж без душі…
Мороки хлюпають в дзбані,
Тіні бредуть по соші…
Все – невимовне і віще,
Все – зосеніло-просте…
…Впало в журбу кладовище,
В марево змроків густе…
Знову – дощі і тумани,
Знову – чумні чагарі…
…Ні, я не лицар омани,
Не карбівничий зорі…
Все, що зі мною сьогодні,
Завтра – комусь перейдé…
…Ви, пані, родом не з Кодні?
Чом ваше личко бліде?..
Не поспішайте казати,
Не поспішайте… Не слід…
…Пісня сліпої казарки –
Смутком общипаний глід…
11.11.2015р.
* * *
…Жінки вигулюють собак
І палять цигарки…
А в скрух на узбічах кульбак
Задивлений в ярки…
Жінки задумливо мовчать:
А що їм говорить?
Їм вже нема кого повчать,
Тим більш – боготворить…
Жінки ще досить молоді,
Хоча не те, щоб, та
Вже накупалися в біді
Їх губи ще й вуста…
Жінки вигулюють собак
І палять цигарки…
А в скрух на узбічі кульбак
Мандрує крізь віки…
…Я мандрівничому радúй,
Він – поводир словам…
…Цей вечір сонячно-рудий –
Душпастир деревáм…
11.11.2015р.
* * *
…Конвалії цвітуть?
І що мені на те?
Конвалії цвітуть?
І що нам двом, кохана?
Сніги все рівно нас,
До ранку, заметуть,
А хрест не ставлять
В змроках Чингізхана…
Конвалії цвітуть?
І що мені на те?
Конвалії цвітуть?
Зимою? Божа рана…
…Слова в слова
Непоквапом вростуть
І стануть скарбом
Князя Філіґрана…
…Мені на завтра
Вирушать домів,
А ти ще залишаєшся, кохана?..
…У річки скрух – сомів, як і умів,
А кулі – всі відстріляні з нагана…
11.11.2015р.
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.