ЮРІЙ КИРИЧЕНКО, лауреат Міжнародної літературної премії

 імені Міхея Емінеску (2013)

                        * * *

…В цих байраках вовків – як вовків,

В цих байраках лисиць – як лисиць…

А над ними граків – як граків,

Та забракло дівчат-жартівниць…

В цих байраках спізнав я тебе,

В цих байраках – спізнались оба…

Небо ніжило нас голубе,

Чарувала безмовна журба…

…Де все ділося? Де? Не питай:

І любов, і цілунки, і – дощ…

…Звавсь байрак наш велично – Китай,

Де поділася в нім нехворощ?..

13.11.2015р.,

м. Січеслав

                     * * *

…Дотліває осіннє багаття,

Наш човéн – без весла, без весла…

На тобі крепдешинове плаття,

Небагато від нього тепла…

Дотліває осіннє багаття,

Дотліває осіння жура…

Наші губи – і сестри, і браття,

Тільки знать про це мамі не тра’…

Ми вже долю свою розпізнали,

А вона нас не зовсім… Але

Почуття наші – що амонали,

Лихо з розуму в слові мале…

То у класиків – все зрозуміло,

То у класиків – все трин-трава…

…Цілувалися щиро й невміло,

Так, що обертом в ніч голова…

Дотліває осіннє багаття,

Дотліває осіння жура…

На тобі крепдешинове плаття,

Хоч не надто вже й тепла пора…

Я твої обціловую руки,

Ти – повільно зітхаєш: облиш…

…Ми обоє – з печалі, з розлуки,

Чому ж словом нас двох бадьориш?..

13.11.2015р.,

м. Січеслав

                 * * *

…Де вже мені розуміти,

Що ця біда – час оман?..

Поцілуватися вміти,

То – невеликий шарман…

Ти – в чаруваннях спесива,

Ти – мене в ніч повела…

Сказано – медоточива,

Сказано – в звабах незла…

Я тепер все розумію,

А що тоді розумів?

Тіло, дароване змію,

В горлички вкрасти не смів…

Де вже мені розуміти,

Що жовтолист – назавжди?..

…Молодість виставить міти

Там, де зітхають сади…

13.11.2015р.,

м. Січеслав

                   * * *

…В таїні зника твоє обличчя,

А здавалось, в літеплі біди…

Перейти убрід твоє величчя,

Все одно, що пити в ніч меди…

Я тебе любив і – ненавидів,

Я тебе любив і – проклинав…

А човéн – на бережечку нидів,

А човéн – в душі лиш виринав…

Ти була моєю й не моєю,

Ти була, як в березі змія…

Суттю обіймав тебе всією,

Поцілований уперше в ночах я…

Ти тоді не знать чого хотіла,

Ти всього вже звідала тоді…

Може, тіла? А чого б не тіла?

Тільки де: в баркасі? На воді?..

…Ще тоді не мав я вісімнадцять,

Ти ж шістнадцятка, що в мороці буя…

Але вміла з старших так сміяться,

Мов стовуста пані манія…

…В таїні зника твоє обличчя,

Всякий в ті таїни не ходи…

…Гусаки топтали скопом гиччя

Біля заповітної гряди…

13.11.2015р.,

м. Січеслав

                  * * *

…В ці заболочені нетрі

Ми ще ні з ким і – ні-ні…

І не томý, що інертні:

Морок нас вів по стерні…

Та – все ж уперше буває,

Та – все ж буває колись…

Казка спокус зазиває:

Губи – в чар згуб підвелись…

В ці заболочені сховки

Ти завела і мене…

Де це? В районі Шляховки?

Пиво там роблять міцне…

Пиво-не пиво, а губи

В тебе були, як меди…

Ти – задихалася: „Любий,

В шал очамріння веди…"

Я і повів… Не вагався,

Я і повів… І – завів…

Місяць – і той застидався,

Як я в любистку говів…

Що там було? Чи ж питати?

Що там було? Чи ж казать?..

…Всі зав’язались цитати,

Як їх тепер розв’язать?..

13.11.2015р.,

м. Січеслав

                  * * *

…В яр ти забігла гінка,

Іншою вибігла з яру…

Музика зваби гірка

Входила в ніч крізь флояру…

Слухали тихо її

Трави, околиці, квіти…

Лиш зосенілі гаї

З нею (назавше вже?) квити…

В ніч ти забігла гінка,

Іншою вибігла з ночі…

Хмарка, мов мальва п’янка,

Млостю голубила очі…

…Я за тобою ішов,

Ніби гусак з очерету…

…Згуби розірваний шов

Клала душа на верету…

13.11.2015р.

                          * * *

…Плакать – не плакала, сліз не роняла,

Стежкою в березі йшла…

Качка від качура тіні ганяла,

Що за бідова була?..

Плакать – не плакала, ніц не тужила,

Знала: таке – має буть…

Кажуть, і в любощах юність стожила,

А не якась шалапуть…

Плакать – не плакала: зайві всі сльози,

Що, як не люблять тебе?..

Пройдуть, як віск з свічки болю, морози,

Небо сяйне голубе…

Знали те небо високе обоє,

Як – і високу траву…

…Вицвіли з ночі тієї обої

В хаті, в якій не живу…

Плакать – не плакала, що – голосити,

Що – з мосту в воду? Хіба,

В тайні від нені у Бога просити,

Аби відпала ганьба?..

13.11.2015р.,

м. Січеслав