ЮРІЙ КИРИЧЕНКО, лауреат Міжнародної літературної премії

 імені Томаса Еліота (2014)

З циклу „ВОВЧІ НОРИ"

                          * * *

…В яругах та ярах таяться вовчі нори,

В яругах та ярах вони – таємні й злі…

Вовки не просто в них занедбані потвори,

Зоря проклять у них горенить на чолі…

В яругах та ярах вовки – несамовиті,

В яругах та ярах вовки – мов упирі…

Криваві ікла їх у туманú сповиті,

Чи є ще де такі, як в нетрях на Дніпрі?

В яругах та ярах я заблукав з тобою,

В яругах та ярах я вглибився в біду…

Але не заповзявсь дружить тоді з ганьбою,

Але не зрадив честь і яблуньку в саду…

Вона була тобі, вона була для тебе,

Цвіла і плодоносила в селі…

Із нею був на Ви і цей, заїжджий, ребе,

І навіть дітваки, ці неслухи малі…

В яругах та ярах таяться вовчі нори,

Нема на них стволів, а є – лиш кажани…

Я бачив їх вночі, як жив у баби Нюри,

Чиї сини не вернуть вже з війни…

…Ярами йшли дощі, а баба їх любила,

Ярами йшли криві і згорблені, й німі…

…А якось загубилась там кобила,

Вслухаючись в класичні до, ре, мі…

04.12.2015р.,

на Третю Пречисту

                          * * *

…Діброва ця стара, та є ще в неї моці,

Діброва ця стара, мов баба з туманíв…

І радощі й жалі вона тримає в оці,

І гордий дикосій при ній ще не змарнів…

Діброва ця стара, та є тут вовчі нори,

І є при ній джмелі і птахи, й нагідки…

Течуть з святих небес дощів тугі пацьори,

Здавен і з сьогодень живі їх витівкú…

Діброва ця стара, а як їй не старіти?

Циганські відьмаки вкорочують їй вік…

На схилі її скрух зійшлись хати горіти,

А відра без води давно у Ґрети Цвік…

Діброва ця стара, до згуби одинока:

На двісті з чимсь км довкіл степи й степи…

Коршак за нею нагляда впівока,

І ні, та й кине: „Матінко, терпи…"

А неня і без слів – велика терпелиха,

А неня і без слів – мов горда удова…

…Якого тільки не вкохала лиха,

Яка не берегла її трава…

Сумні її літа до порубів байдужі,

Сумні її літа калину не здали…

Пита її пан сич: „Як, нене, ви ще дужі?

Чи можна, щоб при вас молилися вітри?"

Діброва не мовчить: стара – відповідає,

Цю відповідь її знайшли й мої слова…

…В розгіллі її скрух вже сойка не ридає,

І щось шепоче Галі перезва…

04.12.2015р.,

на Третю Пречисту

                   * * *

…На болоті співає пташка,

Чути голос її й сюди…

А стежиною юна Дашка

Кочегарам несе води…

На болоті цвітуть тюльпани

І конвалії, й – нагідки…

Рими, скинувши в ніч жупани,

Слово честі несуть в рядки…

На болоті душа не плаче,

На болоті душа – співа…

Чом сумуєш ти, мій юначе?

З рос блакить чистоту спива…

На болоті співає пташка,

Чути голос її й сюди…

…Є з джерельною в мене фляжка:

В ніч – заступниця від біди…

04.12.2015р.,

на Третю Пречисту

                   * * *

…Я – цілую твої долоні,

Я – цілую твої вуста…

Розворушуєш що ти в хлоні,

Коли ніч, мов полин густа?..

Я – цілую твої зіниці,

Я – цілую твою жагу…

Ніч твоя – мов чуття куниці:

Я цілую тебе нагу…

Ти – такою мені явилась,

Ти – прийшла до мене у ніч…

Понад стегна вся розповúлась,

Запалавши в сто сорок свіч…

Я – цілую тебе в любистку,

Я – цілую тебе в яру…

…Де шукати в тобі прихúстку?

В стегнах, вкляклих в предивну гру?

Ти мені не давай пощади,

Я тобі пощади не дам…

…Губи навчені так знущатись,

Що куди тобі Клод Вандам…

04.12.2015р.

                 * * *

…Маки на жухлій стерні – 

Щирості вияв мені?

Може… Усе може буть,

Але ж довкіл – шалапуть…

Маки на жухлій стерні – 

В ці опечалені дні?

Може… Усе може буть,

Схоже, що на незабуть?..

Маки – у віршах цвітуть,

Але ж сніги вже метуть…

Певно… Усе може… Все:

Віхола – губи пасе…

…Губи – журавлики див,

Хто це їх так натрудив?..

…Маки – на мертвій стерні,

Плаче сопілка: в мені?..

Плаче, а що їй робить?

Душу – не варто ганьбить…

04.12.2015р.,

на Третю Пречисту

                   * * *

…Люби мене, моя печале,

Але не надто: міру знай…

…Це літо скрух – не відзвучале:

Його – на греблях переймай…

Люби мене, моя кохана,

За всі переболілі дні…

…Що з того, що на серці рана,

А дикі маки – на стерні?..

Люби мене, моя куріпко,

В житах і навіть на стерні…

З ким ти трудила губи, ріпко,

Одні – на двох, такі одні?..

Люби мене, моя остання,

Моя єдина благодать…

…Допоки? Певно, до світання,

А змроки вчись журбі віддать…

04.12.2015р.

               * * *

…Де мої ранні жалі,

Де мої пізні розлуки?..

…Жар у калин на чолі,

Схоже, обпалює й руки…

Де твої ранні вуста?

Де твої пізні цілунки?

Хмара над степом густа

Вабить на плечі злі клунки…

Я – допоміг би, але…

Я – допоміг би, та – пізно…

…Серце в любові – незле,

Хоч і змарноване, звісно…

Де мої ранні жалі,

Де мої пізні гривасті?..

…Грози в блакиті на тлі – 

Варті святої напáсті…

04.12.2015р.

                   * * *

…Бруками (чуєте?) бруками

Слово на сповідь несу…

Віршами, з жару, сторукими

Заповідаю красу…

Бруками (чуєте?) бруками

Йду углибати в красу…

Гріючи ніч стародруками,

Серце на сповідь несу…

В серці – ні входу, ні виходу,

В серці – глибока блакить…

Бджоли, цілуючи в бороду,

Жалять вродливих навскидь…

Бруками (чуєте?) бруками

Йду, углибаючи в Світ…

…В чеснім змаганні із круками,

Не надломлю божих віт…

Крізь туманú, крізь околиці

Йду до святої мети:

Казку читаю шовковиці

З речень добра й чистоти…

04.12.2015р.

                          * * *

…Степ затерп від болю, вкляк в тумани,

Але що тепер ці туманú?

Пещені якісь жерці омани,

З надвечір’я діти сатани…

Степ затерп від болю, від безсилля

Народити щирість і жагу…

Знов на кресах ницості засилля,

Знов бджола несе одну пергу…

Що в степах столезих відбулося?

Що в степах, по крові, пролилось?

Безголосся, друже, безголосся,

Чорне плетиво сумних колось…

Степ затерп від болю, вкляк в тумани,

Але що тепер ці туманú?

…Вірш, відгородившись від омани,

Не бажа ні миру, ні – війни…

Що ж йому в степу безликих треба?

Що ж йому: приборкати чуму?..

…А можливо, просто неба, неба,

Щоби заступити ним пітьму?..

Я – не знаю… І ніхто не знає,

Я – не знаю… І ніхто не зна…

…Човен з хвиль Дніпрових виринає:

Хто на веслах – серце розпізна?..

04.12.2015р.,  

на Третю Пречисту

                 * * *

…Нащо нам цвіт без роси?

Нащо? Скажи, моя люба…

Тиша збира голоси

Біля крислатого дуба…

Нащо нам тиша німа?

Голосу хочеться й тиші…

Серце зітха крадькома

Ось уже, схоже що, тижні…

Нащо нам в серці жалі,

Нащо нам в слові осінні?..

…Вірність у згуби на тлі

Творить сюжети нетлінні…

Де ці сюжети подіть?

Може, в тривогу, в рукопис?..

…Нумо, кохана, радіть:

Слово – крилатий звукопис…

04.12.2015р.,

на Третю Пречисту

                        * * *

                                                                   Галі

…Що журавлі шукають на ріллі?

Що журавлі шукають, моя пані?

Забуті десь там радощі-жалі

Чи зерня скрух, замотані в обмані?

Що журавлі шукають, що їм там

У цій тривкій, промозглій прохолоді?

Що в полі знадобилось їх літам,

При серці втіхи чи в жури насподі?

Ніхто мені на це не відповість,

Ніхто мені на цім не наголосить…

Хіба що, вість, хіба що, дивна вість,

Яка в снігів пробачення не просить…

04.12.2015р.,

на Третю Пречисту