ЮРІЙ КИРИЧЕНКО. лауреат Міжнародної літературної премії

 імені Івана Франка (2014)

                         * * *

                                                         Є. Романенку

…Багатогранність нашої культури

Постати мала б з творчої натури…

Але натуру зведено на пси – 

Не вижати із каменю роси…

Холодний він, мов лоб пірапітека,

Чим годна тут зарадити аптека?

Каміння злікувать міг лише Бог,

Та він одрікся від обох небог…

Культуру калічі й літературу,

Яка пішла служити баксам здуру,

Тепер ніхто серйозно не сприйма:

Ні студія розпусти, ні тюрма…

Час від часу до цих двох долучаються – 

Коли вмирають чи коли вінчаються…

Багатоликість брезклого безчестя

Чека Месію з іншого пришестя?

Чи скоро він прийдé? Хто відповість?

Чесноти й цноти – що в горлянці кість…

17.09.2011р.

                        * * *

                                                        Софійці

…В житті без болю, без страждань

Нічого не бува…

І навіть на льоду, в Йордань,

Трапляється, овва,

Сокирою хтось палець втне

У себе на нозі

І навіть оком не змигне

При молодій сназі…

В житті, в хуртечі остюків,

А то – і в царстві руж,

Не всякий огир – без підків,

Не всякий хлонь – без груш…

Але трапляється, бува,

Що й цар – злиденний цап…

І не спаса ні булава,

Ні з припічку мацап…

В житті без болю, без страждань

І гусь не освятивсь…

І навіть той, що на Йордань

В горшку перехрестивсь…

23.08.2011р.

                            * * *

                                                                     Галі

…В сутінках душа моя світає,

В сутінках душа моя не спить – 

Світ краси із розвиднем вітає,

Що – ні запродать, ні – закупить…

Я при нім – архімандритом духу,

Я при  нім висвячую чуття:

І в добу, що вторглася в задуху,

І в період цвіту побиття…

Ми обá пливем в державу світла,

Ставши в ста баладах на крило…

…Радість, що в словах оцих розквітла,

Туманцéм спадає на чоло…

19.09.2011р.

                        * * *

…В мені мовчать, в тобі – говорять

Блакитні ружі в ніч жаги…

Вуста пасивно лихочворять,

Але ж вони – не вороги?..

Слова – охриплий вітер в полі,

За кілька днів переболять…

Хто сміє в клени і тополі

Зрадливим смутком поцілять?

Я – не одважусь, ти – й подавно,

Хіба, що третій – той, що міф…

Як нам любилося недавно,

Була ти суща Суламіф…

Та чар минув, упали змроки

І розкололи чашу снів…

Життя дарує нам уроки,

Жбурля під ноги скакунів…

А з-під копит – не всім удача,

А з-під копит – ганеба, кров…

…Чуття зболілі – з гривні здача,

Зрадлива музика дібров…

11.08.2011р.

                   * * *

…Він –ґеніальний казкар,

Живе – мов раб на ґалерах…

Не Дедал, не Ікар,

Пише – на рваних шпалерах…

Гроші – щоб на папір,

Де взять таланту?

…Світ – переможний Пірр, 

Голови – в лантух…

10.08.2011р.

                       * * *

                                                   Каті, Даші

…Дерева і квіти – судьби заповіти,

Збагнути їх всім не дано…

Комашка, що сіла на віти,

Вовтузиться, наче в кіно…

Мить вічність фальшиво фільмує,

А що їй в цім світі робить?

Душа, мов крільчиха, сумує – 

Втомилась вітать і ганьбить…

Я вам почитаю при змозі,

Підсилить щоб зміст, підморгну…

Бджолу, що куня на мімозі,

На творчий порив надихну…

16.08.2011р.

                            * * *

…Доріг до свят Господь з олжі не творить – 

Хоч як вона в ярах не лихочворить,

Хоч як тенета в змроках не плете:

Святе для неба – для землі святе…

31.08.2011р.

                      * * *

…До Києва – довіра особлива,

Мої його і радість, і сльоза...

Та, всупереч добру, душа дражлива

Нам злісно поріднитись заважа...

Але Господь – всезрячий: розуміє,

Усіх і всім по честі віддає...

У воріженька ніженька німіє,

А друг – благословення дістає...

Така мораль, такі її харизми,

Така відрада й заповідь небес...

...Душа не лиш вгрузає в історизми,

А й любить київський травневий без...

27.10.2011р.

м. Київ.

                                 * * *

…Другий київський вірш злий на сірий готель,

Що його ображає: паркетик, фотель?

Безперечно, не це, але що, але – що?

Мо’, цей вечір, сповитий в дражливе ніщо?

Відповісти – непросто, а може, й не слід,

На душі відмовляється танути лід...

Холоднеча така, що не хочеться жить:

Поміж серцем і розпачем вірш цей лежить...

Він – не маг, не пророк, з ним – три тони морок,

До ворон він привітний, лихий – до сорок...

Що вони йому в біса сподіять могли?

В творчу нішу на леза безпечно лягли?

Але як би там, врешті, і що б не було,

Другий київський вірш – лише тло, лише – тло...

А на тлі? А на тлі третій текст проступа:

Білий янгол по шклу чорноп’ято ступа...

Що це? Вигадка? Виклик літам з ойкумен?

Другий київський вірш – полк, що зрікся знамен...

25.10.2011р.

м. Київ.

                      * * *

…Любов – що карасі в сметані,

А часом – ґава на каштані…

В обох містерій – свій мотив:

Отримуєш – за що платив…

Така зухвала оболонка:

Йому – зла такса, їй – болонка…

А як углиб метнути оком,

Угледиш: скоком-перескоком

Любов на ринок чебиря – 

Купить каблучку в упиря…

На палець може й не налізти,

Та головне – у душу влізти…

А там, в душі, немов у льосі,

І смутно, й весело мандрьосі,

Яка прибилась на поріг

З шельмовідступницьких доріг…

04.08.2011р.

                     * * *

                                                              Г. Ч.

…Леґенди про героїку ЧеКа

Поширюють раби Четверика…

А хто такий полковник Четверик?

На бравій правій – лівий черевик…

08.09.2011р.

                      БАЛАДА,

   ЩО ВІРИТЬ В КОНСЕНСУС

                       А синя музика пускає

                       У чорну музику червоне…

                                                П. Вольвач

…У чорну музику червоне

Знов синя музика пускає…

До чого б це, скажи, амвоне,

Куди життя балад зникає?

У непроглядність а чи в пíтьму,

У морок чи у мерехтіння,

За котрим відчай мітить відьму,

Що луска з гарбузів насіння?

Запитання немає сенсу,

А якщо вникнути, і – ґлузду…

Та, якщо вірити в консенсус,

То друга куля вмастить лузу…

А перша? Перша – неодмінно

Прошляпить і назветься шляпа:

Хто в школі вчився „на відмінно“,

В житті – себе з боків обляпа…

Такі промовисті печалі,

А тому ближченько до діла…

У виярку – булані й чалі,

Кар’єрна глина їм зраділа…

Куди життя балад зникає,

Ти вже забув, небесний дзвоне?

…Знов синя музика пускає

У чорне марево червоне…

30.09.2011р.

БАЛАДНЕ МОВЛЕННЯ ДО ВБИВЦІ

…Я вами бриджуся, я вас не поважаю,

Я вам плюю услід, як в небуття:

За вами в слові – жодного врожаю,

Сорочка ваша – злоби пошиття…

Звідкіль ви тут і що вам тутко треба?

Що загубили у моїх степах?

Шукали птаха край мойого неба,

Підпертого на сонячних стовпах?

Для вас його нема і вже не буде,

Бо хто ви є і ким лиш не були?

Не покладайтесь на величний будень – 

Із нього ви в безликість відбули…

За вами – ні стерні, ані – врожаю,

За вами – спазми в горлі, мов хорти…

Я вами гребую, я – зневажаю,

Як той, хто втяв дощу вам з висоти…

Щось мовить далі не стача терпіння,

А просторікувати в слові – зась…

Ви – лакувальник мороку й лушпиння,

Плід, що із чорноцвіту зав’язавсь…

Ідіть собі за кропив’яні креси,

Де плуг і меч дохрумує іржа…

Ви – лик, який без честі, без адреси,

Ви – лихо, що вбиває без ножа…

09.10.2011р.

                   ФРАҐМЕНТ

 З ТРИВОЖНОГО НОТАТНИКА

…Про Україну серденьком співати

Господь мене і просить, і – велить…

А ті, хто ліпить слово із скловати?

Їм Україна ніби й не болить…

07.09.2011р.

                       У ПОШУКАХ

      ВІТЧИЗНИ БЕЗ СПЕЦСЛУЖБ

         Балада ірреальних сновидінь

                               Де ніг нема зі спеціальних служб.

                                                                   П. Вольвач

…Зрікаючись суєт, сценічних дружб,

Подалі геть від спеціальних служб – 

Туди, де ніг нема в гінких хортів,

Де інший присмак слів, страждань, світів…

Зусилля сили волі понатуж б – 

Зроби ривок передостанній: не ж б!..

Це – все, чим гідно можеш заплатить

За ту зорю, що в небесах мигтить…

Це – все, що в безпросвітних ночах-днях,

Можливо, ще залишиться в піснях…

І хоч тобі їх не переспівать,

Не поспішай на нари спочивать…

Який на них у гаспида спочив?

Цей світ мерзот – мутант медоречив…

Не позичай на щастя у рудих,

Що продали давно свій видих-вдих…

Іти в пітьму, де ніжить сойку крук? 

Туди, де Кухарук блював на брук?

Безчестя – над безчестям? Що робить?

Нову Вітчизну в Господа купить?

Господь за неї втричі не візьмé,

А що, як справді?.. Дякую!.. Бігме…

20.09.2011р.