ЮРІЙ КИРИЧЕНКО, лауреат Міжнародної літературної премії

 імені Володимира Маяковського (2014)

З книги „КУРОК НА ЗВОДІ", Київ, Книжкова палата України, 2008р.

                     БАЛАДА

                        ПРО

          БІКФОРДІВ ШНУР

                          ТА

 ЗАПАЛЬНИЧКУ З ВОГНЕМ
                         ДЛЯ

                    ЗВИТЯГ

...Я хотів би податись в стрільці,

Та мій кріс – в перебитій руці…

…Я хотів би боротись в ОУН,

Та не досить в душі моїй струн…

…Я хотів би служити в УПА,

Та у віршах душа потерпа…

Маю виспівать серцем, що хочу,

Тому й пораю думоньку зодчу:

Попід небом іду по стерні – 

Шнур бікфордів не поруч – в мені…

Слово – непоруйнована ничка:

Саме там – із вогнем запальничка...

28.01.2008р.

м.Січеслав.

                            * * *

…Письменник владі не належить,

Хоч як вона за ним не стежить…

Хоч як не править творчі роги,

Заслать готова за відроги – 

Туди, де й зух Макар не ходить,

Де жито краснеє не родить…

Де лише морок безгоміння

Та скель кварцитове каміння,

Об котре обламає зуби

Всяк, хто співав за мить до згуби…

…Комусь – начхать, когось – бентежить:

Письменник владі не належить…

І хоч талант його нівроку,

Хто з ним розділить замороку?..

Хто – подорожником до ранки

Усупереч охранки?..

    ПОЕТ БЕЗ ПОСТУПУ

                Балада-монолог

                                    Вільяму Тейлору

…Кажуть, я – аґент Америки,

Буцімто продався Вам…

В надвечірніх росах Жмеринки

Дехто вірить псам-словам…

…Кажуть, я шукаю вигоду,

Буцімто вже й віднайшов…

Від пліток брехливих вигойду

Розійшовсь в баладі шов…

…Кажуть, я – поет без поступу,

В снах – заледь не конокрад…

Я ж, як перш, пиряю пό степу – 

В спеку, в блискавицю, в град…

Нероз’ємний із калиною,

Бо вона – моя душа…

На узгірку і долиною

Випасаю спраг лоша…

А коли лошатко виросте 

В молодого скакуна,

Серце словом шаблю вигостре,

І пітьма нараз скона…

День веселкою засвітиться,

В ньому – голос: Ваш і мій…

Вірш олжею не засмітиться – 

Вийде з честю з веремій…

…Кажуть, я – аґент Америки ,

Я ж у ній – і раз не був…

Плітку, вдягнену в химеринки,

Розтоптав би і – забув…

Але подив неполоханий

Знов до неї поверта:

Прохіндей, в ЧК закоханий, 

Шепче: ,,Прийде Воркута"…

…Воркути – не вік боятися,

Як і ста її вовків…

…Вчив Господь з біди сміятися

Січеславців з Соловків…

04.04.2008р.

м.Січеслав.

                     * * *

...Чекісти, зав’язані на Росію,

Обирали в пабі ,,Месір" месію:

Пінилось пиво, ракам на диво

Дихалось рівно і юродиво…

           ДОРОГА НА БРЕСЛАУ

         Балада про зведений курок

…На цвинтарі думок – снів теремок,

Сінешні двері стереже замок…

Ключ – загубився, знехотя знебувсь:

Господар доленосно не відбувсь?..

…На цвинтарі думок – слова-мерці,

Душа за ними ходить назирці…

А що за мертвяками назирать?..

Вони – полегла у двобої рать…

…На цвинтарі думок – сумна сова,

Болить у неї п’яна голова:

Щукоподібно щулячись, панки

Бредуть в Бреслау – через Невтямки…

…На цвинтарі думок невтям – ледь-ледь:

Совою вий, а хрест свій не прогледь…

Р.S.

…І хоч уже писав про це пророк,

Я знов фарбую зведений курок…

                          * * *

…І цей, навиклий зграбно вербувати,

Береться мою душу таврувати…

Бо, затаврована, вона вже не душа – 

Гонуча лиш на вістрі палаша:

Роби із нею все, що забажаєш…

…Якщо себе й свій рід не поважаєш…

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

…Я відійшов убік, а в чім причина?..

Душа людини – не якась личина:

Сповита чи завинена в блакить,

Моя й на пласі, знаю, не змовчить...

І навіть, коли прах протне колосся,

Душа – мій дзвін, моє повноголосся…

…А цей, навиклий зграбно вербувати, –

Безликий бовдур, виконаний з вати… 

                     * * *

                                                    В.Омельченку

…Головний модератор саміту,

Що відбувся в Криму зимою,

Винятково латентну мав мету,

Не ділився нею зі мною…

Неподільчивий пан модератор,

Не навчився слову служити…

Заглядав у мій вірш, як в кратер,

Аби магми спожити…

А магма клекоче і піниться,

І лукавцю не вірить:

Якщо на мить і зупиниться – 

Аби циферблат лиш звірить…

Що на нім закарбовано –

На сто пломбочок запломбовано…

Головний модератор судьби не віда – 

Ні коли вечеряє, ні – коли сніда…

Все, що йому на обід належить,

рці не надто влежить…На скате

І хоч пан модератор не є в літах,

Намозолив п’яти в світах…

Віддзеркалення тих світів

Ловлять кутні хортів,

Сподіваючись на успіх мети…

Але як її досягти?..

…А Крим, власкавивши нас гостиною,

Являв своє ремесло,

Покривши суть павутиною

По двадцять восьме число…

29.02.2008р.

м.Ялта.

                         * * *

…Мов леви в Лівадійському палаці – 

Політики, поети, папараці…

Чекісти у цивільному між ними

Прядуть довкіл очима неземними…

Я сонно спостеріг цю пишну вроду,

Оговтавшись за мить серед наброду,

Який мене стискав і розпросторював,

Мов дивний ритуал якийсь повторював…

28.02. – 10.03.2008р.

м.Ялта – м.Січеслав.

                          ФРАҐМЕНТ

   СПРОСТУВАННЯ В ПОРЯДНОСТІ

…Скажуть: він був його другом…

А він мені другом не був…

Скажуть: він помагав йому в Києві…

А він лише шкодив, як міг…

Скажуть: він співчував негараздам…

А він тішився з безгрошів’я,

Величаючи позаочі безквартирним ґенієм…

Скажуть: він – оркестрант його успіхів…

А він лише клав інформацію в кошик

І відносив на Володимирську, 33,

Заробляючи вислугу літ

І прокляття на рід занапащений свій…

                           * * *

                                                                      Галі

…Я хотів би писати вірші про кохання

І не задумуватись про наслідки зрад

Моїх ліричних героїв…

Але СБУ обклала мене шпигами,

Мов червивими яблуками…

І тому я змушений перебирати

Гнилиці з чужого розгілля,

Бридливо витираючи хусточкою

Невластиво забруднені пальці…

       ТАЛАНТ В ЕПОХУ ІСТЕРІЙ

                                                  В.Маяковському

…Курок на зводі, зведений курок – 

Поету, за непослух, злий урок?

Так він служити злу й не присягав – 

Ні під няв-няв, ні, навіть, під гав-гав…

А що там в кадрі істини було?

Із ВЧК хтось відробив бабло? 

Поет в блювоті щирості стогнав,

Світ що сподіять міг? Він – сам конав…

…Конаюче суспільство – диво з див, –

Талант за нього в шабельну ходив?

…Сьогодні інших проведуть крізь стрій:

За вікнами – епоха істерій…