ЮРІЙ КИРИЧЕНКО

                          БАЛАДА

        ПРО НЕПОРАНИХ ЖІНОК

                                                                        М. С.

…Жінки летіли в небі, як лелеки,

Жінки летіли в небі, як леле…

А на тинах палали сонцем глеки,

Собі я вибрав сонечко мале…

Жінки махали крилами, як дрофи,

І на любистки позирали вскіс…

Шарфом одна ледь зачепила крокви,

А інша гепнулась на твій покіс…

Жінки були гулящі і – не дуже,

Жінки були непорані, не по…

…Ти знов мені про цноту, давній друже?

Класичність зваб – з басейну Лімпопо…

Жінки летіли в небі, як зозулі,

Які лишили діток при тинах…

Куди летіли? На вечірні гулі,

І я звелів душі їх слати нах…

Нахабство моє купане в любистку,

У травах перелюбства, на зорі?..

…Ми так і не доїли ягід миску:

Знов на заваді стали упирі?..

…Жінки летіли в небі, як потвори,

Жінки летіли так, як оком зрю…

…А на землі заклацали затвори,

І закривавивсь вірш цей об зорю…

15.08.2015р.

      МОНОЛОГ З-ЗА КАФЕДРИ БОЛЮ

…Де ваші книги? Хто й де їх читав чи читає?

Де ваші книги? Маразму руді пацюки?

Серце моє вас, безкрилих, сьогодні вітає,

Нумо з Парнасу усі, як один, навтіки!..

Де ваші книги? На сайті – лиш сірі обноски,

Як вам не соромно за графоманське лайно?

Образи ваші? Вони – глупоти недоноски:

Вас схоронивши, на часі пригубить вино…

Де ваші книги? Нехай би вже й іншої мови,

Де ваші, зіткані з болю, коштовні слова?..

…В часі моєму ви – шкурники і людолови,

Ваше безчестя – зле гаддя, що сморід спива…

Де ваші книги? Скажіть мені, де ваші книги?

Те, що ви пишете, то – таргани лжеснаги…

Літньої спеки чоло ваше з чорної криги,

В пору безчасся ви – гідності злі вороги…

Вас проклинати? У цьому немає потреби,

Вас ображати? З якого це дива? Скажіть?

В часі і просторі ви – бездуховні амеби,

Служите кату, кривавлячи сутність? Служіть!

Я з ваших віч не завважив святої іскринки,

Я з ваших вуст не почув благородних балад…

…Ваші слова – яничарів невільницькі ринки,

Зовсім не думав, що поруч – безликості лад…

14.08.2015р.

                             * * *

                                                                                С. Б.

…В. о. редактора – на службі ув охранці:

Чекістам, все ж, потрібні голодранці…

Доповідать куратору навиклий,

Не забарився жоден раз на виклик…

…І хоч в поезії сіріший він за мишку,

В секретних сферах служить за мармижку…

13.08.2015р.

                      БАЛАДА 

    ДЛЯ СЕКСОТА ОХРАНКИ

                                                               С. Б.

…Розкажіть, як вас вербували,

А я, присівши, послухаю…

У пам’яті злі провали?

Прикрийтесь сум’яттям, скрухою…

Розкажіть, як вас вербували,

Пропонуючи гроші, статки…

З майором ви кумували?

Було це за чаркою „Старки"?

Розкажіть, не соромтесь, годі!

Тепер вам куди з охранки?

У серці, на самім споді,

Кривавлять продажні ранки…

Що з ними робить накажете?

Їх ледве хто й запомітить…

З майором по третій вмажете,

І хто в душі вам насмíтить?

Перейдено перевали

І горді жовті пустелі…

Розкажіть, як вас вербували:

Дим цигарок – до стелі?..

Невже це секрет і досі?

Я ж ваш псевдонімчик знаю…

На ліжниках в курви Фросі

Стогрішність вашу впізнáю…

Хоч Фрося – не з балакучих,

Про вас – щебече до згуби…

В ночах жахних, сліпучих

Зізналась, як губи в губи

Цілуєтесь ви з чекістками,

Вночі – щось щемне гундосите:

Захоплювались марксистками,

Баптисткам – тріпер приносите…

І як це все називається?

І як це все? Без розголошень?..

…Падлючність – не уривається,

Як з нею, сексоте Вошень?..

14.08.2015р.

                       * * *

…Про що мені говорить очерет?

Якби я знав, якби я знав, кохана…

Куди спішить? Натхненню наперед?

Душа у нього щира, незів’яна…

Про що мені співає очерет?

Які таємини висповідає?

Зове назад чи кличе уперед,

Коли опівночі зітха-ридає?

Про що мені шепоче очерет?

У шепотах його говіють зорі…

Ще мить, і в ніч підпалять ожеред,

При котрім сойки тчуть чуття прозорі…

Про що мені казкує очерет?

Якби я знав, якби я знав, хороша…

Чи не про те, що йде зима вперед,

І вірш цей опечалює пороша?..

02.09.2015р.

                                 * * *

…Я б з тобою випив чаю, але де твоя заварка?

Я б з тобою випив чаю, але де твоя зава?..

Те, що ти мене вкорила, ну яка зі скрух цих сварка?

Захистили нас від лиха ненароджені слова…

Я б з тобою випив чаю, але де моя заварка?

Я б з тобою випив чаю, але де моя зава?..

Те, що ворон у розгіллі напідпитку хижо карка,

Певен, ще не означає, що розлука ґлузд вбива…

Я б з тобою випив чаю, та втекла водиця з крана,

Я б з тобою випив чаю, та криниця нежива…

…Сутеніють віщі чола, непромита творча рана,

От і б’ють мене під груди, от і казяться слова…

02.09.2015р.

                   * * *

…Впала скіпка горю в око,

Ой же, глибоко-глибóко…

Впала скіпка, стало темно,

Ворог влучив недаремно…

Впала скіпка лиху в око

З хмар, що високо-висóко…

Ніч – кривавою назвала:

В стані скрух перебувала…

Впала скіпка болю в око,

Ой же, серцю одиноко…

Одиноко, та – не дуже,

Десь же поруч ти, мій друже…

Я до тебе пісню правлю,

Шаблю й горличку прославлю…

А тебе – візьму до хати:

При літах порядкувати…

…Впала скіпка щастю в око,

Та не так уже й глибóко…

Ми її обá дістали,

І на серце вищі стали…

02.09.2015р.

                                * * *

…Вечір взяв за вуздечку коника вороного

В час, як катав той в полі хлопчика не одного…

Вечір лункі копита травами вперезав,

А всі думки тривожні вузликом зав’язав…

Вечір взяв за вуздечку коника (ех!) гнідого,

З ним у степу катався, може, не так і довго…

А коли стало в полі холодно і тривожно,

Глянув коню у вічі – щиро і геть неложно…

Кінь захропів і мовив голосом козака:

„Буду твоїм, як в тебе тричі тверда рука"…

Вечір мовчав, як вкопаний: що говорити мав?

Взяв три стебельця в руки, хмикнув і … не зламав…

Що це за щем? Леґенда а чи вдатна балада?

Зна про це молодиця з-поза Опішні, Лада…

Може б, її спитати, тільки я – не берусь…

…Висмикав на цитати кібчик Вкраїну-Русь…

02.09.2015р.

           КОЛЕКЦІОНЕР

…Колекціонер холодної зброї,

Звідки родом він? З Трої?

Інші кажуть, – з Хорезму:

Мав був східну харизму?..

Щаблі, мечі, кинджали, – 

В длані ніц не дрижали…

Мовив би не тремтіли,

Коб ви цього хотіли…

Де він? На хвилях Лети? – 

Смертний, як і стилети…

А ось мечі та шаблі – 

Знов під ногами в чаплі…

Що там ще є? Пістолі?

Ці – в оберемку в долі:

Нидіють при шухлядах?

Будять острах в наядах?

Як-не-як, а, все ж, зброя,

Славна, як вічна Троя…

Навіть паломник з Риму

Вклав її в штивну риму…

І хоч це – для годиться,

Кортик навик трудиться…

Знали це й генерали,

Образ чий змроки вкрали…

Що вже тут про піратів,

Вічних судьби кастратів?..

…Ви – про милого Хлої?

Шпага – не при герої…

02.09.2015р.

                                         * * *

…У цих вересневих ярах, у цих вересневих долинах,

Підводяться вої крізь прах, відомі ще в древніх билинах…

У цих вересневих ярах, у цих зосенілих яругах

Стоять три полки – не за страх, їх чола – при гордих хоругвах…

У цих вересневих ярах, здавен потолочених болем,

Тумани, знеславивши страх, виходять на кручі за полем…

Тут – простір для стріл і мечів,

Тут – воля: велична і гожа…

Од глипання, з дупел, сичів,

Конає й кіннота ворожа…

Леґенда? Балада? Хто зна?

А раптом, зухвала реальність?

А це – не мана, не мана,

Це – факт, що зневажив брутальність…

У цих вересневих ярах,

У цих стопечальних долинах, – 

І вірш при всезрячих волхвах,

Відомих по всеньких країнах…

Вони вікопомних вістей

З учора не відсахнулись:

З учора ще з рангу гостей

У власний цар-скит повернулись…

02.09.2015р.

                         * * *

…Дайте мені помолитись не вам,

А правдочолості і – деревáм…

Дайте мені помолитись не вам,

А зосередженим в січі словам…

Тим, за якими Вітчизна і Меч,

Тим, які вірять в харизму предтеч…

Дайте мені помолитись не вам,

А поневаженим в людях правам,

Тим, які зводять чоло до чола,

Тільки би в нас Україна жила…

Дайте мені, ой же, дайте мені

Вистоять в цій небувалій борні…

Мірою мір в ній не жухла трава,

А незборима Вітчизна жива…

…Дайте мені, ой же, дайте мені

Визволить вірш при кобзарській струні!..

01.09.2015р.