ЮРІЙ КИРИЧЕНКО, лауреат Міжнародної літературної премії імені Альфреда Нобеля (2015)                                                                                 

                          БУТИ СОБОЮ…

…На підлоту й зухвалість – завжди відповім,

Що мені залишається в світі?

Хто я в цьому пустім товаристві новім:

Пустоцвіт а чи птах в рясноцвіті?

А знедавна байдýже так стало мені,

А знедавна – так бáйдуже стало…

Світ, творящий нетлінки, – в червоній труні,

Та цього злу зворушливо мало…

Я ще вчора по-тихому тлю розумів,

А сьогодні – мов карк мій зламало…

А сьогодні – я бути собою посмів,

Що мене в псів у наймах тримало?

Відповíсти й сьогодні непросто бува,

Відповíсти? З якої це речі?

Що сьогодні для ницості значать слова,

Коли підлість кладе руки цноті на плечі?..

…На підлоту і ницість – мечем відповім, – 

Тим, що сріблом виґранює в слові…

…Що сьогодні зі мною? Що – в серці живім?

Жар бунтарств, протиставлений злові!..

01.08.2015р.

               БАЛАДА

…Ті, хто не вірять в Бога,

Як їм вірити в Україну?

Душа їх зла ще й убога,

Схожа на кураїну…                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                    

Ті, хто не вірять в щирість,

Як їм щирими бути?

Скажіть-но мені на милість,

Світлячки з м’яти-рути…

Ті, хто не вірять в зорі

При голубій безодні,

Як їм стоять в дозорі

На блок-постах сьогодні?

Ті, хто не вірять в правду,

Як і в оцю баладу,

Певно ж, святкують кривду,

Мов невтіпачну владу…

Ті, хто не вірять в Бога, 

Ті – антибожі діти…

Сутність їх зла й убога,

Навчена лиш смердіти…

Я таких – зневажаю,

Я таким – не в підпоміч…

…В шатах честі й врожаю

Не владарює неміч…

03.08.2015р.

        В ЧАС ГОЛГОФИ

…Вірш – як заноза в серці,

Живе – лиш одною помстою…

Так шаленіє в герці,

Що знаю: з ним – і я вистою…

Вірш – пароль в час Голгофи,

Вірш – розірвані пута…

…Десь – клопочуться дрофи,

Десь – шаленіє смута…

Я – роблю своє діло,

Входжу в серпневе полум’я…

Що почуває тіло?

Ніби знявся над терем я…

Ворог – спостерігає,

Ворогу – все цікаво…

Знизу мені моргає:

Просимо вас ласкаво…

Я на його прохання

Маю що відповíсти?

З спрутом – яке кохання?

Ліпше – в снігах відцвíсти…

…Вірш – як заноза в серці,

Живе, як в змроках калина…

…Помста – в німому герці,

П’є туман бадилина…

03.08.2015р.

                   * * *

…Підступні й злі шмарчуки

Несуть нам лиху годину…

Їх чорна хмара з ріки

Ось-ось впаде на родину…

І знов розколеться рід

На тих, які лихо сіють,

І тих, хто зводить нарíд

З колін, бо вже вíтри віють…

Підступні й злі шмарчуки

На крові людей ворожать:

Від правдоньки – навтіки,

І знову в пітьмі вельможать:

Морочать Вітчизну, край,

За котрий впали герої…

…А ти знов, кобзарю, грай

Козацької, бадьорóї…

…Підступні й злі шмарчуки

Несуть нам лиху годину…

…Хоч зовні не пацюки,

Та глянь лиш їм всередúну…

17.08.2015р.

                БАЛАДА

 ПРО ДЕРТЬ ДЛЯ ХУДОБИ

     В ПАНСЬКИХ ШАТАХ

…Або життя, або – смерть,

І ніц не йдеться про дерть, 

Якою ницих годують: 

На пласі – харчем гордують!

Або життя, або – смерть, 

В душі – виставковий смерк? 

Те, що в біди на вулиці, 

Впорають зуби й вилиці? 

Або життя, або – смерть, 

Худобі – за щастя дерть, 

А люди, чий Всесвіт в слові, –  

Ґраційні ще й ґонорові… 

Або життя, або – смерть, 

Охранці – за щастя дерть… 

…А ті, хто на бруствер стануть, 

У мареві не розтануть… 

…Або життя…

06.09.2015р.

                         БАЛАДА

 ДЛЯ ПРОВОКАТОРА З ОХРАНКИ

…Я більше не повірю й – не приїду,

Молітеся тепер, хіба що, сліду…

А наслідки – то інше резюме:

Нехай Господь вас хоч за фук візьмé…

Все, що було при вас „читалось" мною,

Та я вважав це хибою земною,

Ба, більше: спротив мій ферзю охранки,

Ви впевнились, давно зайшов за рамки…

Та я дививсь на все очима ґлузду:

Його ж бо вистачило пану Русту?..

…А нині – все… Я більше не ходок

Ні в Київ золотавий, ні – в Моздок…

Чому – в Моздок? А певно ж що, для рими:

Без неї хіба ми боготворимы?..

…Розіп’ятий у сутінках охранкою,

Сиджу при слові, гейби за баранкою…

Автомобілі обганяють вітер…

А суки що? Лоскочуть мамі клітор…

Матуся діткам надзвичайно рада,

А „по цепи" несеться: „Зрада! Зрада!"

До неї я – ні боком, ні пів боком,

Хіба що, матюкну всіх ненароком…

22.09.2015р.,

м. Січеслав

                           * * *

                                       Ліді Василівні Кириченко

…Народила мене неня в Копанях,

І відтоді я боржник їх день при днях…

Народила хуртовинної пори,

Коли в небі замерзали явори…

З того часу я морозів не боюсь:

В мить останню їм одним лиш помолюсь…

Холоди – мої пекельні братани,

Кимсь же сказано: на них – нема вини…

Пуповина моя в них на дні лежить,

Вона знає: доки скніти, доки – жить…

…А по бруках я, здається, відходив:

Власну смертоньку в долонях народив…

23.09.2015р.

                      * * *

                                                         М. Х.

…Годі мене запевнять, 

Що й провокатори – люди…

Від цих мерзенних понять

Мерзнуть в пустелі й верблюди…

Годі мене поучать,

Як шанувати Вітчизну…

Ви, що навикли нявчать,

Вмерзли навік в мертвичизну…

Годі! Мої тиражі – 

По святотатству набої…

Вам же купатись в олжі

Та смакувати напої…

Хто ви на мапі життя?

Хто ви – на цвинтарній мапі?..

…Знати б душі до пуття:

Смерть у шкірянці чи в драпі?..

23.09.2015р.

                  * * *

…Наступа така година, 

Коли мовлене – ніщо…

Смерть – сваволі середина,

Я в це вникнув, а ви в що?

Наступа така підказка,

Від якої не втекти…

…Перемога чи поразка?

В двох річках одній текти…

Наступа така безодня,

Де не плавають човни…

В Україні чорна сотня

Четвертує без вини…

А парламент, президенти?

Пряні й пещені слова…

…На потребу претендента

Марна місія трива?..

23.09.2015р.