З книги "ІНШИЙ ЧАСОПРОСТІР" І

ЮРІЙ КИРИЧЕНКО, лауреат Міжнародної літературної премії імені  Віслави Шимборської (2015)


 

                    * * *

 

                                                       Галі

 

…Купаю коня в Дунаї,

А душу відчаю – в небі…

Пташата дум – на Сінаї,

Чи там вони при потребі?

Купаю коня гнідого,

Натомленого з походу…

Триває це ніц не довго – 

Зоря підпалює воду…

На березі – шабля, свитка,

Штани, сорочка, чобόти…

Пан місяць, що в небі виткавсь,

Безмовно питає: хто ти?

Не знаю, що відповíсти,

Не відаю, що сказати…

В душі живуть три невісти,

А котру підперезати?..

Купаю коня в Дунаї,

А душу відчаю – в змроці…

…Вірш, писаний на Сінаї,

По самі вуха в навроці…

 

12.10.2011р.

 

                      * * *

 

…Знов діти зраджують батьків – 

Як в час шкірянок і будьонівок…

Господь червивих щербатьків

Не уберіг від витівок,

Якими мітить сатана

Усіх негідників сповна…

Знов дітям псевдоперемог

Не обійтись без портупей…

Сьогодні кучер в бричці Бог,

А вчора – був комбриг Лушпей…

Рахунки в банках зло хмелять, 

Прокислі душі – не болять…

…Усе – як і тоді, колись,

Коли ГУЛАГи підвелись…

 

23.08.2011р.

 

                            * * *

 

                                                                           Л. К.

 

…За ситість і талант заплачено безчестям,

І тут уже як хочеш розумій…

Дерева восени розплачуються листям,

Як в давній казці головами змій…

За ситість і талант надбалось небагато:

На скроні – сивини, на каблуки – сміття…

…Так починалось і кінчалось свято,

Ціна якому – сморід за життя…

 

30.08.2011р.

 

 

                    * * *       

 

…І що ж геройського в героях,

Які сидять на гемороях?

Беззубі, з рибними очима,

Ледве подригують плечима…

Їх славить преса, телекамери

Фіксують їхні чола камерні…

А земляки, мов з квітки оси,

Кепкують: ба, які стрекози!..

І що ж геройського зробили?

Вітчизну нищечком ганьбили…

А нині, по святій неславі,

Карячаться на першій лаві…

Вітаймо їх горáми й степом,

І праведним презирства стерпом…

Шануймо їхні віщі сподні,

В яких богують земноводні…

А щодо їх святих заслуг?

Безмовніють і меч, і плуг…

 

13.09.2011р.

 

                        * * *

 

…Крайня зліва на останній лаві

Диха смородом твоя душа…

Що їй, грішній, в славі і в неславі,

Коли вже ніщо не спокуша…

Крайня зліва… А чому не справа?

Політична в цьому складова?

Тьмяно гоготить в пітьмі заграва,

Із самим Всевишнім заграва?

Я не проти: хай побенкетує,

Я не проти: хай візьмé своє…

Сам Самійло їй відсалютує,

Сам Величко їй віддасть, що є…

А моє завдання – не перечить,

А моє завдання – приском в лід…

Скоро серпень в полі відсмеречить,

Скоро вересень – за серпнем вслід…

Крайня зліва на останній лаві

Диха смородом твоя зоря…

…Усміхнуся пану Берулаві*,

Що мене за крайність докоря…

 

22.08.2011р.

 

                                   _______________________

                                  *в списку кровопивців і конокрадів не значиться (прим. ред.-упоряд.)

 

 

                         * * *

 

                                          В. Базилевському

 

…Монтеня узявши під руку,

Блукав я спекотливим червнем…

І, губи збираючи в рурку,

Мав (чув себе) праведним первнем…

Монтеню ці мόї забавки 

Не те, щоби не докучали – 

Хотів пан ще навіть добавки,

Та губи беззубо мовчали…

Під руку узявши Монтеня,

Я вів його яром (чи лугом?)

І, стрівши того, хто звавсь Деня,

Звів брови стрілою (чи луком?)…

А час налягав повертати

У дім, де чекав Церетелі…

…Світились лампадно цитати

З книжок, що – до самої стелі…

 

13.09.2011р.

 

                         * * *

 

...Над Голосієвим голосять журавлі,

Осіння тиша – щемом кровоточить...

Блакитні ріллі в сонячній імлі

Душа творяща в слові заволочить...

Такий – наказ... Такий – дороговказ,

Така неупередженість сопілки:

Не виставлять сум’яття напоказ

Ні для Ганнусі, ні для перепілки...

Я – вірний заповіданим жалям

І їхнім посестрам – німим тривогам...

...Іду навстріч дібровам і полям,

Несу сопілку стежам і дорогам...

 

27.10.2011р.

м. Київ.

 

                          * * *

 

                                                                         Галі

 

…Слова – Вітчизна роду і народу,

Яке кощунство відбирать в них вроду…

Вони ведуть на бруствер, на вогні,

Запалюючи відданістю дні,

В яких стоять полки при корогвах,

Упевнені у діях і в дивах,

Де знебулись безликість, порохня,

Де кінь безсмертя вічність здоганя…

Слова – в леґенду днів поводирі,

Мечі їх зваги свячено в Дніпрі…

За ними – Божий Хрест, при них – дання,

Відомі їм поразки й визнання…

Їх повнокрилу суть Господь кропив,

А я з їх двох долонь своє надпив…

 

03.08.2011р.

                      * * *

 

…Служити Вітчизні – в радість,

Псам-олігархам – в прикрість…

Так промовляє совість,

Так промовляє щирість…

Служить Україні – щастя,

Олігофренам – лихо…

Про все це, якщо лиш вдасться,

Скажу довірливо й тихо…

 

04.10.2011р.

 

                       * * *

 

                                              В. Базилевському,

                                              С. Бондаренку

 

…Слабошпицький* і Церква? Абсурд!

Слабошпицький і Церква? Не смішно…

Українець він? Навіть не курд,

Правдочолець? І курям потішно…

Слабошпицький і Чин? Чепуха!

Слабошпицький і Воля? Відколи?

Не шанує цього глевтюха

В Саду Честі ніхто і – ніколи…

Ви – інакшої думки? Гай-гай!

Напої вас тверезістю, зливо…

Ваш улюбленець мстивий Михай?

Хоча, в суті, хіба це важливо?..

 

12.08.2011р.

 

 

                                                 ______________________________

                                            *Михайло Слабошпицький – критик, прозаїк,  одіозна  „особистіть"

                                             Національної Спілки письменників України (прим. ред.-упоряд.)

                                 

 

                    * * *

 

…Я – не прощаю зраду,

Як з цим бути:

Сприйнять за творчу ваду

І забути?

Усе так просто

І усе – так складно:

Мов просо,

Що розсипав недоладно…

Я не прощаю підлість,

Ви ж, нишкнучи, 

                           накажете 

                                           змиритись – 

Як з тим, о ваша милість,

Що не вдалось 

                        без крові

                                       поголитись?..

 

20.10.2011р.

 

 

 

 

 

 

 

 

Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.