ЮРІЙ КИРИЧЕНКО, лауреат Міжнародної літературної премії імені Віслави Шимборської (2015)
* * *
Галі
…Купаю коня в Дунаї,
А душу відчаю – в небі…
Пташата дум – на Сінаї,
Чи там вони при потребі?
Купаю коня гнідого,
Натомленого з походу…
Триває це ніц не довго –
Зоря підпалює воду…
На березі – шабля, свитка,
Штани, сорочка, чобόти…
Пан місяць, що в небі виткавсь,
Безмовно питає: хто ти?
Не знаю, що відповíсти,
Не відаю, що сказати…
В душі живуть три невісти,
А котру підперезати?..
Купаю коня в Дунаї,
А душу відчаю – в змроці…
…Вірш, писаний на Сінаї,
По самі вуха в навроці…
12.10.2011р.
* * *
…Знов діти зраджують батьків –
Як в час шкірянок і будьонівок…
Господь червивих щербатьків
Не уберіг від витівок,
Якими мітить сатана
Усіх негідників сповна…
Знов дітям псевдоперемог
Не обійтись без портупей…
Сьогодні кучер в бричці Бог,
А вчора – був комбриг Лушпей…
Рахунки в банках зло хмелять,
Прокислі душі – не болять…
…Усе – як і тоді, колись,
Коли ГУЛАГи підвелись…
23.08.2011р.
* * *
Л. К.
…За ситість і талант заплачено безчестям,
І тут уже як хочеш розумій…
Дерева восени розплачуються листям,
Як в давній казці головами змій…
За ситість і талант надбалось небагато:
На скроні – сивини, на каблуки – сміття…
…Так починалось і кінчалось свято,
Ціна якому – сморід за життя…
30.08.2011р.
* * *
…І що ж геройського в героях,
Які сидять на гемороях?
Беззубі, з рибними очима,
Ледве подригують плечима…
Їх славить преса, телекамери
Фіксують їхні чола камерні…
А земляки, мов з квітки оси,
Кепкують: ба, які стрекози!..
І що ж геройського зробили?
Вітчизну нищечком ганьбили…
А нині, по святій неславі,
Карячаться на першій лаві…
Вітаймо їх горáми й степом,
І праведним презирства стерпом…
Шануймо їхні віщі сподні,
В яких богують земноводні…
А щодо їх святих заслуг?
Безмовніють і меч, і плуг…
13.09.2011р.
* * *
…Крайня зліва на останній лаві
Диха смородом твоя душа…
Що їй, грішній, в славі і в неславі,
Коли вже ніщо не спокуша…
Крайня зліва… А чому не справа?
Політична в цьому складова?
Тьмяно гоготить в пітьмі заграва,
Із самим Всевишнім заграва?
Я не проти: хай побенкетує,
Я не проти: хай візьмé своє…
Сам Самійло їй відсалютує,
Сам Величко їй віддасть, що є…
А моє завдання – не перечить,
А моє завдання – приском в лід…
Скоро серпень в полі відсмеречить,
Скоро вересень – за серпнем вслід…
Крайня зліва на останній лаві
Диха смородом твоя зоря…
…Усміхнуся пану Берулаві*,
Що мене за крайність докоря…
22.08.2011р.
_______________________
*в списку кровопивців і конокрадів не значиться (прим. ред.-упоряд.)
* * *
В. Базилевському
…Монтеня узявши під руку,
Блукав я спекотливим червнем…
І, губи збираючи в рурку,
Мав (чув себе) праведним первнем…
Монтеню ці мόї забавки
Не те, щоби не докучали –
Хотів пан ще навіть добавки,
Та губи беззубо мовчали…
Під руку узявши Монтеня,
Я вів його яром (чи лугом?)
І, стрівши того, хто звавсь Деня,
Звів брови стрілою (чи луком?)…
А час налягав повертати
У дім, де чекав Церетелі…
…Світились лампадно цитати
З книжок, що – до самої стелі…
13.09.2011р.
* * *
...Над Голосієвим голосять журавлі,
Осіння тиша – щемом кровоточить...
Блакитні ріллі в сонячній імлі
Душа творяща в слові заволочить...
Такий – наказ... Такий – дороговказ,
Така неупередженість сопілки:
Не виставлять сум’яття напоказ
Ні для Ганнусі, ні для перепілки...
Я – вірний заповіданим жалям
І їхнім посестрам – німим тривогам...
...Іду навстріч дібровам і полям,
Несу сопілку стежам і дорогам...
27.10.2011р.
м. Київ.
* * *
Галі
…Слова – Вітчизна роду і народу,
Яке кощунство відбирать в них вроду…
Вони ведуть на бруствер, на вогні,
Запалюючи відданістю дні,
В яких стоять полки при корогвах,
Упевнені у діях і в дивах,
Де знебулись безликість, порохня,
Де кінь безсмертя вічність здоганя…
Слова – в леґенду днів поводирі,
Мечі їх зваги свячено в Дніпрі…
За ними – Божий Хрест, при них – дання,
Відомі їм поразки й визнання…
Їх повнокрилу суть Господь кропив,
А я з їх двох долонь своє надпив…
03.08.2011р.
* * *
…Служити Вітчизні – в радість,
Псам-олігархам – в прикрість…
Так промовляє совість,
Так промовляє щирість…
Служить Україні – щастя,
Олігофренам – лихо…
Про все це, якщо лиш вдасться,
Скажу довірливо й тихо…
04.10.2011р.
* * *
В. Базилевському,
С. Бондаренку
…Слабошпицький* і Церква? Абсурд!
Слабошпицький і Церква? Не смішно…
Українець він? Навіть не курд,
Правдочолець? І курям потішно…
Слабошпицький і Чин? Чепуха!
Слабошпицький і Воля? Відколи?
Не шанує цього глевтюха
В Саду Честі ніхто і – ніколи…
Ви – інакшої думки? Гай-гай!
Напої вас тверезістю, зливо…
Ваш улюбленець мстивий Михай?
Хоча, в суті, хіба це важливо?..
12.08.2011р.
______________________________
*Михайло Слабошпицький – критик, прозаїк, одіозна „особистіть"
Національної Спілки письменників України (прим. ред.-упоряд.)
* * *
…Я – не прощаю зраду,
Як з цим бути:
Сприйнять за творчу ваду
І забути?
Усе так просто
І усе – так складно:
Мов просо,
Що розсипав недоладно…
Я не прощаю підлість,
Ви ж, нишкнучи,
накажете
змиритись –
Як з тим, о ваша милість,
Що не вдалось
без крові
поголитись?..
20.10.2011р.
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.