Книжки, які читають в Україні

ЮРІЙ КИРИЧЕНКО

З книги „КУРОК НА ЗВОДІ" (Київ, Книжкова палата України, 2008,наклад 2000 прим.)

                   * * *

                                      М.Поліщуку

…Чорний пояс України – 

Південний схід…

Де в блакить ішли раїни – 

СНІД, СНІД, СНІД…

…Чорний пояс Батьківщини – 

Розруха, пітьма…

Душі – в шерсті чортівщини, 

Просвітку – катма…

…Чорний пояс Ріднокраю – 

Виродження, жах…

Злидні в передмісті раю – 

Зло на рубежах…

01.04.2008р.

м.Січеслав.

                         * * *

…І цей, навиклий зграбно вербувати,

Береться мою душу таврувати…

Бо, затаврована, вона вже не душа – 

Гонуча лиш на вістрі палаша:

Роби із нею все, що забажаєш…

…Якщо себе й свій рід не поважаєш…

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

…Я відійшов убік, а в чім причина?..

Душа людини – не якась личина:

Сповита чи завинена в блакить,

Моя й на пласі, знаю, не змовчúть…

І навіть, коли прах протне колосся,

Душа – мій дзвін, моє повноголосся…

…А цей, навиклий зграбно вербувати, –

Безликий бовдур, виконаний з вати… 

                    ЕКСПЕРТ

                             З

    МІЖНАРОДНИХ ПИТАНЬ

…Експерт з міжнародних питань

Генеральські носив погони:

В пору вранішніх щебетань

У судьби став на перегони…

Дарувала йому судьба – 

Що достойникові бажала:

Надивляв крізь приціл в обá

Ситі кендюхи й хижі жала…

Усміхався йому Генштаб

І зірки – як волоські горіхи…

Але він, зобов’язань раб,

Взяв любаску з-під стріхи…

На кар’єрі, здалось, кінець,

Але що там кар’єрні гони,

Як любов, усіх зваг вінець,

Повела свої перегони…

Першим, звісно, забіг не здолав,

Був не другий, не третій…

Та Всевишній усе ж послав

Осяйних еполетів…

Якось так уже повелось,

Хоч зірки були й тихі та мирні,

На кучéрі його волось

Задивлялися бульби мильні…

Міжнародні справи – святії й грішні, – 

І чи є за них більш наріжні?..

Комусь – рани, Афган, аврал,

А йому – ненароком – успіхи…

І, дивись, уже – генерал:

В час мазурки – йому лиш усміхи…

Долю в пору рай-щебетань

Притуляють до вуст лиш обрані…

Іншим – спазми на всю гортань

Та кошмари обридливо-όбразні…

А йому, джиґуну й герою,

Ну хоча б тобі геморою…

Хто народжений стать експертом,

Величайсь не конче Робéртом…

Будь, скажімо, хоча б Віталієм,

І ніхто не отруїть талієм…

А цьому, аби носа втерти,

Хтось наврочив на бабі вмерти…

…Пан Віталій жури не віда,

Тютюном розживившись у діда,

Дотикається до Святого Духа:

Крізь носок п’яту ахіллесову чуха…

15.03.2008р.

м.Київ

                     * * *

                                                    В.Омельченку

…Головний модератор саміту,

Що відбувся в Криму зимою,

Винятково латентну мав мету,

Не ділився нею зі мною…

Неподільчивий пан модератор,

Не навчився слову служити…

Заглядав у мій вірш, як в кратер,

Аби магми спожити…

А магма клекоче і піниться,

І лукавцю не вірить:

Якщо на мить і зупиниться – 

Аби циферблат лиш звірить…

Що на нім закарбовано –

На сто пломбочок запломбовано…

Головний модератор судьби не віда – 

Ні коли вечеряє, ні – коли сніда…

Все, що йому на обід належить,

На скатéрці не надто влежить…

І хоч пан модератор не є в літах,

Намозолив п’яти в світах…

Віддзеркалення тих світів

Ловлять кутні хортів,

Сподіваючись на успіх мети…

Але як її досягти?..

…А Крим, власкавивши нас гостиною,

Являв своє ремесло,

Покривши суть павутиною

По двадцять восьме число…

29.02.2008р.

м.Ялта

                         * * *

…Мов леви в Лівадійському палаці – 

Політики, поети, папараці…

Чекісти у цивільному між ними

Прядуть довкіл очима неземними…

Я сонно спостеріг цю пишну вроду,

Оговтавшись за мить серед наброду,

Який мене стискав і розпросторював,

Мов дивний ритуал якийсь повторював…

28.02. – 10.03.2008р.

м.Ялта – м.Січеслав

                  * * *

…Валують пси у Києві – 

Неначе десь на хуторі…

Їх били блазні кúями?..

Їм рвали шуби хýтряні?..

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

…Тоді чого ж вони валують,

Тоді чого аж так скрегочуть?..

З безчасся шлях в зорю кайлують – 

Пошани хочуть…

20.02.2008р.

м.Київ

                             * * *

                                                                                   Галі

…Двічі вночі стріляли – у Києві, на Сирці,

Вірш вислав мої тривоги за кулями назирці…

19.02.2008р.

м.Київ

                     БАЛАДА

                         ПРО

             ЦІНУ ЗА ОБЩАК

…Водія автівки звали Ігор,

І, як розжувала Урусваті,

Був хлопак для кримінальних ігор – 

В постчекістських босів на підхваті…

Скрізь, куди Підхватько не приходив,

Лиш гостинність штивну віднаходив…

І, обживши ліжко в кутку хази,

Не демонстрував і сам відрази…

А що власної не мав оселі

У напівзагубленій пустелі,

Це його й краями не обходило,

Бо чумакування – в моду входило…

От хлопак і дочумакувався:

В одному із чумів здивувався –  

Все, здавалось, буднем пахло в хазі,

Якби не хазаринка наразі…

Дівчина з бровою ятагана

З-під подушки викрала нагана:

Двом голівкам поруч не влежáться,

Як під пόдушкою – залізяччя…

Ігорю до того мале діло:

Вперше так од млості терпло тіло…

Вперше й подумки не сперечався,

Заново в собі в ту ніч почався?..

Пса авторитетів, кепські вісті,

Знали, як облупленого, в місті

З паспортом Столиці і Героя,

Хоч воно – і не сучасна Троя…

Місто геморою і помиїв

Називалося класично – Київ…

Всі, хто грівсь у ньому без прописки,

Попадали в ненадійні списки…

Ігор в списку був шістсот двадцятим

З ґонором ерзац-молодцюватим…

…А коли в гоп-стопі ліг на фінку,

Промінь сонця зачепивсь за фіксу

І в зазубринці не розгорнувся – 

Подих в згустках крові захлинувся…

Булькання тривало ще півмиті…

…Вулиці, проталинами вмиті,

Не завважили, як в мороці під’їзду

Зник общак – за три дні до партз’їзду…

16.03.2008р.

м.Київ

                                * * *

…Кохана Столице мого Народу,

І досі ти мене не приймаєш…

А я їм хліб і п’ю твою воду,

Спостерігаючи, як ти душі виймаєш…

Бо й справді, навіщо плекать зайву душу?..

Хай би одна чи дві, а так під ребрами їх аж двадцять:

Спружинюють в залп артилерію дужу,

Ще й гупають в рупор: ,,Прийшла пора – 

Вслýхатись в клекіт пера й топора!"…

20.02.2008р.

м.Київ

                                ФІНАЛ

…Шмагаючи киями, Київ гнав до ями 

Тих, які навикли буть в нім холуями…

Тих, які служили за волові жили,

Тих, які повагу за п’ятак зужили…

…Йшли покидьки шляхом, сповзали в узбіччя…

…Падав на безтямних пил з ламкого гиччя…

14.03.2008р.

м.Київ, 

Кабінет Міністрів України.