ЮРІЙ КИРИЧЕНКО, лауреат Міжнародної літературної премії

 імені Чеслава Мілоша (2015)

 

З книги „УПІЗНАВАННЯ СЛІВ І РЕЧЕНЬ“

 

                * * *

…А Сеня – штучка ще та,

Од Змія – слово й вуста…

Хоч все і шито, і крито,

Та суть визнача корито…

 19.08.2012р.

 

                   * * *

…Говорять про карму істини,

Шукають її, гикають…

Натомість – жодної звістини:

Сюжети – втікають…

Говорять про місце істини,

Говорять ще й пишуть…

У тексті – жодної вмістини,

Слова – тлін колишуть…

24.07.2012р.

 

                                          ІВАН ДРАЧ.

              БАЛАДА ПРО ВІРШІ ОСТАННІХ РОКІВ

 

…Вірші останніх років,

Написані І. Драчем, –

Румаки без підків,

Порані орачем,

Який зміняв свою нивку,

На Ривку й наливку…

Вірші останніх літ,

Які дарував нам Драч, –

Плинучий в хвилях пліт,

А на нім – сущий срач…

Але хвиля – є хвиля:

                                  на розкардач

                                                       на плоту

                                                                     накочує

І нас у слові це

                        активніш

                                       робить

                                                  заохочує…

Читач за Іваном не спостеріг гігієни,

Лиш – беззубий,

                            затравлений

                                                 оскал гієни…

…Ох, Іване-Іване, любо було з тобою колись,

А нині на твоєму плотику

                                          лиш маразм,

                                                               упослідження,

                                                                                       слизь…

Прикро про це в поезах писати…

А пліт, збившись з курсу,

                                          на хвилях затявся

                                                                       в безодню

                                                                                        перевисати…

…Вірші останніх років,

Написані І. Драчем, –

Потрава для шимпанзе, шпаків

Та з НСПУ нікчем…

Р.S.

…Отакі то справи в Івана без жупана:

В сімдесятих – товариша, в двохтисячних – пана…

13.07.2012р.

 

          ДРАЧІ Й ПАВЛИЧКИ

        Портрети поза багетами

 

…Драчі й Павлички світом нудять,

Але народ до зваг не будять…

Драчі й Павлички – мудрачі,

Первісні творчі партачі…

Їх книги в глянці ще шанують,

Та час на них вже не марнують…

Драчі й Павлички – раритети,

Поза багетами портрети…

А ще ж учора хіба так

Хвалив їх, зморщившись, мастак…

Нові часи – нові намісники,

А в літерах не менша містики…

Бо там, де є святе й нетлінне,

Ще в силі брезкле й підколінне…

03.10.2012р.

 

 

        ЗНЕВАЖЕНІ БОГИ

 

                                            Теду Г’юзу

 

…Боги, що постали з багна,

Так хочуть наїдку, вина…

А що їм, зневаженим, дам?

Хіба, слів божественний дар?

Але у них, кажуть, є свій,

І міститься посеред вій –

У центрі і по боках,

За нього й наповним бокал…

Боги, що постали з сум’ять,

Мов оси пекельні, дзумлять…

Куди голосища несуть, –

Хіба в цьому суть?

Не в цьому, та все-таки, все ж,

В їх дзумкоті – безмір пожеж,

Які не згасить, не зім’ять

На користь сум’ять…

Боги, що постали з конань, –

Звитяжники звітрених знань?..

…Ні відповіді, ні – каяття,

Лиш проліски – з-попід сміття…

13.09.2012р.

 

 

        КЛОУНАДА ТАРГАНІВ

 

…У цій ґазеті – як в клозеті:

Натоптано, насмічено, накурено…

Путани в млоснім маркізеті,

У кабінетиках накурвлено…

У цій ґазеті вірші – миші:

Мізерні, мляві, невиразні…

Кроти кучкуються в ній в тиші,

Порядних тут катма: заразні…

У цій ґазеті ґаздів духу

Не зустрічають – виряджають…

На продаж виставляють душу,

Стволи – в порядність розряджають…

У цій ґазеті – клоунада

І тарганів липке злягання…

…Три збоченці й трихомонада

Розповідають про кохання…

15.10.2012р.

 

 

         ЖАЙВІР З ЖЕРСТІ

    Балада для зрадної милої

 

…Твої очі каламутні,

Зрадна мила, чому смýтні?

Здогадатися не в змозі,

Хто в них порав білі нозі?

Твої очі каламутні,

Зрадна мила, вкрали трутні?

А коли назад вертали,

Сто гріхів у них збовтали?

Сто гріхів? А може, більше?

Хто те зна? Христина Вільше?

Твої очі каламутні

В снах були неперебутні…

А як сни пішли по воду,

Загубили честь і вроду…

А без вроди, а без честі

Їхній погляд – жайвір з жерсті…

Твої очі каламутні

В добрих справах чи й присутні…

Р.S.

…Так буває? Так – буває!

Очі – гріх перевзуває…

25.07.2012р.

 

                 БАЛАДА

                     ПРО

  СИДОРА КОЗОПАСОВА

 

                               Л. Степовичці

 

…Ще Сидір козу не пас,

А в пляшці вже молоко…

Що це, боєзапас

Чи жарт з-під душу Шарко?

Ще Сидір псалм не співав,

А горличко вже болить…

Ще яблук в кýщах не рвав,

А час вже джеми варить…

Якісь мутації злі

Обсіли душу й чоло…

Ще не рявкнули „плі“,

А череп – вдризг рознесло…

Без черепа – що робить?

Без черепа – як різьбить?

Без черепа – як писать?

Як хліб нужденний кусать?

Ще Сидір дуба не дав,

А хор уже відридав

Його і його картуз,

В якім він був сущий туз…

Стоїть на могилі хрест

Заввишки в твій Еверест…

Вінків – не те, щоб, але

Всі – з рук, що в парад Аллє

Вклали і свій заміс,

Такі-то, от, справи, міс…

10.10.2012р.

 

 

                         ДІМ

      У ГЛУХОМУ ЗАВУЛКУ

                           З

                       циклу

       „Химери та химороди“

 

…В цьому домі бомжі не живуть –

Обминають його… Бояться?..

Хижим привидом дім цей звуть,

Бо не вміє плакать-сміяться…

Ось вже майже п'ятнадцять літ,

Як у нім впала в безмір стеля…

Вікна вкрив невидимий лід,

Душа дому – чортів куделя…

І така понад ним пітьма,

І таке довкола сум’яття…

Раз чи два сич зітхнув крадькома

І здригнувсь: не інак – закляття…

В цьому домі бомжі не живуть,

Обминають, мов їм пороблено…

Чорним бовдуром дім цей звуть,

Навіть привиди в нім пораблено…

Це не казка і не брехня,

Дім стоїть, як стояв і вчора…

Не проходить, кажуть, і дня,

Як гарцює в нім сила чорна…

12.09.2012р.

 

             БАЛАДА  

       ЗЕКІВСЬКОГО

             БАРАКУ

 

                       Б.Чичибабіну

 

…Де ще та зима,

А харчів катма…

Де ще ті сніги,

А не взуть ноги…

Де ще ті морози,

А лихі прогнози…

Де ще ті вітрила,

А вже мертві крила

У моєї чаєчки –

З ста бід виручалочки…

Де ще ті балади,

А вже в Зосі й Лади

Очі повні змроків –

Не вивчить уроків:

Пíтьма нудить в танці,

А ми – новобранці

Карцерів і тюрем,

Фарблених під терем…

Де ще ті могили,

А дні – остогидли…

В остогидді тому

Цілуй, Гнате, Тому

З казенного дому,

Закропись відчáєм

Із морковним чаєм…

Де ще ті хуртечі,

А вже мерзнуть плечі,

Де цвіли погони…

Теплушки й вагони

Цокають по рейкам –

Нема кінця рейдам

Зекам в уніформі

В катів на прокормі…

Де ще та амністія,

В серця – згубна місія:

Жити а чи вмерти –

В пекло плуга перти…

Де ще та зима,

А смерті – катма…

А мо’, вже була

Цівка край чола?

Зна про це рулетка…

Зеківська жилетка

Тихо гріє спомин

Про сухарик мамин…

Де ще той світанок,

А смерть править тáнок,

А може, танок?

Світ – не одинок…

…І ти в тому світі –

Шнур при динаміті…

11.10.2012р.

 

                                     ЖНИВА

                    Балада у смертній косинці

 

…Сущі скелети стодзвонно косили жита,

Сущі скелети, а з ними – Вкраїна свята…

Сущі скелети ішли за рядочком рядок –

Смерть їм до часу послабила свій повідок…

Сущі скелети – автографами на скрижаль,

Нені-Вітчизні їх жаль було так, як не жаль…

Морок – в зіницях, на нігтях – зла муха сидить,

Кожен четвертий за хвильку відмовився жить…

Жито – на продаж: в Париж, у Берлін, у Клондайк…

Хліб спожить з шинкою любить маститий Апдайк,

Лондонський денді смакує його залюбки,

Інших в цім вірші виношу за чемні лапки…

Сущі скелети не знають про смак пирога:

В мертвих зіницях конає остання снага…

…Йде тридцять другий голодний з косою навскид,

А в нас, на цвинтарі, бабця зайшлася навзрид…

30.07.2012р.

м. Січеслав.

 

                    КНИГА

                          З

                      циклу

   „Проростання крізь попіл“

 

...Книгу убивають з револьверів,

Книгу убивають з автоматів,

Книгу убивають з кулеметів,

Книгу убивають з вогнеметів,

Книгу убивають з інтернетів,

Книгу беруть на вила

І вергають до вигрібної ями,

А вона, потрібна всім, –  живе…

І буде жити –

               доки існуватиме

                                    Людство…

 

07.10.2012р.