Олексій Усенко(Дмитро Юнак)

м. СУМИ         

            ПАМ’ЯТЬ

Відцвіли жовто-білим каштани,

Відгриміла гроза весняна.

Лиш приходе тихенько з туману

Моя пам’ять, як нива рясна.

Де я був, з ким ходив, з ким ріднився,

Моя честь, моя совість, мій суд,

Що не встиг, чи в ту мить полінився,

І тепер аж пече, наче трут…

Несе пам’ять дитячі пороги,

Які там я долав босоніж,

Всі шляхи, як дарунок від Бога,

Загострилися в серці, мов ніж.

Всі перейдені мною обніжки,

Де волошки ще й досі цвітуть,

Де стернею кололися ніжки,

Де життя пізнавав дику суть.

Все сплелось, наче мед і отрута,

В справедливий, з присяжними, суд…

А рядки,  не дописані тута,

Янгелята колись  донесуть.

27.05.16р.

              ЛІТО

Відгомоніла грозами весна,

Відцвіла бузком і первоцвітом.

Тепер перлинами нова роса

На зорі вмиває літні квіти.

Нова веселка пісеньку співа,

Гаряче сонце ніжно колисає,

І загубилась десь в роках журба.

Нехай сюди зовсім не прилітає!

27.05.16 

         ПОГОДА

Вітри гуляють, наче коні,

Від сонця сріблом грає листя.

Хмаринки сірі, немов сонні,

Ніяк не знайдуть собі місця.

Зливневий дощ поля тривожить,

Шука, пустун, де дзвін коси.

А хлібороб вже Бога просить,

Щоб дав годину без роси.

                                 10.06.16р.

 ЗУСТРІЧ З ОДНОГРУПНИКАМИ 

                         Скільки років пролетіло,  

                         Білим цвітом відцвіло, 

                         Скільки яблук перезріло, 

                         Буйних вітрів відгуло. 

А годинник цока, цока,

Не спинити ні на мить.

І студентка ясноока

Вже сама студентів вчить!

Розлетілись молодята,

Як студентська та весна.

Наче пам’яті  кантата,

Сріблом в’ється сивина.

Дочки, мами і бабусі

Приїжджають звідусіль,

Щоб сьогодні повернуться

В ту далеку заметіль!

Тут зібрались усі рідні,

Пам"ятайте про ці дні,

Щоб серця студентські, вірні,

Були завжди молоді!  

                                30.06.16 р.