Костенко Геннадій (Юрій Ош)

            м. Суми

 

        СПОВІДЬ

 

Їй-бо, не знаю я, не знаю,

чи вірю в Тебе я, чи ні…

але усе, що в серці маю,

Тобою послано мені.

Не маю права я, не маю,

неправду мовити Тобі,

лише на Боже уповаю

порозуміння, далебі.

Я часом вірю в Тебе щиро,

та як погляну навкруги:

немов диявол праве миром –

невже не бачиш, Дорогий?

Якщо Ти є Верховна Сила,

то чому, Батьку, вся Земля

в руках того Сатанаїла,

а Ти мов дивишся здаля?

І от… чи вірю я, не знаю,

кажу, Святий, як сам собі

Та Бога іншого не маю

і сповідаюся Тобі.

 

  БЕЗ  ФОНОГРАМИ

 

Співають всі під фонограму

лихим наспіваних пісень…

Така сьогодні панорама –

життя сучасне повсякдень.

 

Не хочу я в загальнім гамі

співати під чужу дуду –

співатиму без фонограми,

зі сцени поки не зійду.

 

А сцена та слизька й хитлива,

і східці з неї теж круті,

і сатанинська може злива

мене сховати в небутті.

 

Та не боюсь цієї драми

і пісню праведну Вітця

без будь-якої фонограми

я доспіваю до кінця.

 

             УРІЗНОБІЧ

 

Нема душі… неначебто застряла

на кволій перистальтиці буття,

і притупилося моє орало

на сірім ґрунті вже без вороття.

Душа, мов неприкаяна, блукає

в якомусь безтілесному житті,

а я, немов отой біблійний Каїн,

перебуваю в злім передчутті.

Із власною душею урізнобіч

сьогодні несподівано живу.

Ми з нею ніби плентаємось обіч,

але у різні боки наяву.

 

               * * *

                   Мені однаково, чи буду…

                       В казематі, 111. Т. Шевченко

 

Мені однаково, що буде

зі мною завтра чи колись,

бо верстові стовпи повсюди

в житті моєму пронеслись…

 

Та не однаково, до згину

як Україну призведуть

оті, ламає хто калину

і чинить справжню каламуть.

 

Отож живу немов на розі

вітрів, що дують напролом,

як мандрівник, завжди в тривозі,

на кораблі з пробитим дном.