ЮРІЙ КИРИЧЕНКО, лауреат Міжнародної літературної премії 

імені Святих Кирила і Мефодія (2014)

З книги „ЗУСТРІЧАННЯ ВОЛХВІВ"

                    * * *

...Береженого Бог не вберіг – 

Бандюганин вночі підстеріг:

Вигріб все із кишені і – вбив,

Був набожним, багатих ганьбив…

Бог злочинця карать не спішив,

Але чорний мішок вже хтось шив – 

Незвичайний, із шкіри вола:

Крива стежечка в нього й вела…

Береженого Бог не вберіг – 

В чорний міх грішну голову впріг…

…Ще і сонце з-за хмар не зійшло,

Як в науку се кривді пішло…

13.05.2012р.

                  * * *

…В діжці – обручі іржаві,

Де ще той метал в державі?

Обручі, ой, обручі,

Подорожчали й харчі…

…Все – дрібніє, все – дорожча,

Супить брови Нехвороща…

30.05.2012р.

                      * * *

                                                           Л. К.

…Видатні сучасні особистості

Не такі вже творчо й особистісні,

Якщо їхні сутінкові ранки

Підпирають зверхники охранки…

17.06.2012р.

                                  * * *

                                                                                                       Галі

...Каштани ще не цвітуть, і Київ – не зовсім мій,

Але сніги не метуть – душі вже не буть самій...

На пагорбах і довкіл трава звідусюд стремить,

Така у міста судьба: любити, як вічність, мить...

Я також цю мить люблю... Вона – у мені, в мені,

Не лише в святковий час, але й у буденні дні...

Каштани ще не цвітуть, пасхальна свіча – десь там,

Та птахи вже в небі тчуть під музику свій тамтам... 

Кохана! Я – в місті мрій, хоч побут мій тут кульга…

…А в небі – блакитний рій: в нім – вірша цього снага…

12.04.2012р.

м. Київ, готель „ЛаМа".

                      ЗЛО

З АНТИХРИСТОМ В СЕРЦІ

   Балада втрачених ілюзій

…Друзі стають ворогами – 

Зраджують заздрячи…

Світ стає вверх ногами:

Хоч кричи, хоч – мовчи…

Вороги – все це бачать

І аплодують стоячи…

Зло – підлотою смачать,

Бога не боячись…

А час – нестримний у герці,

Що йому до всіх зрад?

…Зло – з антихристом в серці

Вийшло на свій парад…

09.06.2012р.

                        * * *

…Концтабір мій – у місті на Дніпрі,

Тут я задіяний в пекельній грі…

Тут я вже тричі воскресав і сходив

На хрест, негідникам на подив…

28.06.2012р.

м. Січеслав.

                                   АБЗАЦ

        З ПИСЬМЕННИЦЬКОГО ІНТЕРВ’Ю

…Дніпропетровська письменницька організація

Здала мене на поталу чекістів…

Такий ось невтішний абзац, та я

До цього належав ще до фаталістів…

А тому, катований, зраджений, битий,

На полі страждань – лиш на четверть спитий…

Спитайте мене, що чекає печаль розквітла,

І я відповім вам: звичайно ж, світла…

…А як же той жереб, що випав мені?

До нього іншому зась й на коні…

08.06.2012р.

                   БАЛАДА

                          З 

 ПОЛЬСЬКИМ АКЦЕНТОМ

…Панство моє уродзоне,

Шляхта моя солодка…

В снів ероґенні зони

Вкутані горло, глотка…

Холод їх злом катує?

Хвища душу скородить?

В триста мовчань вартує

Слово, що сонях родить…

Панство моє варшавське,

Краківське, холмське, з Лодзі…

Сонце злотобулавське

Душу топить в колодязі…

А без душі на кресах

В бездну кануть кобіти…

Панство – при інтересах,

Буде мляво журбіти…

Ані костел, ні ксьондзи

Запомогти не зацні…

А, тим паче, пеньонзи,

Ані наїдки смáчні…

Панство моє шляхетне,

Пишне ще й уродзоне…

…В’ється, як виверг з Етни,

Марево закерзонне…

16.06.2012р.

          БАЛАДА ЗЕЛЕНОГО НУРТУ

…В зеленій траві жуки степові

Будують соборну державу…

Знамена, тризуб і стволи бойові 

Вигойдують днину тужаву…

Десь грози гримлять, десь – пиріщать дощі,

Десь буря розчахує крони…

А в травах – свої, степові, радощí:

Світ – в стані звитяг, оборони…

Хтось – келих в меди, хтось – сивуху кружля,

Хтось – в пісні про сірого бúчка…

Хтось казкою світ тричі в день звеселя,

У когось – паслін, молодичка…

Хтось – кульчики з срібла згубив у траві,

Хтось – злотні сережки надибав…

А в тамтій державі жуки степові

Вивчають: це – паля, це – диба…

Світ – ніц не змінився: вгорі і внизу

Потреби й проблеми – ті ж самі…

А євнухи, хоч уже й чують грозу,

Готують державницький самміт…

Вже й гості в готелях розміщені всі,

Вже бемкають дзвони й дзвіночки…

Вже й вірш написався в правдивій красі,

Як вийдуть в міністри синочки…

Вже Керрі – в корсеті, вже Жанна – в жабо,

Вже в залах паркет – для штиблетів…

Вже взято в оренду з книг міст Мірабо,

Вже варта стріля з арбалетів…

Вже вітер знамена на шпилях торка,

Вже трепетно шовк їх голубить…

А з мороку місяця щит виника,

Бас шепче інфанті, що – любить…

В зеленій траві – все, як тисячі літ,

А може, і більше: хто знає?..

…Роса переходить з ромашки на глід

І в сиву леґенду пірнає…

19.04.2012р.

             БАЛАДА ПРО СТЕЖКИ

Стежки із літа і стежки у літо – 

Такі собі розгонисті дива…

На них душа не тратить зайвих літер,

Хоча – бува, трапляється, бува…

От і сьогодні ці стежки – зі мною,

От і сьогодні – літошній мотив…

Зима, весна і осінь – стороною,

А літо закріпляю „на штатив"…

Не те, щоб міцно, а, усе ж, надійно,

Аби відчуть, побачить, зрозуміть:

Що в ньому так озвалось мелодійно,

Не навчене по-новому щеміть…

Навчати літо? Це ж з якої речі?

Воно саме навчить всіх сущих в нім…

Зійшовши в світ з цупких долонь предтечі,

Перебуває в стані неземнім…

Стежки із літа і стежки у літо,

На них моя печаль пряде слова:

Любов надпито, Щирість – недопито,

А узбіч них – злом стоптана трава…

Серпом її, даруйте, не косили,

Косою-клепанкою не втяли…

По ній пройшли ординці що є сили – 

В ясир сестер невільницьких вели…

Було давно це, навіть і не вчора,

Не позавчора, а, таки ж, було…

…І бігла понад ними хмара чорна,

І зрада чорно супила чоло…

Минулося… Забулося… Сьогодні

Стежки у літо стоптані й – не раз…

По них ідуть сюжети боговгодні,

А інколи – маржина і маразм…

25.04.2012р.

                 ДИПТИХ

ЗВИРОДНІЛОЇ ПОТВОРНОСТІ

                         1

…Книг народ читать не хоче – 

Все про пенсію сокоче…

Не бунтар і не трудар – 

Бездуховності радар…

                         2

…Так здавен було, справік,

Що спотворнів чоловік?

Скорбну нивку не ора,

Лиш недопалки збира…

Не живий він і не мрець – 

З чужих губ одпад-курець…

28.06.2012р.

ЗАМОВЧУВАНИЙ КЛАСИК

Балада творчої відвертості

…Замовчуваний класик – 

У місті глупоти…

Йому в учнівські класи

Непросто увійти…

Директори й охранка

Пильнують, аби він

У книгах чи й у ґранках

Не вдарив був у дзвін…

Та він учнівські душі

І кличе, і зове – 

Туди, де щирі й дужі,

Де сонячне й живе…

Не всі із ним в поході,

Та дехто все ж пішов…

Цвіте зоря на сході,

Немов на серці шов…

Замовчуваний класик

Працює не за гріш:

Він – мрій мільйоновласник,

До нього всі скоріш!..

Директори й чекісти

Пильнують, аби він

І вас у фаталісти

Не взяв у свій загін…

Та юність має вдачу

Нескореною буть…

Планиду неледачу – 

Їй в труднощах здобуть…

Замовчуваний автор – 

Леґенда в наші дні…

…І – визначальний фактор,

Повірте в це мені…

09.05.2012р.

                ДО ДРУКУ!

…Готую до друку памфлети

Про збочення, хист, еполети,

Про чесну олжу чолаків,

Про місію клізм, кулаків,

Про велич безликих діянь

В ніч калічних зваг, осіянь…

Не знаю, чи будуть доречні

Слова спазматичні і гречні…

Можливо, хтось висловить гнів,

Та зваба ошуканих днів

Дає мені зболене право

Тримать перо майже що браво…

27.06.2012р.