ЮРІЙ КИРИЧЕНКО (1954-2015)

                            * * *

...В дитинстві я стріляв із самопала,

Одна дробинка в око зайцю впала,

Русак дрібне поранення дістав,

А я з тих пір недобачати став…

В юнацтві я кохав, з своїх, принцесу,

Дражливо поневаживши інцесту,

Та викликом відповіла мені,

Всі срібні ночі обернувши в пні…

В літа, які вже з ярмарку вертали,

Я ледь не вкляк: орли блакить згортали

Із крил, од неба й мороку хмільних,

Душа моя порізалась об них…

Давно та рана зажила, нівроку,

Та за лаштунки неба зойк – ні кроку,

І хоч блакить час від часу саднить,

Сад райських яблунь в зорях туманúть…

06.02.2011р.

                                 * * *

…В Луганську, в квартирі письменника С.,

                                щоб їм ні стати, ні сісти,

Червоні, виконуючи вирок охранки,

                                труїли мене чекісти…

Але янгол-охоронець до приписів божих

                                поставився досить ревно:

Хоч як не старались убивці у шатах цивільних,

                                отруту тоді зіпсували даремно…

Сексот, що брав участь у злочині цім, засвітивсь, мов

                                щербатий горіх на святковій ялинці…

У жертву його промислово приніс, помолившись під ніс,

                                ортодокс у пенсне й картузі-шестиклинці…

07.01.2011р.

                         БАЛАДА ПРО ЗРАДУ

…Ліберали-сніги з ортодоксом-морозом

                                                                     не дружать –

Ліберали-сніги за калиною з виярку

                                                             тужать:

Зла сокира зрубала її, щоб в печі

                                                       натопити…

Щиру душу, в якій – солов’ї,

                                                 хто посмів злу пропити?

В Україні бува й не таке,

                                          тому спробуй дізнатись,

Чому серце на щирість скупе,

                                                   мов забрьохана напасть…

Звироднілі сніги з ста ярів

                                             з ворогами спізнались:

Долучились до їх прапорів

                                              чи в пітьмі обізнались?..

27.01.2011р.

                БАЛАДА

     ПОВСТАНСЬКОГО

                 РЕЙДУ

…Коні конають в снігах,

Бліднуть нічні візерунки…

Гармати – все гах та гах,

Голод мордує шлунки…

Слабші – валяться з ніг,

Їх засипає сніг…

Ніч – хоч ти око виколи,

Вовк, хіба, блимне інколи,

Хижо йдучи по слідах:

Де той спасенний дах?..

…Люди в імлі конають,

Не чують ні рук, ні ніг:

Дійдуть – тепла спізнають,

А ниньки їх ворог – сніг…

27.01.2011р.

                             БАЛАДА

                                 ПРО

          ЛОВЦЯ БЕЗПЕЧНИХ ДУШ

                                                          В. Омельченку

…Так близько він підведений до мене,

Як до чола – безчестя чорнойменне…

І хоч у душу вліз уже, здається,

Але душа ніяк не продається…

Обіцяно душі і хліба, й солі,

І три мішки свяченої квасолі…

Не скажеш, що все – геть безрезультатно:

Про блазня мовив був і я цитатно,

В „святого“ обрядивши його кості,

Аж стали дибки калинόві брості…

І я жахнувсь: та ж це переді мною

Той, за яким гріх стати й за труною,

Той, що продає вроздріб і оптом,

Сумління не обтяжуючи клопотом…

Здогадка ця мене вночі вкусила,

Як миша: видавсь зуб гострішим шила…

Охранкою підведений до мене,

Як до чола – нікчемство безіменне…

Я з вірша стер лик блазня п’ятірнею,

Промовивши: „Іди собі стернею – 

Подалі од очей, душі та хисту,

В рядках моїх не маючи прихúстку…

Зійди на пси і псам не прислужися,

За тридцять срібних сам в собі сказися…

Хай буде стопечально, стохворобно

В слідах твоїх, червиве одоробло!..“

З ким він тепер столичним бруком ходить,

Мене це аніскільки не обходить…

Учора бачив берка у підземці:

Спостерігав, як ґелґотять туземці…

У шкірянім пальті, не без кравати,

Він мізкував: кого б завербувати…

Завдання не з легких, але – можливе,

І в сферах ловців душ архіважливе…

09.02.2011р.

        БАЛАДА ПРО ХЛІБ ГАНЬБИ

…В Україні, якщо ти не служка пітьми,

Не аґент із охранки,

Не торгуєш мерзенно чужими дітьмú, – 

В туманí твої ранки…

В юноліття твоє і на схилі років

Хижа заздрість змика тобі очі…

І несуть тебе тіні чужих румаків

З сяйва строфіки в прірвище ночі…

Там, на дні, де з осклизлого змроку змія

Виповзає із черепа згуби,

Не озвучить ніхто твоє чесне ім’я,

Не отверзне запаяні губи…

В Україні, якщо навіть ти не підляк,

Не пройдисвіт, не злодій,

Виїдає блакить із очей переляк,

Мерзнуть руки в мелодій…

Достеменної правдоньки годі шукать,

Тебе зрадять донькá і кохана…

А захочеш чоло до чола дотикать,

Всюду розпач, мов рана…

Погасити вогонь, що красу пожира, – 

Ні надії, ні сили…

…Безхребеття, безчестя й цинічна жура

Хліб ганьби замісили…

08.01.2011р.

                          БАЛАДА

                              ПРО

                            ХМІЛЬ 

        ПОЕТОВОЇ СКРОМНОСТІ

                                                       Д. Павличку

…Поетове вино – з ночей і днів,

У котрих він і супивсь, і яснів…

У котрих борсався й бенкетував,

Сам собі лиха в чари наливав…

Було, що й гопки йшов од почуттів,

Доторкуючись до чужих життів…

В чаклунстві спраг і в чарах протиріч

Він на буланих мчав судьбі навстріч…

Траплялося, що коні бігли вчвал,

Хоча в душі здіймавсь дев’ятий вал…

Чимало, врешті, взнав і пережив,

А як по-правді мовить, ще й не жив…

Що з того, що калиново вогнів,

Що з того, що з палких ночей і днів

Спив келих зваги і не захмелів?

Господь, було, подекуди й жалів…

Не те, щоб надто, але все ж, усеж,

Ти, мій читачу, хроніку простеж:

Якщо король балад не одвогнів,

Вино вживав з хмільних ночей і днів…

…А щодо дамських душ і рваних ран,

Скромняга був – на весь телеекран…

15.03.2011р.

                  В ОДНОМУ 

                           З 

   КИЇВСЬКИХ ПРОВУЛКІВ…

                                            Тетяні Петрик

…Шовковиці друге народження – 

Незгасністю винагородження:

Спивання з роси і з блакиті

Світань, котрі в мудрість сповиті…

Сто вісімдесят земних років – 

З долонь правдочолих пророків…

…Світ істинного –  величав,

Інакше чи б вдруге звучав?..

18.01.2011р.

            ДОЩ НАД ПУСТЕЛЕЮ

                                                                      Богдані

…Дощ над пустелею – нечасте свято,

Момент, коли вмивається душа,

І вже не так захланно і затято

З-під ребер в невідомість поспіша…

Дощ над пустелею – вітання неба

Знеможеному кущику трави,

В якого невідцвітна є потреба

Собі самому мовити: „Живи!“

Дощ над пустелею на дощ не схожий,

Він – не з таких, що йдуть немов з відра…

І все ж він – мій, він – чемний перехожий,

Він – посланець святого бога Ра…

Він освятив не лиш вуста й долоні,

Він вклав надію в душу, а вона

Всемилостива, наче усміх доні,

Що голубів годує із вікна…

18.03.2011р.

     ПО ДОРОЗІ БОЛЮ

…Пісня, свята і грішна,

В сутінках безутішна:

І не вдова, а тужить,

Із стопечаллям дружить…

Йде по дорозі болю,

Усміх – туману й полю,

Терну з ярів, долині,

А ще – для макітер глині,

Котра в творчих долонях

Квітне, мов сяйний сонях…

Пісня, збагнувши тугу,

Заповідалась другу:

Більше свята, ніж грішна,

Хоч така безутішна…

11.03.2011р.

               СНІГИ З ЕТАПУ

                                                      В.Шаламову

…Повіяло колимськими вітрами,

І це – у Січеславі, на Дніпрі…

Душа навикла фіксувати драми,

Хоча за них і не дають ґран-прі…

Проте, не в тому річ, авжеж, не в тому,

А в тому, що з етапу йдуть сніги…

У їхнім судьбозреченні крутому

Ледь жевріє полумисок снаги…

До неї блазню не доклопотатись,

Крізь нетрі і болота не дійти…

А якщо раптом, якщо може статись,

Ким, у прицілі, виявишся ти?..

18.02.2011р.

                           ПОСЛИ 

       ПРОДАЖНОСТІ Й СВАВОЛІ

                         Фраґмент

…Сьогодні вам шлють безневинні дари,

А завтра звелять під чужі прапори,

І зроблять із вас, усміхаючись ласо,

Гарматне м’ясо…

28.01.2011р.