ЮРІЙ КИРИЧЕНКО, лауреат Міжнародної літературної премії

 імені Віслави Шимборської (2015)

З книги „ГОЛУБ І ФЛЕЙТА“

                       * * *

…Бійся – Бога, а в миру – шануйся,

Кривд лихих не чинячи нікому…

З добрими ділами не гайнуйся,

Віруй в казку сонця незникому…

Бійся – Бога, а любов – сповідуй,

Що без неї ми на білім світі?

Квітку в полі, як бджола, провідуй – 

Хай прибуде сяйва в рясноцвіті…

Бійся – Бога, а не посіпаків,

Посіпаки – в бездну западуться…

…У долині невідцвітних маків

Страчені за віру підведуться…

11.04.2014р.

                      * * *

…Батьківщину зрадили герої,

А державу продали за бакси…

Так шляхетно їм при  геморої,

А при повідках в них милі такси…

Батьківщина стогне у руїнах,

Про державу вже, вважай, забуто…

…Так шляхетно блазням на колінах,

Карму яничарства не відбуто…

13.07.2014р.,

м. Січеслав.

                          * * *

…Боса осінь ходить чаплею по полю,

Боса осінь в серце змроків загляда…

Я тебе, кохана, не неволю

Збутись прізвища свого: Роздайбіда…

Боса осінь – наша хата, котра скраю,

Боса осінь – чи ви бачили таку?

Спідничиною мелькнула з-за сараю,

Чоло хусткою покривши на току…

Боса осінь, боса осінь, боса осінь,

Босі сутінки, кущі і деревá…

…Відсьогодні нам на двох вже п’ять по восім,

Казка вийшла з річки згуб заледь жива…

11.02.2014р.

                       * * *

…В Інтернеті – всякого сповна,

Є там і злоякісна шпана, –

Та, що п’ятою зовуть колоною,

Піною присмачена солоною…

З пива вона? Де вже там – з багна:

Ніби шльондра – хтива й витівна…

Я на неї оком не веду –

Кладкою калиновою йду…

І хоч як не виє вовківня,

Гниль з пащек мене не здоганя…

P.S.

…В Інтернеті – всякого начиння,

Є, на жаль, і мстиве мертвичиння…

20.05.2014р.

                        * * *

…В небі Вітчизни – лелеки, шпаки,

А у розгіллі – лункі солов’ї…

Люба, кохана – ось ці нагідки

Візьмеш в поранні в долоні свої…

В небі Вітчизни – жура, журавлі,

Вірш – вперезав патронташ на зорі…

…Що в нашій долі в душі й на крилі,

Зна наш цілунок при вічнім Дніпрі…

12.06.2014р.

                      * * *

…Вітаймо праведність на світі,

Вона – намісниця добра…

Та риба, що прибилась в сіті,

Благословенна Богом Ра…

Хтось мовить: „Ще одне кощунство“,

Хтось – не поверне язика…

…А ми повірим у віщунство,

Що на терéнах літ блука…

02.05.2014р.

                                           * * *

…Гидую чекістами Києва, Харкова, але найбільш – Січеслава,

За ними, мов хвіст в реп’яхах у Сірка, – незникома неслава…

Їх час проминає, душа – в нетривкій  

                                                        оболонці,

Та тіло ще

                  браво

                         слугує

                                  шакалу,

                                              змії, 

                                                   крокодилу

                                                                   і навіть

                                                                          (де дітись?)

                                                                                  безґлуздій 

                                                                                          болонці…

11.04.2014р.

                       * * *

                                                       І. Драчу

…Державність зведена на пси,

Чума – уже й на дні роси…

У продажі не хліб і сало,

А голодранців голоси…

Така біда – не всім болить,

Обýх нема кому сталить…

Мовчить під чоботом калина, –

Несила й душу підпалить…

Заклякли щерблені мечі,

В непам’ять впали орачі…

Про Богуна і Наливайка 

Співають пошепки сичі…

Вірш, мов ховрах з нори, мовчить:

Нема кого на кресах вчить…

…Тих, які впали за Вкраїну,

Несила в святці долучить…

10.06.2014р.

                              * * *

…Кохана моя, знов імла – на зелені шати,

Знов калину під корінь рубають чужі…

Знову пісня нагадує писк мишати,

А при серці – наруга, печаль, міражі…

Кохана моя, знову попіл від стріх і вікон,

Знов Нечистий веде на Вкраїну полки…

…Але правда і воля шляхетніші серцем і віком,

І ніякі потвори не витопчуть їх сторінки…

23.07.2014р.

                   * * *

                    Ю. Мушкетику та ін.

…Ох, ці мені вже класики,

Лушпинняві лобасики…

Читати їх не хочеться:

Пітьма в очах клопочеться…

16.04.2014р.

                       * * *

…П’ята колона сьогодні на марші,

П’ята колона – не спить, не дріма…

Наміри має союзні, монарші?

За булаву в неї морок, пітьма…

26.07.2014р.

                        * * *

…Пані Совість, як Вам жити в домі,

Де душа зрадлива і чужа?

Як у Пеклі а чи як в Содомі,

Де біда вбиває без ножа?

Пані Совість, стережіться лиха,

Не шукайте в нього співчуття…

Чув, як в ніч Ви схлипували стиха,

Що болить Вам? Страчене життя?

Пані Совість, і життя – минуще,

Хоч яким би прикрим не було…

Сповідаймо лиш святе і суще,

В ньому – заповідане тепло…

Пані Совість, прикрість – піде з хати,

А за нею – втишені жалі…

…Не спішімо відчай наслухати,

Як любов – на зраненім крилі…

11.07.2014р.

                          * * *

…Собаки, вже струєні, кусень кусають:

Ці гицелі фахом не те, щоб з невміння…

…Вуста наполохані щастям, щезають

В крамольну пітьму, в крижане безгоміння…

Видіння – гнітюче, видіння потворне,

Видіння – нахромлене на безнадію…

Що білим було, обертається в чорне,

Я ж відблиском щастя в душі володію…

А тіні ідуть, аби зникнуть за рогом,

А тіні вовтузяться, мов навіжені…

…У Києві, Харкові, під Кривим Рогом

Знеможені й ниці ідуть в прокажені…

Їх вчинки – гнітючі, їх лиця потворні,

Їх днина – поразка по всіх ойкуменах…

Однак, вони – в дії, їх кроки – потворні,

І череп з кістками – на мстивих знаменах…

10.01.2014р.

                         * * *

...Той, хто крізь вухо у безмір входить, – 

Нечистій силі зроду не гόдить…

Знаю про це з балади, з леґенди,

Вдихаю справжність на повні легені…

Хто знать Вітчизну в біді не хоче, –

Щось низькопробне в ганьбі сокоче:

Тужиться, áле його не чують – 

В ніч самопали тишу корчують…

Той, хто крізь серце у слово входить, – 

Для того жито і взимку родить…

13.02.2014р.

                         * * *

…Ти – дівчинка років моїх неспитих,

Ти – дівчинка, ти – дівчинка, ти – дів…

Серед кривавих зим несамовитих

Ти раз ходила вулицею вдів…

Але – доволі… Серед літочислень

Окремішньо стоять твої літа…

І вірш цей в колі затишних розмислень

В осінні штольні скрух чи й доліта…

Він осіда на вітах, на деревах,

На, скованому безміром, гіллі…

А ти стоїш в осиротілих мревах

І патерик столітній – на столі…

Ти – дівчинка, але уже й бабуся:

Літа безжалісні на те й літа…

З тобою я на флейті грати вчуся:

Вже срібну тінь хтось інший десь чита…

Читать – чита, але чи прочитає:

Всезрячість його губиться в імлі…

…А павутинка біла пролітає

І пасемце лишає на чолі…

31.07.2014р.,

м. Січеслав.

                          * * *

…Україна – суща скарбівня для ворога,

Він заплатив би за неї втридорога…

Але Батьківщина не продається,

Хоч як павутина довкіл не снується…

26.07.2014р.

                           * * *

...Хлопці в шинелях їдять кавуни,

Хлопці з гвардійської роти…

Ще в їх очах ні гіркот, ні вини,

Ані тієї ж скорботи…

Хлопці – на станції… Потяг – ось-ось

Має відбуть в невідомість…

Щастя з їх марень ще й ледь не збулось,

Ще – не кривавить свідомість…

Хлопці – сміються… Хтось – вірш про дівчат,

Геть сороміцький, читає…

Чи доживуть до дітей-онучат, –

Ворон в гризот не питає…

Хлопці в шинелях – звичайні сини,

Ждуть їх присмучені нені…

Ким вони вчора були, до війни,

Знати б набоям у жмені…

Хлопці в шинелях, куди ви, на схід?

Це вже не є таємниця?

Відповідь – строга: „В похід, у похід…“

Зорі – відсвічують лиця…

07.07.2014р.

                 * * *

…Цілувала, обіймала,

А по тому – зрадила…

Честь, мов прутик той, зламала,

Тіло – в змроки знадила…

Цілувала, обіймала,

У постелі ніжила…

На ста межах переймала,

Як хуртеча сніжила…

Цілувала, обіймала,

На ліжники кликала…

Слово честі – не тримала,

Крадене – заникала…

Отака була кобіта,

Отака свавільниця…

…Довго плакала трембіта,

Взнавши: ніч – зла відьмиця…

28.03.2014р.