ЮРІЙ КИРИЧЕНКО, лауреат Міжнародної літературної премії імені Тумаса Транстремера (2015)

З книги „ПОВЕРНЕННЯ ДРАКОНА“

                        * * *

…Демократія – це полум’я і хмиз,

Що димом повертають в бік мармиз,

Які, втомившись від вина й вистави,

Спускаються в безтямство – вниз і вниз…

А там, внизу, хтось порає козу,

Хтось довгу закорочує лозу,

Хтось, голову мечем відтявши в брата,

Шостакою погрожує тузу…

01.11.2011р.

                 * * *

…Душа напроти середи

Відмовилася від води…

Не хоче хліба, солі,

Одного їй лиш – волі…

А де її, харцизу, взять,

Якщо пропив її пан зять

А чи програв у карти,

Як ще не втік з-під варти…

У волі шкарбани сухі,

То щирі наміри – лихі…

Та нам до них чи й діла:

Душа ледь не вчадíла…

Якраз напроти середи

Відмовилася від води…

Губами, що потріскались,

Одну надію лизь та лизь…

А з неї щό, добродії?

Лиш вíдгомін мелодії,

Яку ні вкрасти, ні продать,

Хіба що псу за так віддать,

Бо ж він куті не служить – 

На сало очі мружить…

08.02.2912р.

                          * * *

…Здіймаю поволі свій стяг, свою суть,

Зернятко на бескид вітри віднесуть…

Не певен, що там воно враз проросте,

До того, як снігом його замете…

І все ж, сподіваюсь, надіюсь, усе ж,

Що доля, як річка, виходить із меж…

Пагінчик – кільчиться, зернятко – зроста,

І цвіт-відчайдуха торкає вуста…

Втрачаю поволі свій стяг, та, однак,

Свідомий пророцтв і, упавши навзнáк:

Померти тоді відчайдуху дано,

Як неба сягає святинь знаменό…

…А поки? А поки – май хист підвести

Чоло, щоб в світ совістіспраглих вести…

10.01.2012р.

                            * * *

…І цей вірш – Галі, хоч, пора б, – сережки

А чи перстінок – ніжності порив…

Але слова, в ділах необережки,

Господь золотосутністю покрив…

Тож, хай – і цей… Нехай і цей, невмілий,

Та він, кохана, знаю, знак пори:

І вірний, і для двох лиш зрозумілий,

Сповитий у прозорі прапори…

Читай його із кавою, впридумку,

А нині він лиш вивільнивсь з пера…

Цей – не обтяжить вечорову сумку,

На котрій сріберний промінчик гра…

Не знаю, коли піде він до друку,

Не відаю, кохана, а, проте,

Візьми його, крізь серце, попід руку

У надвечір’я щемно-золоте…

17.11.2011р.

                 * * *

…Коні, собаки, вовки,

Острів з ім’ям Соловки – 

Все знайшло місце в баладі,

Ви їй, даруйте, нераді?

Я про людей не питаю – 

В зойк їх тривожний вростаю…

Знаю: нелегко їм тут – 

Зеківські світ і статут…

Та, й над безвихіддю, – люди,

Як і завжди, як і всюди…

Світ їх крихкий і тривожний,

І легковажний, і – ложний…

…Але, при всьому, це – світ,

Щебет з обламаних віт…

22.02.2012р.

                    * * *

                                                    Галі

…Осінь на рудій кобилі – 

Мимо сіл і хуторів…

Хто інстинкти в ній невбилі

Біля серденька пригрів?

Що за сила окаянна,

Що за дух? З чужих країв?

Мо’, царівна Несміяна?

Чому ж вечір утаїв?

На запитання підступні

Хто мовчання розчахне?

Мо’, грядущі, мо’, – наступні,

Що не знають ніц мене?

Покоління – скарб нетління,

З ними мову поведу

У години озаріння

В Гетсиманському саду…

17.11.2011р.

м. Січеслав.

                        * * *

…У мами моєї сльози не було – 

Одне, з сніговиці, тривожне тепло…

З ним я сміявся, з ним – горював,

З ним – словом з недругом воював…

У мами моєї жила надія:

Сина Вітчизні зростить…

Мука її – була творча дія,

А творчість – не вміє лестúть…

У мами моєї був я, одненький,

Один – як палець… Один – як перст…

Якийсь не типовий… Без тата… Неньчин:

Українець – не скіф, не перс…

07.02.2012р.,

на Святого Григорія Богослова.

                          * * *

                                                                      В. К.

…Хвойди – у чекістську ніч рачкують,

Зло, безчестя – їхні імена…

А що ж діти в часі успадкують,

Якщо в ницих в серці зла мана?..

Ось, приміром, ряджені козáчки

Подались прислужувать хортам…

Серед псевдотворчої балачки

Липовий їх бренд – то тут, то там…

Цю перефарбовану скотину

Не беруть ні кпини, ні ґротеск…

Вабить її затхло з-поза тину

Анемічна творчість поетеск…

Я за них, продажних, порадію,

Та з душі і серця – прожену…

…П’єски згиджені на одну дію  

Шпагою критичною протну…

27.02.2012р.

                   * * *

…Чорно-білу графіку осені

На фоні небесної просині,

Вправлену в рами незримі,

Зустрів, було, якось в Римі…

Інкрустуючи пам’ять,

Враження душу палять…

…Чорно-білу графіку болю

З пір тих давніх 

                           ношу 

                                    з собою…

02.12.2011р.

БАЛАДА ВЕЛИКОГО ТОРГУ

…Охранка не дає добра,

Щоб Спілка* до мого пера

Поставилась поштиво…

Та це й не диво…

Їй, курві, що? Аби й не жив,

Щоб холуєм злобí служив…

Тоді шлею заледь попустять

І в Спілку впустять…

А нині йде Великий Торг:

Отруювать чи ні мій торт,

Який в розщелину внесуть – 

Ось в чому суть…

А спілкарі – перукарі,

Вони – лише статисти в грі…

Чи буде – торт… Чи буде – морг,

Чи сплатиться безтямству борг?..

А поки що снується гра:

Охранка – не дає добра,

І невідомо: дасть чи ні…

Кров риб’яча – в їх кажані…

Він, хоч летить, хоч не летить,

А свинопаса тінь мигтить

В буденний день і в пору свят:

Дивись, і ти – „нобеліят“…

Охранці все під силу, все:

Переселить вас в Туапсе,

А потім – в холуї вписать

І в стольнім граді прописать…

…Таке скотиняче буття:

Хто розбереться до пуття – 

Служив ти Слову чи Слону

В чекістську цю страмну війну?..

06.02.2012р.

______________________________

* Національна  Спілка  письменників  України,  з  якої  поета Юрія  Кириченка, автора цього тексту, за таємною вказівкою СБУ було виключено в 1999р. (прим. ред.- упоряд.)

                    БАЛАДА

      ВЕЧІРНІХ ПРОМОВЛЯНЬ

                                                       Галі

…Вечірньої пори

Смуткують явори…

А чому б їм і не посмуткувати?

Втомившися від гри,

У норах сплять тхори,

Навчéні спритно так метикувати…

Вечірньої пори

Спить степ і сплять бори,

Поринувши в німотну прохолоду…

Кори чи не кори,

Зоря виходить з гри,

І в цьому має певну насолоду…

Я тричі спостеріг,

Як вечір смуток впріг,

А розвидня не дочекавсь… Навіщо?

Роса втекла в моріг,

Туман при нім приліг

Неупереджено і в чомусь віщо…

Вечірньої пори

Душа – на лезах гри:

Кривава таїна – невипадкова…

Струмок рече: „Замри“…

Красуються яри,

Мов неніна хустина празникова…

Вечірньої пори

Вітають вірш вітри,

Та не дано їм сто балад обняти…

Зоря виходить з гри,

Її ти не кори,

А долучи до мудрості зерняти…

19.03.2012р.

        БАЛАДА БЕЗОКОГО ВОРОНА

                                                                             В. Коржу

…Вночі прийшли сніги і стали, мов татари,

Облогою дворів і підворіть…

І перервали сповідь-плач гітари – 

А щоб їй на вогні балад горіть…

Коцюбнуть пальці, а душі – нічого,

Коцюбнуть валянки і кожухи…

А двірничиха при  лопаті човга,

І виразнíшає її „кахи“…

Вночі прийшли сніги… Чогось же їм тут треба:

Останніх решток шани, доброти?..

Виходили, мов навіжені, з неба,

Не маючи конкретної мети…

Тепер вляглись і тихо спочивають,

А що їм ще робити в шатах дня?..

Горілки з перцем, кажуть, не вживають,

Та й що подума з піднебесь рідня?...

А я би – випив… Я би з ними випив

І ковбиком із хряка закусив…

…Та ворон, що три  дні, як око вибив,

До чарки не торкатися просив…

19.02.2012р.

   БАЛАДА ВЛАСНОЇ ЮДОЛІ

…Тричі хрещений вогнем,

На коні і під конем,

Я долав закови і загати…

Ранком вранішнім і днем,

З березнем і з вереснем

Я ішов почвар перемагати…

Як долав лиху стерню,

В зуби не дививсь коню…

Він мені служив без застережень…

А коли упав на цвіт,

У зіницях змеркнув світ,

Океан схитнувся безбережень…

Та – щасливилось мені:

Під конем чи на коні

Був я сином у хмільної долі…

Сяли ночі, терпли дні,

А й розп’ятому мені

Дав Бог посох власної юдолі…

28.02.2012р.