ЮРІЙ КИРИЧЕНКО, лауреат Міжнародної літературної премії

 імені Осипа Мандельштама (2015)

                      * * *

…Білий кінь на зимовій дорозі

Поклонявся поезії в прозі…

А коли це йому надокучило,

Вовче плем’я зухвальця замучило…

…І лежать на околиці кості,

Мов зірки в голубій високості…

Обминають їх люди і птахи,

Незворушні в чуттях до невдахи…

Янгол кості до купи збирає,

І ніхто йому не потурає…

…Білий кінь на зимовій дорозі

Скарбик вічності тягне на возі…

…А ще кажуть: вовки – милостиві,

До челядників слів незлостиві…

08.01.2015р.

                  * * *

…Будьмо друзями, поети,

Не гнівімо небеса...

Зачерпнувши слави з Лети,

Знаймо: вічна – лиш краса...

25.02.2015р.

                       * * *

…Верни мені, мій краю, васильки,

Які сконали в полі…

По них пройшли дивізії, полки – 

Сини громів і волі…

Верни мені, мій краю, васильки,

Які в очах поникли…

Вони в ярах цих княжили віки,

А нині – в мревах зникли…

Верни мені, мій краю, васильки,

Повержені в безодні…

Нема нагоди а чи не з руки?

Чи проти земноводні?

Верни мені їх вроду, не барись,

Вона – для всіх потрібна…

…Проти краси – злобá, мов хижа рись,

Лише вбивати й здібна…

17.03.2015р.

                      * * *

…Весна, умита кров’ю, зацвіте

За спраглими вишневими садками…

…Чоло матусі, віще і святе,

Світ спостеріг, охоплене руками…

07.03.2015р.

                 * * *

                                   С. Бондаренку

...В цім житті ти – сам за себе,

Знає це поважний ребе

І полковник із АТО...

Суттю ти, вважай, ніхто...

...А що цвірінькаєш у слові,

То це – в заміну ремеслові...

...Було б доцільно вже сьогодні

Якби вставляв ти клепки бодні,

А не вважав себе поетом,

Хизуючись безликим злетом...

25.02.2015р.

                    * * *

                                       С. Бондаренку

...Стасе-Стасе, любий друже,

Щось ти в творчості не дуже...

Чи втомився? Чи змирився?

Чи ларець не отворився?

Чим тобі допомагати:

Хист „під вічність“ застругати?..

06.02.2015р.

                * * *

                                     Ю. Буряку

...Видатний він, знаменитий,

Шлейфом слави оповитий?

Має творчий інтелект

Доморощений еклект?..

06.02.2015р.

                    * * *

                                                         Л. Г.

…Ти – свічка, що давно погасла,

Хоча в душі ще тліють гасла…

Куди із ними йти? На люди?

Та де вони? Вовки повсюди…

05.03.2015р.

                 * * *

…Це – не Сосюрина весна

І, зважте, не Малишка…

…А в церкві зболена труна,

Мов ста печалей книжка…

Її читать – не прочитать,

В пітьмі – не відридати…

…Кого винить? Кого вітать?

Кому сльозу віддати?..

07.03.2015р.

                * * *

…Шевченко єдна не всіх,

Лиш – лицарів Долі…

На чолах зболених їх

Зрю проліски волі…

05.04.2015р.

                       * * *

…Я чув, як розмовляють осокори,

Та підійти не зважився до них…

І стільки було в фразах їх невкори,

А в реченнях – відлуннів осяйних…

Я чув їх голос, чемно чудувався,

Я брав його в долоні, як росу…

Я їх небожем знічено назвався,

Фіксуючи невипиту красу…

Та осокори мною не тужили,

Та осокори з іншим в снах були:

Наструнивши в яругах вовчі жили,

Вони розмову степу й скрух вели…

18.01.2015р.

                БАЛАДА

                    ПРО 

    ЛЮБОВ І КАЖАНІВ

…У любові, що згасла,

Не дошукуйсь вини…

…Ніч нам зоряність пасла

І втекла в полини…

Там її ми й зустріли – 

Потайну, молоду…

Горя й розпачу стріли

Нас загнали в біду…

У любові, що згасла,

Не напитуй вини…

…Недоречності гасла

Тчуть в пітьмі кажани…

Я тебе, свою любу,

Цілував навмання…

За три згуби від шлюбу

Не встеріг в сітях дня…

…У любові, що згасла,

Не позичиш вини…

…Спільність – штука потрясна,

Коб не з скрух кажани…

24.06.2015р.

                 БАЛАДА 

ЧИТАЦЬКИХ СИМПАТІЙ

                  З циклу 

 „Фантазії на задану тему“

…Місяць читань у Львові?

Щоб ви були здорові,

Щирі та ґеніальні:

Все це – факти реальні…

Місяць – книжки в авосьці,

Куплені в дар Євдосьці,

Янику та Ганнусі,

Натовп – в шаленім русі…

Кава – під смаглу грінку,

Всі хочуть мать нетлінку,

Всім – подавай Забужко,

В котрої срібне вушко…

Хтось накатав і скаргу:

Хоче Криштофа Варгу?

Може, Петра Мідянку

Під сливовиці шклянку?

Я би Марину Гримич

Стрів тут, як чар-гостинець:

Знався колись був з нею,

Надто – з її ріднею…

Ви, придбавши Пупала,

В саму самість попала…

Радість в очах святкова:

Радка Денемаркова!..

Ну, а це що за овоч?

Сам Юрко Андрухович!

Знаю, але читати

Не спішіть навертати:

З ґенієм – обережно, – 

Мовлю беззастережно…

Може б, Іван Мотил

Нам забезпечив тил?

Може, ой, може-може,

Плем’я ж нам невороже…

Оплески, згуки, кава:

Будьте така ласкава…

…Місяць читань у Львові?

Щоб ви були здорові!..

07.05.2015р.

         ВОГОНЬ І СНІГИ

      Балада в час єднання

…Душа там, де молитва,

Де вогонь і сніги,

Де шаблюка як бритва

Скрух єдна береги…

Душа там, де матуся,

Де кохана, брати…

Це ж до неї горнуся

Під ледь чутне „прости“…

Душа там, де багаття,

А круг нього – стрільці…

Всі – поріднені браття,

Кожен – з крісом в руці…

Кожен волю Вітчизни

Над усе береже:

Не віддасть до хортизни

Стяг з яйцем Беранже…

У гармат – мідні лúтва,

З добавлянням сріблá…

…На сорочечках – лиштва,

В неї – Воля ввійшла…

В аргамаків стремена

Од ковальських долонь…

В час єднання знамена

Пропікають сніг скронь…

…Погляд гострий, мов бритва:

Де ви є, вороги?..

…Душа там, де молитва

Просить в Бога снаги…

…Впасти в цвіт за Вітчизну – 

Українцям не жаль…

З душ прийняти трутизну – 

Що святити скрижаль…

30.06.2015р.

З БОЖОГО ПОВЕЛІННЯ

      Сповідь вояка УПА

…Порав я був чекістку – 

Генеральську невістку…

Не знать смачнішої, Грицю:

Що в рот, що в сідницю…

А коли розчахнув їй ляхи,

По спині пішли мурахи…

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

…Згодом прийшло озаріння:

Все – з Божого повеління…

06.04.2015р.,

м. Січеслав.

       КРАМОЛЬНА СТОРІНКА

...У цих трьох днях я сам собі не свій,

У цих трьох днях, моя кохана пані...

Думки душі, завинені в сувій,

Кричать в пітьмі, мов крякви на лимані...

У цих трьох днях я Богу не моливсь,

У цих трьох днях попам не сповідався...

Я в дві щоки до казки прихиливсь,

Я їй одній на спит з пітьми віддався...

У цих трьох днях жили в мені жалі,

Мов ховрашки з ярів при осокорах...

Було це при самому при чолі

Дніпра і степу, і – далеко в горах...

Я в цих трьох днях вже, начебто, не є,

А в інших трьох – ще довго-довго буду...

...Прийми в дар серцем світло це моє,

А я наш гріх до скону не забуду...

30.05.2015р.,

м. Київ, готель „Кооператор“.

 МОЛИТВА ПОДУМКИ

…Дай мені сили, Боже,

Храм любові звести,

Військо здолать вороже,

Далі свій хрест нести…

Дай мені сили впасти,

Щоб підвестися знов…

До джерела припасти,

Як до святих основ…

Дай мені сили, Боже,

Правди не пощербить…

З тою зійти на ложе,

Котру дано любить…

Дай мені сили в слові

Справжністю возсіять:

Зернам, а не полові

В повних мішках стоять…

Дай мені поклонитись

Хлібові при столі,

Мрії святій здійснитись:

Рідній служить землі…

Дай мені сили, Боже,

Спрута перемогти,

Слово, на сонце схоже,

Поміж людей нести…

…А якщо забагато

Я сьогодні просив,

В ніч оберни на свято 

Зболений мій курсив…

10.04.2015р.