ЮРІЙ КИРИЧЕНКО, лауреат Міжнародної літературної премії

 імені Бориса Пастернака (2015)

      БАЛАДА ЛЕБЕДИНОЇ ПАРИ

…Темно в серці,

А було, ще вчора, світло,

Темно в серці,

А було ж – як у раю…

Почуття, яке негадано розквітло,

Нині схоже

На гілляччя кураю…

Куди вітер віднесе

Його від мене,

Неможливо передбачити й ледь-ледь…

Мовлю серцю: 

„Не спали чуття знаменне,

Власну зірку з-поміж інших

Не прогледь“…

Темно в серці, а було, ще вчора, світло,

Темно в серці,

А було ж – як у раю…

…Біла з чорним 

Лебедоньки на озерці

Надивляють щастя-долю парою…

29.03.2011р.

                БАЛАДА 

  КЛЕКІТНОГО ЗМІСТУ

                        Галині Кириченко

…Дорога моя печале,

Слово – ще не відзвучале,

Ще – вулканить, ще в мені

Всі ці ночі, всі ці дні…

Я при ньому – вічний воїн:

Кожен з нас чогось достоїн…

Світ – при плузі, при мечі

Ще й при восковій свічі…

З ним я маю „справи вічні“,

Харалужні ще й двосічні…

Слово – ще в мені, в мені,

Ще противиться мані…

Над чолом у нього – зорі

Та такі ясні, прозорі…

З-попід берега, з-під круч

Котить вічність слів обруч – 

Ніби князь, валами ходить,

З військом бесіду заводить:

Щось такеє промовля,

Аж в колисці немовля

Усміхається до світу,

Мов Тарас – до „Заповіту“,

Який дав нам на вікú

З орлекрилої руки…

…Дорога моя печале,

Вмерзло в слово небо чале,

Мов з балади гривані,

Надаровані мені…

Їх згадав я не до дати, 

Аргамаків мав гнуздати 

Небезпеці ув обхід:

Через вушко голки – хід…

А гніді – в обхід не трусять,

А гніді – лиш прямо мусять,

А гніді – на кулемет, 

За яким лежить Ахмет…

…Тут збагни: слова чи коні

Рвуть вудила на припоні?..

07.04.2011р.

                         БАЛАДА

                             ПРО

      ПРОГУЛЯНКУ МІЖ ТІНЕЙ

...Гуляючи, між тіней, містом,

Слідив за формою і змістом,

Якими повнилися вулиці,

Мов зморшками – чекістські вилиці…

На вулицях всього відбилося:

Як в гріховодну ніч любилося,

Як, вже під ранок, розлучалося – 

Циганське щастя не кінчалося,

Ув іншу якість переходило,

Мов підкаблучник – переходами…

Гуляючи, між тіней, містом,

У чомусь почувавсь цехмістром,

У чомусь –  підлітком з обочі,

Що врешті-решт добіг до ночі,

В якій, гризнувши курві литку,

Мав „з праці“ шоколадну плитку…

Що не кажи, а – заробіток

Не згірш, як лапати кобіток

Чи прислуговувать в готелі,

Коли в душі – мов у пустелі…

…І тільки кактуси на вікнах

Відзначать: і який там вік наш…

…Гуляючи між тіней тінню,

„За так“ віддавсь палахкотінню…

І майже зовсім не помітив,

Як у під’їзді хтось „насмíтив“ – 

Уткнув касирші ніж під ребра:

Життя – що полосата зебра…

01.04.2011р.

м. Січеслав.

                      * * *

                                            В. Герасим’юку

…Україна, яку ми обрали,

Самі з серця, по часі, й прибрали,

Як помітили: в лахи вирядження – 

Доконечна стежка до виродження…

Україну, в яку ми безтямно вірили,

Злі вітри з мапи серця звітрили:

Залишúлась лиш територія,

Ось така невтішна історія…

07.04.2011р.

                      БАЛАДА

                          ПРО 

   ЗАМАХ НА ҐЕНІАЛЬНІСТЬ

                        Спроба

         сатиричної космоґенези

                                                     Г. Штоню

…Навіщо нам Процюк,

Такий, як всі, пацюк,

Окремішній „у міру“ чи „без міри“

Високих сфер спрацьований моцюк,

Що абияк торкає струни ліри?

Навіщо нам Процюк?

Зробімо з ним цюк-цюк,

І цим відкриєм іншому дорогу…

І хоч у слові він таки перцюк,

Все ж викликає певну осторогу…

Навіщо нам Процюк?

У царині безсмертя – доходяга…

І хоч у чомусь пан і молодцюк,

В літературі – блазень і бродяга…

02.04.2011р.

                   БАЛАДА
                       ПРО
                АКАДЕМІКА

 МИКОЛУ ЖУЛИНСЬКОГО,

    ОШУКАНОГО СЛАВОЮ

…Дервіш вичахлих слів,

Горезвісний Жулинський,

Сутенів, ледве тлів – 

Дивував шлях зміїнський…

Ночував – ув Орді,

Там – вечеряв і снідав…

Що підлеглий біді,

Об тім, гейби, й не відав…

А вона підійшла

І за фалди сіпнула – 

До липкого чола

Мідний хрест доторкнула…

Хлоп знітився, укляк,

Хлоп заслаб на коліна:

Крижаний переляк

В зікрах вгледіла Ліна…

І не лише вона – 

Драч, Павличко, Коротич…

І сахнулась луна:

Цей – не гетьман коронний…

Слава ним гралась мить,

А затим – відпустила…

…У душі не щемить,

Раз душа не постила…

09.04.2011р.        

                      БАЛАДА

                          ПРО

       ТАРИФ У НЕБІ КНИГИ

                               М. Сидоржевському

…І книгами маніпулюють,

Як до небес їх апелюють…

А в небі книги – свій тариф,

Доба зняла з секретів гриф,

Аби міг сяйвом володіти,

Серед согбенних – молодіти,

Серед безликості – дерзать,

На шампури слова низать…

А вже опісля, вже опісля,

Чиясь розправить крила пісня,

І ти, власкавивши охранку,

Сокирою освятиш бранку…

Ну, чим, скажіть, не Родіон?

За це тобі – акордеон!

Найвдатнішому із невдах

Карячиться ще й власний дах…

Життя – кипить, життя – триває,

Розкольников – відпочиває,

Сокиру – словом задобря,

Уря йому! Стократ – уря!

Як не уря, тоді – осанна,

На Соловки дорога санна…

Що-що? Катмає Соловків?

Тоді – жмут шерсті з лап вовків…

02.04.2011р.

     ЛІЗЕ ДУРНЯ В ГОЛОВУ…

                                        Лесі Степовичці

…Світ свавільний, світ спесивий – 

Як не лисий, то – геть сивий…

Уві сні лиш кучерявий,

Та і то – хробак хирлявий…

…А бажалось… А хотілось…

І куди воно все ділось?

05.04.2011р.

       РАХУБИ ТА ФЕЛІКСИ

   Балада на корчах байдужості

           Д. Павличку, В. Яворівському

…Ми відважно виживаєм,

Владу бидлом називаєм…

А вона ж така привітна,

Наче квітка семицвітна…

Як нам вийти з неґараздів? 

Ґлузду не бракує в ґаздів…

Ми до сірості – з мавзером,

А вона: „Ви – в профіль Зеров“…

Ми безгрішно бешкетуєм,

Пляшці з шнапсом салютуєм:

Плечі втиснувши в браваду,

Клянемо зрадливу владу…

Ми в словах – рахуби різні,

В суті ж – Фелікси залізні…

Та хіба тепер до суті?

Лідери – в лакизство взуті:

Геть у кого не впрись оком,

Кожен – скоком-перескоком,

Кожен – зрада, кожен – морок,

Волі б нам, що за два сорок…

05.04.2011р.

                ЧУЖІ ДІТИ

                     Балада

                        про

   бездуховність за партами

                           Л. П. Водоп’яновій

…Учителі – не шамани,

Що вони можуть зробить?

Діти ідуть в наркомани

Мороком світло ганьбить…

Школа – опора моралі,

Першооснова в житті…

Звідки ж ці трасові кралі,

Звідки ж каліки круті?

Їх не привчили до книги,

Їм не позичили знань…

Вийшли „на простір“ ханиги – 

Тліну і мороку знать…

З виду – мов лялечки гарні,

З виду – міцні деревá…

Чому ж тоді буцегарні

Зло обжива, мов черва?

Чому, Людмило Петрівно,

Вам не пече, не болить?

Стежка не стелеться рівно,

Кактуси б впору полить…

Віра в красиве – зім’ята,

Здана на відкуп олжі…

Школа є тридцять дев’ята,

Діти в ній – болі чужі…

Книга тут зайда з околів,

А не криниченька знань…

Шприцу, бо ж дух обезволів,

Молиться тут наркомань…

Школа, мов калічна кістка,

З мороку в морок веде…

З виду – така собі кізка: 

Вовка не видно ніде…

06.04.2011р.

        СУЧАСНИЙ ЗРІЗ БУТТЯ

…Країна аж кишить од стукачів:

Аґенти, леґендовані сексоти…

І кожен хоче меду й калачів

На таці з золота – не з позолоти…

Країна злиднів і крутих авто,

Повій і здичавілих генералів…

Тут творчо не обійдений ніхто:

Кому кунтуш, кому – разок з коралів…

Тут зрада має власний пієтет,

Тут  душі – з зиском продані дипломи…

Тут ліжко – кабінет „для тет-а-тет“,

А пристрасті – мов іподромні коні…

Країна тихих смутків і тузів,

Яких зовуть звитяжно – мільярдери…

Тут совість – не на шальках терезів,

А десь на денці келиха мадери…

24.04.2011р.

         ЧУТТЯ НА ДВОХ

                                      Й. Бродському

…Рятувати людство пізно,

А Вкраїну, все ж,  можливо…

І хоч в душах прісно й пісно,

В серці – не лише дражливо…

Рятувати людство лячно – 

Раптом буде все намарно…

Вечір глипа в очі мрячно,

Та в чуттях на двох не хмарно…

Рятувати людство любо,

Як з коханою – в тачанці…

…За пів ніченьки до шлюбу

Жарко маточці й тичинці…

27.04.2011р.