Коли ти думками злітаєш до зір...

Ольга

Мусієнко

НА ЗИМОВІ ВІТИ СІЛИ БІЛІ КВІТИ

На зимові віти сіли білі квіти,
Заіскрились сяйвом в промінцях ясних.
Та холодний вітер, невблаганний вітер
Без жалю зриває пелюстинки з них.

Ой, не дми так, вітре! Дай нам порадіти,
Дай зігріти душу свіжістю краси.
Бо у цьому світі всі ми, наче діти,
Прагнемо казкових відчуттів рясних!

Бувають хвилини...

Бувають хвилини, що небо так близько:
На відстані душ, чи твоєї руки.
Сніжинною ніжністю стелиться низько
І падає час, як з гнізда ластівки.

В ці миті ясні світ ти любиш до трему,
До щему, до болю, до серцебиття.
І вже й не вгадаєш хто: ангел, чи демон
На білому білим малює буття.

Є ангели падші, є демони світлі.
Є час і безчасся, безмежжя й межа.
Ніщо лиш не варте журби в цьому світі,
Не коштують сльози й дрібного гроша.

Бувають хвилини, що небо так близько,
І райські сади ваблять ніжністю зір.
Воно лиш тоді опускається низько,
Коли ти думками злітаєш до зір.

В ЧУЖОМУ МІСТІ

В чужому місті, що колись було моїм,
Старі будівлі дивляться знайомо,
Юрмиться люд і квапиться додому.
Я не спішу. Я в ньому – пілігрим.
У склі вітрин, де лоск, як в Фаберже,
Себе помітила, та миттю одвернулась.
Здалося, тінь чужа в нім промайнула,
На мене глянуло щось дивне і чуже.
Аж знітилась... Сховалася в пальто.
Та через хвильку випрямила плечі
І збайдужіло затаїлась в вечір.
Ховайсь, чи ні – хіба впізнає хто?
Куди поділась дівчинка смішна,
Що виростала із думок і суконь,
Несміло клала і слівцем, і звуком
Рядки пісень, що в серці віднайшла...
Невже це я? Куди тепер іду?...
Зоря крізь серце пролетить нічийна,
Блакитним веретенцем біль мій вийме –
Без неї я в цім світі пропаду...
В чужому місті, що колись моїм було,
Я думи виколисую крилаті.
Тут ще живуть мої і батько, й мати,
І я здіймаюсь тільки на крило...
Усе пройшло... Постмодерновий світ.
Неонових реклам б’є мерехтіння...
Моя душа тут звідала цвітіння
І звідси почала свій зореліт.
Туди, де ніжно плавають хмарки,
Тоненький човник Місяця сріблиться,
Де Сонця диск у небі золотиться,
Де зорі пролітають крізь роки...