ЮРІЙ КИРИЧЕНКО, лауреат Всеукраїнської літературної премії
імені Маркіяна Шашкевича (2015)
* * *
…А дід Махтей не мав своїх дітей –
Ще з Хіврею одбіг цих милостéй…
Тепер живе, мов той старий свисток,
Що в павутинні пора свій світок
Старечих днів і тижнів, і годин,
А був же, ніби з казки Алладин…
Всіх зваб колишніх не порахувать,
Вночі ж – нема кому й покепкувать…
Хіба що Хівря, котра за стіною
Спить, обійнявшись із його труною…
Труна – скрипить… А Хівря – що мана…
…Як вмерти в згоді – Бог єдиний зна…
03.11.2011р.
* * *
…В гаю, де сива птаха сум спива,
Ідуть в безмовність гнізда й деревá…
А трави, проводжаючи їх в росах,
Собі лишають скрух схмелілий посаг…
Небавом і вони під злі ножі
Впадуть і нагодують міражі…
В гаю, де сойка щедра на дива,
Дерева перетворюють в дрова…
Везуть, мов кару божу, піч топить,
Аби в димах безчестячко втопить…
04.11.2011р.
м. Січеслав.
* * *
…В чекістських виродків – ще та натура:
Сумлінно, за наказами „з гори“,
Їх, вже засвічена геть аґентура,
Зриває мої творчі вечори…
Я підсумовую сумні моменти
І, ув одвіт безтямцям, знов пишу,
Не сподіваюсь на аплодисменти,
Пером і серцем вічність ворушу…
І хоч не завше, а таки виходить:
Нечисті – в гніві, та моя зоря
Впритул мене до істини підводить:
Господь – не залишає віршаря…
В чекістських виродків – ще та натура,
Вони не люблять щирості, краси –
Їх куля, достеменно знаю, дура,
Їй – все одно: що вбий, що – вознеси…
29.11.2011р.
м. Січеслав.
* * *
…Вітер гуляє вулицями,
Вітер гуляє полем…
Ледь дибуляє милицями,
Вжалений тихим болем…
З собі подібним грається,
Перебирає струни…
З розпачу серце крається,
Ніжить Брунгільду й руни…
Вітер вітрила порає,
Рухає каравелу…
Чайка в блакиті пурхає,
Творить новітню еру…
Вітер в щоглах сміється,
Вітер стихає в парусі…
…Містер міраж снується
В діалектичному русі…
04.01.2012р.
* * *
…Втни пельку, зло підступне –
І здрібнене, і крупне…
У віршів на порозі
Постій, як цап в морозі…
А як зігрієш подих,
Являй тоді свій подив:
Усе щоб честь по честі,
Дарма, що хлібці – чéрстві…
Май на увазі: слово
Трудилось сопілково…
Вникай в його ремесла,
Як в суть – снага незмерзла…
Втни пельку, зло підступне,
З добра – усе наступне…
…А з тим, що є сьогодні,
Чи всі правдиво згодні?..
21.11.2011р.
* * *
…Демократія – це полум’я і хмиз,
Що димом повертають в бік мармиз,
Які, втомившись від вина й вистави,
Спускаються в безтямство – вниз і вниз…
А там, внизу, хтось порає козу,
Хтось довгу закорочує лозу,
Хтось, голову мечем відтявши в брата,
Шостакою погрожує тузу…
01.11.2011р.
* * *
…З чекістської годовані руки,
До влади знову лізуть ступаки…
Пройдохи, поневажені життям,
Вигулькують з кущів то тут, то там…
Брудний до рук прибравши капітал,
Осклизлий обживають п’єдестал…
А з нього, як з плацдарму, – кроком руш
На поневолення хребтів і душ…
…В ажурі зло, де з віч не сповз ковпак,
Де не прозрів довірливий глупак…
05.11.2011р.
м. Січеслав.
* * *
…Зраджують друзі
І навіть діти…
Душа – в напрузі:
Чому ж радіти?
Життя – згорає,
Мов свічка гасне…
…А скрипка грає
Про щось прекрасне…
01.12.2011р.
м. Січеслав.
* * *
…КАМАЗи, як зброю чекістів,
Я вияскравив, як умів…
Їх фари вилазять з ста змістів –
І досі ніхто їх не змів
На смітники, на обочі…
І нині вони – знаряддя´,
Яким закривають нам очі
Мерці – прокурор і суддя…
А ці гуркітливі потвори
У їхніх скажених руках
Підносять безсмертних на хори
В небесних вінках…
05.11.2011р.
м. Січеслав.
* * *
…Коні в яру пасуться,
Коні блукають стернями…
Без повіддя несуться
В річку ранками теплими…
Коні моляться вітру,
Коні моляться зливі…
…В герці умруть за віру –
Геть шалені й щасливі…
04.01.2012р.
* * *
Богдані
…Нагороджений світлом,
Несу його в сόбі, в собі…
А жита – понад світом:
Із хлібом пребудем, дастьбі…
Нагороджений словом,
Знаходжу в нім світочів слід…
Зачарований дивом,
Босόніж ступаю на лід…
Нагороджений святом,
У буднях шукаю себе…
…А поезія – мов
Пташеня на стерні голубе…
01.02.2012р.
* * *
…Немає слів… А де ж бо їм узятись?
Немає слів… А де ж бо їх дістать?
Все менше щирих, совісних, завзятих:
Пітьма… Вироджується сильна стать…
Немає слів… І книг, відтак, немає,
Немає втіхи, бо мовчить душа…
…Олжа олжу в злих тінях переймає:
Вітчизна, ніби й рідна, а – чужа…
11.01.2012р.
м. Січеслав.
* * *
Д. Д.
...Письменницька нездоля, злі нестатки
Заставили вас сісти за нотатки?
Зізнаюсь м’яко: я їх теж читав,
Углибившись в скажену мідь литавр…
І що ж для себе взяв із партитури?
Ви – славний лицар неокон’юнктури…
Ще молодий, та вже „в матеріалі“ –
Тінь Бонапарта в скрух на перевалі…
01.03.2012р.
* * *
Богдані
…Сім горобців на чорнім дроті
Пищать, що голодно їм в роті…
Я скруху пташу розумію,
Та помогти їм чим зумію?
Четвертий день і сам без хліба,
Живий – молитвами таліба,
Який співає, мов ридає,
Як вірш мій цей перекладає…
21.11.2011р.
* * *
М. С.
…Тебе люблять розкуті жінки,
Про це – „Вибраного“ сторінки…
А було ж – лиш дівчата, дівчата,
У яких ще судьба непочата…
Вірш не має на смутки ради:
У зіницях – потухла радість…
Аби якось її воскресить,
Слід при серці любов носить…
А твоя не пригасла – згасла,
Залишúвши одні лиш гасла…
…Що це я все про тебе й про тебе,
Буцім сам – Рейнґольд ребе?..
17.02.2012р.
* * *
В. К.
…Хвойди – у чекістську ніч рачкують,
Зло, безчестя – їхні імена…
А що ж діти в часі успадкують,
Якщо в ницих в серці зла мана?..
Ось, приміром, ряджені козáчки
Подались прислужувать хортам…
Серед псевдотворчої балачки
Липовий їх бренд – то тут, то там…
Цю перефарбовану скотину
Не беруть ні кпини, ні ґротеск…
Вабить її затхло з-поза тину
Анемічна творчість поетеск…
Я за них, продажних, порадію,
Та з душі і серця – прожену…
…П’єски згиджені на одну дію
Шпагою критичною протну…
27.02.2012р.
* * *
…Чекістські кадрові соски –
Онуки баби Федоски,
А може, вже й праонуки,
Святкують сяйво Хануки…
Такі собі будьздоровки,
Куди їм за межі бровки?..
29.02.2012р.
* * *
…Чужа Вітчизна… Так хіба буває?
Чужа Вітчизна… Звідки це в мені?
Підступність хижу зраду покриває,
По вулицях блукають хижі дні…
Чужа Вітчизна… А була ж – мов лебідь,
Що не боявся коршунів з пітьми…
В дніпровій хвилі кровоточить гребінь –
З тих пір, як ми втомились буть людьми…
Чужа Вітчизна… І краса зчужіла,
А ще з учора геть була своя…
…Не те, щоб Україна зубожіла,
Зреклась душі і втратила ім’я…
11.01.2012р.
м. Січеслав.
* * *
…Я ворогів своїх люблю,
Як віл – роботу…
Прощення в Господа молю
Для них в суботу…
Я ворогів з недавніх пір
Не проклинаю…
Не пощерблю об них топір,
Бо добре знаю:
Хто має ворога в житті –
Безсмертя вартий…
На творчому його путі
Не згаснуть ватри…
21.11.2011р.
м. Січеслав.
* * *
…Як з татом жито ціпував,
Як, по роботі, чаркував,
Як у зимових верболозах
Груняшу горличкою звав –
Три сни, що висвятили вік,
Згадав на одрі чоловік…
…А решта? Десь, під п’ятаками,
На дні повік…
18.11.2011р.
* * *
…Я так пишу, я думаю отак,
По-вашому ж, даруйте, не мастак…
Та чи й годиться в ніч мастакувати,
Коли слова – що сірі квіти з вати?
Їх витворили духом сліпаки,
Коли човни, зрікаючись ріки,
Покірно скніли в жовтім безгомінні:
Такі – мерці, такі – не українні…
Щоб їх змарнованість та й пробудить,
Потрібно тіло, душу відродить,
Що полягли у полі при тополі,
Кривавлячи в віках козацькі болі…
Хто їх відродить? Майже всі зреклись,
А ті, хто ні, ті – геть перепились:
Лежать, мов мертві… Може, мертві й є?..
…Що їм письмо і думання моє!..
06.03.2012р.
* * *
М. Шашкевичу
…Я – не неволі син… О ні, о ні,
Та чому ж моє серце на стерні?
Та чому ж моє слово у полоні,
А не штандартом в грізнім ескадроні?
Хто відповість за визиск, за наругу,
За те, що сонце не зійшло з-за пругу,
За те, що воля лише маскарад
У горах і в долині чорних зрад?..
Хто відповість? Хто, брате, відповість
За те, що Правда – не Господня Вість?..
10.12.2011р.
м. Січеслав.
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.