Михайло 

ЖАЙВОРОН

* * *

Розпочати із білого аркуша все,
                                із новóї сторінки –
 Все однó, що пірнути у воду
                                і вийти сухим,
 Перейти океани убрід,
                                і повернути назад усі рíки,
 Що замулили з часом
                                і зелені колись береги.

Не зітерти ні літер, ні слів
                                із написаних вже фоліантів,
 З перегорнутих нібито
                                всує розхристаних днів.
Розпочати все зáново можна – 
                                немає ніяких гарантій
Поміняти свій почерк,
                                хай там би яких кольорів.

І плететься минуле услíд, 
                                наче тінь аж до зáходу сонця,
Яку топчуть усі мимохідь, 
                                кому тільки не лінь.
Починати найкраще було б 
                                із народження в першому році,
Із самóго початку вікíв, 
                                на краю поколінь.

Не спалити свій рукопис вщент 
                                на багатті прийдешнього ранку,
І намáрне так сáмо 
                                крапкú розпинати над í.
Все написане – вже чистовик, 
                                зарубцьована в спомини рана,
Що лишає на аркуші днів 
                                білий слід між рядків.

08.08.2019

____________________

© Михайло Жайворон