ЮРІЙ КИРИЧЕНКО, класик сучасної української поезії.
ДРЕВНИЙ ЕГИПЕТ:
ПОУЧЕНИЕ МУДРЕЦА АХТОЯ СЫНА ДУАУ,
СВОЕМУ СЫНУ ПЕПИ.
(Текст на древнем папирусе)
,,Обрати же сердце своё к книгам. Нет ничего лучше книги. О, если бы я мог заставить себя полюбить книги больше, чем твою мать, если бы я мог показать тебе их красоты! Лучше быть писцом, чем кем-либо иным. Когда писец ещё дитя, уже все приветствуют его…"
КНИГА: Японська класична поезія, переклад з японської, передмова І. П. Бондаренка, Харків, ,,Фоліо", 2007, стор. 4-5.
„Японія – це єдина країна в світі, в історії якої існувало міністерство поезії, а саме ним стала створена 951 року при імператорському дворі Японії ,,Пісенна палата", чиновники якої займалися збиранням і переписуванням кращих віршів, надісланих до столиці з усіх куточків країни, організацією поетичних конкурсів і укладанням офіційних поетичних антологій.
Японія – це країна, де при імператорському дворі серед місцевої знаті, на відміну від тієї ж середньовічної Європи, протягом кількох століть популярними були не рицарські, а саме поетичні конкурси, так звані ,,ута-авасе", переможці яких, окрім слави й уваги з боку шляхетних дам, нагороджувалися високими державними чинами, достроковим просуванням по службі тощо.
Японія – це країна, де в VIII– XIIстоліттях конкурсний іспит для претендентів на будь-яку державну посаду при імператорському дворі або в провінції обов’язково передбачав теоретичне питання з китайської чи японської поетики, а також написання кандидатом на вакантну посаду власного вірша на запропоновану тему."
УКРАЇНА, ХХІ століття.
ЮРІЙ КИРИЧЕНКО, ПОЕТ:
КНИГА
З
циклу
„Проростання крізь попіл"
...Книгу убивають з револьверів,
Книгу убивають з автоматів,
Книгу убивають з кулеметів,
Книгу убивають з вогнеметів,
Книгу убивають з інтернетів,
Книгу беруть на вила
І вергають до вигрібної ями,
А вона, потрібна всім, – живе…
І буде жити –
доки існуватиме
Людство…
07.10.2012р.
БАЛАДА
ПРО КАРЛИЦЮ В СНІГАХ
…Сім’я без Господа – лукавства чаша,
Сім’я без Книги – хлів, а не сім’я…
Вітчизна це не лише коням паша –
Самодостатність ваша і моя…
Сім’я без Господа – німа святиня,
Куди із нею, як душа – зла тля?
При ній поводарем сліпа гординя,
Що чорних серцем горем звеселя…
Сім’я без Господа – це хижі пальці,
Які стискають і гребуть своє…
Такі, зачаті скверною, зухвальці
Не знають Бога – в них пітьма жиє…
А у пітьми, вважай, свої закони,
А у пітьми – катмає радощíв…
У серці болю не висять ікони,
Не чуть ні соловейка, ні хрущів…
Сім’я без Господа – чорніша ночі,
Сім’я без Книги – карлиця в снігах…
Хто їй розкриє напівмертві очі,
Хто втримає на зболених ногах?..
11.03.2012р.
НА ЦВИНТАРІ
МОВНИХ ІЛЮЗІЙ
Український сектор
…Душа в обороні мови
Зневажена в сітях змови…
Знов годі чекать підпомочі –
На кресах вся влада в немочі…
Знов мова, скарбниця людства,
Щось лизька, мов киця з блюдця…
А де ж її орлі обрії?
Стоптали зайди недобрії:
В часи лихої навали
Збезчестили, звоювали…
А що по кутках лишилося,
Духовно не оросилося –
Поникло, пощезло, згинуло,
Од серця турбот одринуло…
Шукай тепер вітра в полі:
Ні мови, ні правди, ні волі…
…Злі тіні в театрі абсурду
Авторизують міф з урду…
06.11.2011р.
м. Січеслав.
СЛОВА З ДАЛЕКОГО БЕРЕГА
…Слова – знесилені, слова – знеможені,
І, все ж, усміхнені і, все ж, примножені…
Слова – сполинілі, в ніч потолочені,
До лук сіделечних в дощ приторочені…
Слова – порубані, за гріх покарані
І, все ж, невичахлі при чорнім карканні…
Слова – калинові, не позолочені,
Доньцí в три посаги в снах напророчені…
Слова – катовані й розконвойовані,
Для звироднілих зайд геть табуйовані…
Слова – пригнічені і розпрозорені,
В росі любистковій добром озорені…
Слова – заквітчані, незаболочені,
Всевишнім з пранебес нам напророчені…
Слова – барвінкові, слова – кармінові,
В заставу віддані псу й нафталінові…
Слова матусеньки й рідного батечка –
З часів, як мова ще була не в горлі затичка…
13.03.2013р.
БАЛАДА
ПРО
СВІТАНОК ДУШІ
…Книга – душі світанок,
Ви не згодні хіба?
Книга – високий ґанок,
Безкнижжя – лихо, ганьба…
Книга – колиска роду,
Книга – псалом душі…
В книзі шукають вроду
І мужність справжні мужі…
Шукають, а чи знаходять?
Все залежить від тих,
Хто сповна верховодять
В руднях слів золотих…
Книга – не є провінція,
Книга – ста спраг столиця…
Книга – ґротеск і ґрація,
І розвеснені лиця…
Знайся із нею штивно,
Проникай в її Суть…
…І не люби фіктивно
Слів, що вічність пасуть…
12.11.2012р.
БАЛАДА ПРО КНИЖКУ
…Книжка – найбільша політика,
Царює в ній кожна літерка:
Велика і геть мала
Постали супроти зла…
Хоч родом вона з будення,
Та є джерелом натхнення…
Чоло над нею схиляється,
І темрява просвітляється…
Книжка – свята, як неня,
Сяйва живого жменя…
Вітчизна вона й держава,
І правдонька неіржава…
Книжка – донька сумління,
Що їй вогонь і тління?
Книжка – держава духу,
Май її в щастя й скруху,
Брудом не оскверни,
В світ людей поверни…
Книжка – і цвіт, і плід,
І крізь пітьму болід…
Май її при собі
І знайдеш своє, дастьбі…
06.10.2012р.
БАЛАДА
ПІЗНАВАННЯ СВІТУ
…Сьогодні – епоха сексу,
Сьогодні – епоха злоби…
Вам чаю, кохана, кексу,
Намилить чи змити лобик?
Сьогодні – епоха блуду,
І виродження, і – долярів…
На вулицях – уйма люду,
А я – іду до школярів
Читати вірші про ніжність,
А я – проминаю ружі…
У них є натяк на іншість,
І цим вони, знаю, дужі…
Сьогодні – епоха дзвонів,
Їх більше вже не скидають…
І знов з церковних амвонів
Віру заповідають…
Я вірю в промисел божий,
Я вірю в душу людини…
Я – в творчий промисел вхожий,
Щоб світ пізнать з середини…
08.10.2012р.
БАЛАДА
ПРО ВИСОКІСТЬ ПОРИВАНЬ
Конспект
виступу в бібліотеці для юнацтва
…Юні мої читачі з прищиками на лобі,
Нищити їх вночі й ваше сьогодні гобі?
Бачу, що підросли, вірю, що – набагато,
З казки ж не відбули – там ще ярке багаття…
Хмиз в околах тріщить, полум’я – попід хмари,
Десь ховрашок пищить, сняться йому кошмари?
Але не в цім біда, але не в цім проблема:
Грає кров молода, що – фантастичніш Лема…
Що лиш не уяви, все вам під силу, справді,
З повноголось трави як не всміхнутись правді?
Навіть, якщо вона в жодному сні не шлюблена,
Навіть, якщо війна, а молода – не люблена…
Юні мої читачі, майже уже дорослі,
Білочку на плечі винесіть з літорόслі…
Тільки – не в холоди, тільки – не на морози,
І не топчіть сліди з лірики в морок прози…
Ну, хоча б до пори, ну, хоча б, як калина
Вийде з чужої гри там, де пісок і глина…
Не переймайтесь злом, не культивуйте втому,
Заздрість – в металолом! Мир вашому дому!..
25.09.2011р.
м. Січеслав.
ЗАНОВО ЖИВІ
Ненадовго уникаючи присвят
…В нашім краї дехто з вчителів
Насобачився на плетенні брилів…
І така пішла торгівля славна,
Та чому ж зітхає Ярославна?
Чи не тому, що палкі натури
Зрадили канон літератури?
Чи не тому, що пішли в аґенти
Деґрадовані інтеліґенти?..
Що їм той Шевченко, що – Франко?
Розкріпачує їх душ Шарко…
…Є в нас в краї й славні душові,
З них виходять заново живі…
07.03.2015р.,
м. Січеслав.
* * *
…І вже література – сувенір,
Який несуть у мишачих сто нір,
І там із нею бавляться драстично:
Не кожна книжка совісті дотична…
І вже література – цуценя,
Яке біжить по стернях навмання:
За вухо візьме хто, того й воно,
А де ж поем настояне вино,
Яке хмелить і душі, і серця,
Яке бентежить сина і вітця,
Яке з сусідом варто розділить
І на скатéрку білу не пролить?
Нема такої… Здиміла і – квит,
Збіднивши суть Оксан, Петрів, Улит,
Які зі школи – у глибінь життя,
Не відаючи, як там до пуття,
Бо не читали класиків і тих,
Які ніц не нагадують святих,
А творять кожну невідцвітну мить
Красу, яку туманами не вмить,
Не запродáть, у найми не віддать
І, певна річ, за гріш не відридать…
А вам література – сувенір?
А ви її – з душі, на псів манір?
А ви її в мішок і на торжок,
Де з лівером ґаздує пиріжок…
11.10.2012р.
П’ЯТА КОЛОНА
…У школах – не хочуть книг:
Для всіх – визначальні гроші…
Банкрути душ, темінь в них,
Безликі, мов пси з пороші…
Втрачаючи читача,
Втрачаємо й Батьківщину…
Облуда, щит без меча,
Навік недостойна чину…
У школах – не хочуть книг,
Начальнички – сірі миші…
Що візьмеш сьогодні з них?
Снують собі дрібно в тиші…
А тиша – як грім: війна
Переступає пороги…
І книжка, що совість зна,
Йде в пітьмище, за відроги…
Батьки, безталання мучні,
До книги глухі й німі…
Сліпими ростуть їх учні
В бездуховній тюрмі…
Таких я – не поважаю,
Та книги – дарую: хай…
В проблеми їхні в’їжджаю:
Світ – здиблений вертухай…
Кому це потрібно? Знаю!
Безликості в бузині…
…У слово на дно пірнаю,
А дні – мертводухі пні…
І що ж сурмачі бравади?
І що ж достойні пани?
Сидять на покуті в зради,
Навиворіт їх штани…
16.10.2014р.,
м. Січеслав.
* * *
…П’ята колона сьогодні на марші,
П’ята колона – не спить, не дріма…
Наміри має союзні, монарші?
За булаву в неї морок, пітьма…
26.07.2014р.
БАЛАДА
ДЛЯ ЗВИРОДНІЛИХ ДУХОМ
З циклу
„Кайлування ницості й блюзнірства"
…Тупі ще й темні, темні ще й тупі,
А може, просто-напросто сліпі
Сучасники мої з тих вчителів,
Які не виснували щем жалів?
Їх марно вже високих слів навчить,
А надто – в таїні таїн спочить…
В тій таїні, що Богом нам дана
На кресах, де клопочеться війна…
Тупі ще й темні, темні ще й тупі,
На розвидень високих дум скупі…
Я бачив їх, я їх навчав балад,
Але навчання не пішло на лад:
Чи то були на благодать слабі?
Чи то не мали Господа в собі?
Ніхто їх не провів у Суть, ніхто,
І навіть учні їх – бійці з АТО…
Як їм сказати: вірш – не хижий пес,
А надто, як дарований з небес?
Як їм сказати: вірш – з тих янголíв,
Чий Дух за всіх за вас перехворів,
А вийшовши на берег почуттів,
Зійшов на хрест за провесінь життів,
Які Господь землі подарував,
Коли при Слові Честі гарував?
Тупі ще й темні… Приску б вам в чоло!
Це ж стільки вас в пітьму перетекло!
Колись я вас і славив, і – любив,
А нині – сам же вас і поганьбив:
За те, що гріх ваш – золотий тілець…
Ви – пастухи олжі! І хай вам грець!..
01.04.2015р.,
м. Січеслав
БАЛАДА
СТРАШНИХ ОБІЦЯНОК
Галі
…Ми живемо на лезі ножа,
Вітчизна сьогоднішня нам чужа…
Більше того, щоб не сказать, ворожа:
На кожнім кроці блок-пост, сторожа…
До нас, що мають причетність до книжки,
Презирство – мало як не до ханижки:
В суспільстві, де книга давно не в повазі,
Інші цінності на слуху, на увазі…
В державі виродків і пацюків
До зерня – байдужі, чемні – до остюків…
Так повелось ще з ординських літ:
Безчестя моцює на хвилях пліт…
І навіть, як він в пітьмі розпадеться,
Не страшно: новий раритет знайдéться…
Ми живемо, мовби й не живемо,
Досади хміль дражливо п’ємо…
На що чекаєм? На хресний хід?
Мертві з трунм обіцяли ягíд…
07.08.2013р.
* * *
…Ви збороли гідру, демократи?
А які в вас ціни на житло?
На права і правду вам начхати,
Гроші – ваше вічне толокно…
Ви свої наповнили кишені?
А тепер що маєте сказать?
Помогли ви Євтушенку Жені
В час нещастя вену пережать?..
Ну, нехай не Жені, а Миколі
Вінграновському – збороть жалі?
Рухи ваші в бік наш надто кволі,
Допомоги? Немічні, малі!..
Я в „проблеми" ваші не вникаю,
Пенсійку свою вам віддаю…
Вип’ємо за це бокал „токаю"?
Вибачайте, з гідрою – не п’ю…
Від книжок мене ви відлучили,
Більше того – вкрали тиражі…
…А з екранів пси медоточиві
Ллють багно, настояне на лжі…
Ваші, тричі грьобані, чекісти
Вербувати затялись мене…
Все іде в них в хід: бомжі, баптисти,
Схоже, що небесне і земне…
Аж на самий верх доповідають,
Буцімто устої всі трясу…
Так за олігархами ридають,
Мов та комарня, що п’є росу…
Ви збороли гідру, демократи?
А хіба не гідра ви самі?
Знов зібрались, вкотре, в карти грати,
А що ж очі? Мацалки кумі?..
…Скоро й вашій владі доведеться
Мити ноги в калічній сльозі…
…Скоро-скоро світ ваш западеться
В болю і зневіри на межі…
26.11.2015р.
* * *
…Підступн
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.