Сказку предчувствием не торопи…



Виктория
АБРАМОВА

 

ДЕКАБРЬ ПОМАШЕТ НАМ РУКОЮ...
 

Жаль, снега не было и нет,
Чарует небо синевою...
Последний встретив свой рассвет,
Декабрь помашет нам рукою...
Год канет в вечность навсегда,
С ним то, что было пережито,
И встретит Новый год в мечтах
Планеты нашей каждый житель...
Начнётся год пусть с доброты,
Прощений, добрых пожеланий,
И пусть в душе цветут сады,
Мир будет полон красоты
И славных на века деяний...
 

 

Лейла
БЕГИМ

 

* * *

Мне кажется, звёзды рассыпались в ночь,
столкнувшись с закатом декабрьским.
Осколки – морозу до рани толочь,
а мне – сочинять тебе сказку…
Алмазные серьги – на ветках осин,
брусчатка – в чешуйчатой сетке,
и Эльба, покрытая в тонкий сатин,
украшенный бисером редким –
мелькнули в заснеженном сонном окне,
чтоб я рассказала об этом тебе…

 

 

Нина
БЕЛАНОВА

 

НОВЫЙ ГОД НА НОСУ
 

Не танцует метель. Просто падает снег,
Осыпается белыми хлопьями.
Наземь валится небо, просясь на ночлег,
Но на гостя глядим исподлобья мы…

Сквер – в снегу: от колен до макушек седых.
Тени падают синими пятнами.
Первопутьем идём, оставляя следы.
Вечер пахнет конфетами мятными…

Я на варежках тёплых в наш дом принесу
Белый снег – неземное послание…
Скоро полночь пробьёт – Новый год на носу.
Пусть исполнятся наши желания!

 

 

Ірина
БУЛАХОВА

 

* * *

Зима примхлива нині, наче жінка –
дивує нас постійно ще і ще:
закрутить у танку пухкі сніжинки,
зненацька хлюпоне рясним дощем.

Льодянки скрізь розковзує завзято
і ріки міцно кригою стиска.
А ще – дарує новорічне свято –
чаклунка і вигадниця така!

Під настрій закушпелить спозаранку,
спочине на перині сніговій...
Ще й не одну цікаву забавлянку
тримає про запас у рукаві!

 

 

Константин
ВАСИЛЬЧЕНКО

 

ПОД НОВЫЙ ГОД
 

Один мужик сказал:
– Под Новый год
На рынке ангел крылья продаёт.
Другой присвистнул:
– Дорого, поди.
Что, прямо так – заплатишь и лети?
Негоже бабьи сплетни распускать...
Да и кому ж захочется летать?
– Я врать не стану – очереди нет.
Его я видел, как тебя, в обед...
Но, знать, надеется – найдётся идиот,
Который деньги вдруг да принесёт.
Подпольных нынче богатеев – тьма,
По ком давно исплакалась тюрьма.
Подумав, мужичок ему в ответ:
– Им крылья покупать резона нет.
Приспичит коль отправиться в полёт –
Так есть на то в ангаре самолёт...
Им ни к чему лететь под облака,
Бескрылым жизнь без патоки сладка...
А нам, чем огороды городить,
На херувима б надо заявить.
Не дай господь – вдруг станут на крыло,
Кому у нас родиться повезло!

Бутылку допивали мужики.
Поправил первый на носу очки:
– Он сетовал, мол – бедствует народ,
И потому он крылья продаёт...
Что на него, всё думаю, нашло?
Нездешний ангел.
Трезвый, как стекло.

 

 

Олександр
ВРУБЛІВСЬКИЙ

 

* * *

Годинника стрілка іде
Назустріч зимовому сну.
Сніжинка під вечір цвіте
За вікнами... Я не засну,
Бо маю бажання просте
Дивитися вітрові в слід,
На зоряне небо святе,
На тишу... Не хочеться слів.
Надихає сива зима
За комір морозу мені.
Моргають в пітьмі крадькома
Гарячі вогні вдалині.
І я віддаюся красі,
Що тоне у сяйві зірок.
Надії земні – щастя сіль.
До Нового року ще крок...

 

 

Сергей
ВЫСЕКАНЦЕВ

 

СВЕЧА
 

                        Горящий на краю стола огарок
                       потух, и я увидела Луну.
 
                                                                М. Брюс.

Гаснет огарок свечной. Догорает.
Пламя в истерике бьётся и мечется.
Пусть! Темнота нам милей, дорогая:
из темноты лучше видится вечность.

Полог на прошлое мягко отброшен –
вон и созвездие собрано наше
в пригоршню мелких, хрустальных горошин.
Бисером наш небосвод разукрашен.

В этом созвездии, в новом союзе,
звёзды далёкие ближе покажутся.
В этом союзе нет места для грусти.
Звёзды танцуют, поют и куражатся.

Шёпот любимой всё тише и тише...
Это мгновение станет прологом
к окнам открытым, к раскрашенным крышам,
к нашим далёким забытым истокам.

 

 

Евгений
ГОЛУБЕНКО

 

* * *

Милая, слышишь, снежинка парит
Ранним предвестником нового чуда.
В белой завесе горят снегири,
Красными грудками вспыхнув повсюду.

Тайною графикой птичьих следов
Будут расписаны стёжки-дорожки.
Милая, видишь, на лужах ледок –
Скрыл наготу накрахмаленной крошкой.

Сказку предчувствием не торопи,
Вслушайся, вдумайся в каждую малость.
Ведь для того и горят снегири,
Чтобы любилось, хотелось, мечталось.

 

 

Радислав
ГУСЛИН

 

* * *

Нет, время не воротится назад.
Никак оно не убежит вперёд.
Оно не существует? Только лжёт?
Есть лишь сейчас, но и сейчас пройдёт.

Что изменилось? Лист календаря?
Надежд нас утешающий наив?
Но всё же чувствую – есть новая волна
И расширяющий небесных сфер прилив.

Но будь же проще, всё же Новый год!
Пока не можем жить без цифр и дат.
Я обнимаю Вас – Любовь не врёт.
Желаю Жизни в суете утрат.

Так будем новы, новы, как вода,
Как пламенеющий живительный поток!
Горящими свечами в холода!
Сейчас! Сейчас! Пока срок не истёк!

 

 

Людмила
ДОБРОВОЛЬСЬКА

 

* * *

Зустрічаймо прихід жада′ного Новорічного чудо-свята: вже Нови'й рік іде ізда'леку і дарунків несе багато.
Ви підставте йому свої пригорщі, він насипле у них незмі'ряно: море радості, дивних зустрічей, ласки рідних людей і вірності. Буде сипати зорепадами щастя, успіх в ділах задуманих, розуміння, підтримки намірів і здійснення всіх мрій просвітлених.
Ще відміряє вам по ківшику милосердя, добра, терпимості і уміння почути ближнього, піклуватися про людей навкруг.
Від щедрот своїх ще додасть усім добрих справ, які треба виконать, аби світ навкруги не збіднювавсь, щоб було це під силу кожному.
Подарує ще всім надію він, віру в те, що війна припиниться, повернуться додому воїни, і зустрінуть батьків їх дітоньки; усміхнеться жона згорьована, коли мужа із фронту ді′ждеться – при′йде цілим і неушкодженим, і родина врешті з‘єднається.
Всіх врятує молитва Матері, бо щомиті до Бога молиться – не лише за свою кровиночку: за планету, за світ без болістей, без страждань, без тривог, без стогонів і без сліз удовиць заплаканих…
І нарешті насипле кожному, хто чекав його з сподіваннями, Віри в краще, Надій на звершення і Любові – як світ – великої! І як Дар неземний – безмежного і омріяного Кохання!!!

 

 

Сергей
ДУНЕВ

 

НОВОГОДНИЙ ТРИОЛЕТ

Стучится в двери Новый год,
Встречайте с радостью на лицах.
Всему загаданному сбыться, –
Стучится в двери Новый год.
С его приходом в дом войдёт
Добро, лихое прочь умчится.
Стучится в двери Новый год –
Встречайте с радостью на лицах.

 

 

Михайло
ЖАЙВОРОН

 

* * *

Коли падає небо на землю крильми,
Сірим птахом дощу із пір’їнами снігу,
Ми шукаєм тепла у гніздечках зими
І роздовбуєм душі свої, мов горіхи.

Від негоди мчимо за вітрами пригод,
Зігріваємо інші міста і причали,
Видивляємось в обрії із позолот,
І сердець шкарупу розбиваєм ночами.

Кожен ловить жар-птицю примхливу за хвіст,
А вона – поміж ребер тріпоче у кліті,
Продаємо за гріш як невільницю скрізь,
Сподіваючись в небо самому злетіти.

На осоннях чужих ненасиджених гнізд
Пілігрими лише ми, птахи перелітні.
То здіймаємось ввись, то пірнаємо вниз,
Мов сніжинки, – і танемо в білому світі.

 

 

Наталія
КУЗЬМІЧОВА

 

* * *

Так дивно біло... Так було й колись –
В дитинстві, у ріднесенькім дворі,
Де було любо й гарно дітворі.
Там, де горіхи гіллячком сплелись,
Замріяно вдивлялися увись...

Так дивно біло, ніби у ті дні,
Коли була дитям, брела у сніг.
М'які сніги стелилися до ніг...
Ті дні навік лишилися в мені.
Які ж то були зими чарівні!

Так дивно біло... Спогади щораз
Несуть мене в дитинство, ніби в сни...
Тоді й сніги лежали не сумні,
Й зима здавалась казкою не раз,
І я життю раділа повсякчас.

Так дивно біло...

 

 

Ольга
ЛЕБЕДИНСКАЯ

 

* * *

Не хочется ни слов, ни дел,
А только света и тепла.
Сегодня двор помолодел
И раскалился добела.

Мой мир сегодня – из окна,
Из детского позавчера.
Одна. Как в садике, одна.
Вокруг снежинится игра.

Я жду, когда за мной придут.
Мороз рисует хвойный лес.
Нетороплив и пуст уют.
С карандашом в руке я здесь.

Танцует снег. А я пою
Ему мелодию полей.
Я жду и жду судьбу свою,
Единственную на земле...

 

 

Михайло
ЛЄЦКІН

 

* * *

І знову до нас надійшли холоди.
І стукає знову у шибку синиця.
І знову мені серед ночі насниться
Той час, коли щедро квітують сади.

Я тільки не знаю: минулий це час,
Чи, може, то час вже прийдешньо-майбутній?
О, це таїна, і при ній я присутній,
Немов би посол повноважний від вас.

Ну що ж, як посол ваш, я дякую вам,
Комахи, і звірі, й дерéва… А птаство
Зуміє здолати зимові митарства:
Я гумдопомогу синицям надам.

 

 

Игорь
МАРКЕС

 

* * *

Это просто зима, и замёрзшие птицы на ветках
Всё плотней прижимаются, перья свои распушив...
Это просто зима, и луна отражённой монеткой
Заблестела на льду для потерянной чьей-то души…

Это просто зима, где ветра как прелюдия к вьюге,
Где колючая стынь не больней, не страшней, чем судьба,
Где находят подчас, а порою теряют друг друга,
Где поминки, как вскрик, где, как стон, разбитная гульба…

Это просто зима, где ночами от края до края
Одинокая флейта тоскует и плачет в снегах.
Может, Бога зовёт, о своём наболевшем играя,
Прячась эхом в притихших, уснувших на время дворах…

Это просто зима…

 

 

Галина
МАЙОРОВА

 

НАКАНУНЕ
 

Серебрится воздух над землёй,
И скрипит под каблучком дорога,
А рисунок на окне такой,
Что рукою хочется потрогать.

И звенят деревья, как хрусталь,
Как игрушки, снегири на ветках.
А какой прозрачной стала даль!
Звук слыхать за много километров.

Снег на солнце, как калейдоскоп,
Красками волшебными сияет…
Всё готово, чтоб сказали: «Стоп!
Новый год ворота открывает!»

 

 

Ольга
МУСИЕНКО

 

СОСУЛЬКА
 

Сосулька держалась за шаткий карниз,
Боялась сорваться и бахнуться вниз.
А зимнего солнца сверкающий лучик
Игрался с ледяшкой, блестя из-за тучи.

В объятья свои он её заключил –
Сосулька мельчала, держась что есть сил.
От слёз её мокрым стал шаткий карниз,
Ледяшка хрустальная бахнулась вниз.

Осколки прозрачные грустно лежат…
Сосульке не нужен сочувственный взгляд.
Растает она, испарится… и тише
Самой тишины возвратится на крышу.

 

 

Людмила
НЕКРАСОВСКАЯ

 

* * *

Я на окне зажгу свечу,
Чтоб Новый год не заблудился.
Он угощеньем не прельстился,
А я поговорить хочу.
Я расскажу ему о том,
Как люди ждут добра и света.
Пусть он не забывает это,
Входя желанным гостем в дом,
Чтоб смог от бед нас защитить,
А не крушить и бесноваться.
Чтоб не хотелось расставаться,
Когда он будет уходить.

 

 

Николь
НЕШЕР

 

ТРИДЦАТЬ ПЕРВОЕ ДЕКАБРЯ
 

Тридцать первое декабря...
Новой жизни цветёт заря.
В старой – дыры и бед мешок.
С прошлым выпьем на посошок.

И замаливая грехи,
Душу чистим от шелухи.
Зимней спячки сметаем сон
И возносим Любовь на трон.

Снежным голубем вьётся стих.
Вдохновения краткий миг.
Тихий шелест календаря...
Тридцать первое декабря...
 

Евгений
ПУГАЧЁВ

 

* * *

Насыпал семечки синичкам,
а сам смотрю себе в окно.
Какие солнечные птички!
Какое взрослое кино!

Схватила семечку – на кустик
и там проворно шелушит –
лузга слетает на самшит…
Посмотришь, и тебя отпустит.

А жизнь, она проста по сути,
как этой пташки бытие.
Живи и радуйся минуте
в обычной жизни колее.

 

 

Владимир
СПЕКТОР

 
 

* * *

Взгляни в окно,
И позабудь
На миг
Забот привычных бремя.
За снежной дымкой
Дальний путь.
И есть ещё
Для счастья время…

 

 

Виктория
ТИЩЕНКО

 

* * *

Гербарием засушенная нежность.
Предпраздничных событий маскарад.
А сердце по-холодному небрежно,
как целую любовь тому назад.

Спокойна, то есть очень одинока.
Одна в снежинках улиц городских.
И кашляет простуженно дорога
рядами желтофарых легковых.

Мелькают лица разных неизвестных.
Дрожит огней воздушный акведук.
Но завтра – Новый год. И смс-ки
мне пишет второпях прошедший друг.

 

 

Надежда
ФУРЗЕНКО

 

* * *

Звучит в ре-миноре Зима.
Мир замер. Скрипичные звуки
рождает природа сама:
небесные снежные руки
взлетают под музыку рун,
касаясь чувствительных струн.

Врывается ветра поток,
нарушив пушистую плавность,
приносит энергии ток,
мелодию песни о главном –
в ней чудится Марта капель,
в мажорных напевах Апрель.

 

 

Светлана
ШАТАЛОВА

 

* * *

Что нет у нас зимы – то вряд ли, братцы.
Она у нас приходит по ночам.
Ей негде отдохнуть, как видно, там,
где ветры и снега всё лезут драться.

Приходит – и рюкзак свой разгружает –
там ливни, ветры, может, льда чуть-чуть –
и в сон... С утра обход свой начинает –
от холода дрожите? Можно в путь!

Увидев, что хозяйки нет – ура! –
цветочек отряхнётся от тумана.
И птицы запоют. Нет, без обмана –
то весноосень – радости пора!

Но солнце как-то быстро устаёт...
Уже закат – иное время года
к нам ночевать, как каждый день, придёт...
Такая вот в Испании погода.

 

 

Любов
ШЕМЧУК

 

ЗАГАДКОВА ЗИМА
 

Мороз-чаклун гаптує вже малюнки
На вранішньому сонному вікні…
Зима якісь готує подарунки
На вибіленім долі полотні.

Мабуть, не випадково стрілись знову
І в сни мої вночі повадивсь ти.
Про сенс життя ведем у снах розмову,
Блукаючи в обіймах самоти.

Зими цієї дії загадкові:
Розгадую щоранку дивні сни,
І знов тепла від пізньої любові
Чекаю у холодні дні зимові,
Що зазвичай приходить навесні.

 

___________________________________________________
© Международная поэтическая группа «Новый КОВЧЕГ»
https://www.facebook.com/groups/230612820680485/



 










Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.