9 листопада – День української писемності та мови

ЮРІЙ КИРИЧЕНКО
МАТЕРИК МАТЕРИНСЬКОГО СЕРЦЯ

Цикл


БАЛАДА
НА
НЕПРОМИНАЛЬНИЙ
МОТИВ

…Дорога до джерел національних
З культури починається… Вона
Так потребує вчинків доскональних,
Хмелить, мов келих скіфського вина…
Дорога до джерел національних
Під силу щирим Речникам Краси,
Які в ділах своїх непроминальних
Високочолі творять голоси…
У голосах тих – жодного надриву,
Один лиш непотьмарений порив…
…Високий Стяг, Вітчизну незрадливу
З святих Небес і Жита Бог творив…
Ми – зодчі, але завше на сторожі
Переданих у спадок рубежів:
Шоломи зайд, концепції ворожі –
Окрушини з плацдарму міражів…
Душевний щем, перехлюпи тональні
Не надломили в зорях дні й літа…
…Промовистіш за числа інфернальні –
Отверзлі на невтоленість вуста…





БАЛАДА НА НИВІ СУМЛІННЯ


…На щирість і щедрість отверзлись любов’ю вуста,
Такий нині ранок, немов одкровення пророка…
Безсмертя Народу – в діяннях його пророста,
Дарма, що пліткує про Рід наш залітна сорока…
У неї завдання – легкого окрайця зжувать
І поступ Вітчизни на мові чужій осміяти…
Хто куплений в ґенах знамена олжі цілувать,
Чи ж буде, як беркут у небі, за правду стояти?..
А ранок такий, що, з роси закропившись, рушай
На ниву сумління – невпорану і незглибиму…
…Якщо спадкоємець святинь, живосило рішай,
Як з пıтьми неслави підняти красу незганьбиму…






УКРАЇНСЬКА МОВА

Мені ця мова – органічна,
Вона – немов жива вода…
Така – земна, така – космічна,
У ній – і радість, і – біда…
Вона – сестра, вона – матуся,
Вона – невістка у журбі…
У неї – повнозерня вчуся,
Їй поклоняюсь – мов судьбі…
Вона мені – у спадок дана,
Мов оберіг у сповитку.
Душа її – все зряча рана:
Бог мав таку…









* * *

Нахилилась над серцем пітьма:
Української мови – нема…
Я сахнувся, почувши бридню:
Шпори – в боки коню…
Мчи, буланий, за сиві яри:
Десь же наші ще є прапори…
Сповісти своїх: зрада бреде,
Напомаджену підлість веде…
В тої підлості є десь кума,
Вона мека: в нас – мови нема…
А без мови – який ми народ?
Свинопаси чужих нагород…
А без нені – які ми співці?
Просто курям на сміх – горобці…
А без мови чи ж нація ми?
На налигачі – діти пітьми…
Мчи, мій коню, – допоки підків:
Розбуди у похід козаків!




* * *

Б. Антоненку-Давидовичу

...В зоні культурного лиха –
Мова, лебідонька тиха…
Крила б Вам висріблив, ненько,
Та западає серденько…
Чому ж воно не голосить?..
Духом святим плодоносить…





* * *

Сниться мова колоскова,
Наче нені колискова.
Кинусь, а – нема…
Де ти, щира й празникова,
Доленька моя спадкова,
Горлице німа?



БАЛАДА
ПРО
НАДИБАНУ ДОЛЮ

П.П.Дибі

…Кого – на палю, кого – на дибу,
Од усвідомлень – волосся дибом…
Як розправлялися з козаками –
Леґенди сиві ходять віками…
Кому – снів скриню, кому – любаску,
Що чарівницьку має запаску…
Ще торгували липких на вдачу,
Що проявляли вірність собачу –
Пану чи пані в пıтьмі покоїв:
Шито та крито, що б не накоїв
Звихнутий розум, хтива повадка –
Ач яка зовні сяє бравадка…
Кому – наділи, кому – хороми,
Кому (в майбутнім!) ракетодроми…
До них, щоправда, треба дожити,
Якщо в лівреї справно служити…
Можна служити і без лівреї,
А тільки ті часто виснуть на реї…
Можна служить ковилі та вітру,
Як власну долю маєш за видру…
Можна, як візьмуть, піти в рейтари
І тихо бавить струни гітари…
Можна, за пана, вірші писати:
Славить – мусони, гудить – пасати…
Можна, дейкують, буть ще самим собою:
Тоді, голубче, готуйся до бою –
З турком чи шведом – буде не з медом:
Меди залишим за головредом
Чи за писцем, вміру тихим, вміру проворним,
Що бродить словом з гиком придворним…
…Нам же судилась паля чи диба –
Одну з них, врешті, доля надиба…





ТРИПТИХ
СИЛИ ТА ОКРАСИ,
ПРИСВЯЧЕНИЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

З
циклу
,,Мова Мами і Тараса“

1

…Ганьба сучасної школи –
Зневага до рідної мови…
Не пробачу її ніколи,
В ній – підступні ознаки змови…

2

…Буваючи серед учнів,
Окрім слів-милозвучнів,
Здіймаю, як шаблю д’горі,
Надію, ґартовану в горі…

3

…Із вірою та любов’ю
Споріднений, вважай, кров’ю:
Мова Мами і Тараса –
Віри, любові сила й окраса…