Якби була я президентом
І мій народ жив у пітьмі, -
Я відгукнулася б поетом
На дні холодні, дні сумні…
Яка краса - блакитні очі,
Яка любов - світ мерехтить
В полоні відчую і ночі
І вабить невгамовну мить.
У царстві смутку і недуги
Душа вже звична до пера,
Як диригент зітха від туги -
На світі є висока гра…
Кого любить не вибирає,
Багатства слави не шука,
Як мавка в хащах слів блукає,
На чуйне серце зазіха.
Якби була я президентом,
То запитала б у зорі -
Чи маю фах за диригента
Не помилятися у грі.