ЮРІЙ КИРИЧЕНКО

СІМ СТОРІНОК
 З КНИЖКИ БЕЗ НАЗВИ


 КІЛЕР ЙОВ
 БЕРЕТЬСЯ ДО СПРАВИ…

 Балада в бронежилеті

…Я приймаю правила гри:
Б’є наган мій на раз-два-три…
Пристріляний – не промахнутись,
Не зайвим буде лиш всміхнутись…
Я приймаю правила гри:
Прошу в гості під явори…
Вам незручно при яворах
Констатувати свій крах?
Тоді ходіть в коктейль-бар,
У ньому сто сорок барв,
Їх всі снує зла Маруха,
Взяла б її в найми скруха…
І це вам не до холери?
То їжте тоді еклери,
А я вам в мить часоплину
Пришлю свинцеву маслину…
І хоч вона не з Ямайки,
Пограйтеся навпіймайки…

28.03.2013р.



 БАЛАДА
 З РЕСТОРАНУ „САВОЙ"

…Твої губи пасе морок,
Його такса – двісті сорок…
Ти – не проти? Він – не проти!
Ніч вас впише в санкюлоти…
Твої губи пасе згуба,
Чи ти згодна, моя люба?
Я – не проти… Ти – не проти…
Спробуй, під горілку, шпроти…
Твої губи – голуб’ята,
На столі – скатéрка м’ята…
Хай офіціант замінить,
Творчі навики примінить…
Ти – не проти? Я – не проти…
Нікудишні, кажеш, шпроти?
Ну, тоді пійдем до мене,
Ось тобі на чай, Семене…
Ти – не проти? Я – не проти…
Де взять засіб від блювоти?
Моя люба, твої губи
Сеї ночі – свято згуби…
Їх любити – світ ганьбити,
Що ся маю ще робити?..

28.03.2013р.



 БАЛАДА
НА
 ПОМИНКАХ СМУТКУ

 З
циклу
 „Легковажні вірші"

…Вам смакують вірші з кавою?
Що ж, кохана, я – не проти…
Усмішкою екс-ласкавою
Легше облизня збороти…
Вам смакує кава з грінками?
Безперечно… Безперечно…
Як блукали ми барвінками,
Вірші мліли недоречно…
Вам смакує ніч з арабами?
Може статись… Може бути…
Пиво – з раками чи з крабами?
Ох, ті хтиві шалапути…
Вам цей тортик в упаковочці?
Чом би й ні, моя солодка?
Славно вчора на тусовочці?
До сьогодні – в перці глотка…
Вам смакують вірші-збочинці?
Коли ласка, коли ласка…
Всі ми в цій війні оточенці,
Як вам це, Панібудьласка?
Ви мене заледь чи й знаєте?
Я вас – теж, моя богине…
…То кого ж ви поминаєте?
Смуток? Та нехай він згине!..

28.10.2013р.



 БАЛАДА
ПРОПЛАЧЕНОГО
 ЗЛОДІЙСТВА

 З
циклу
„Там,
 де ґаздують гроші"

…Чотири чорних відтінки
У бестії під очима…
Вона – в прицілі гвинтівки,
З оголеними плечима…
Чотири негри з базуками
Її ще охороняють…
І їх не назвеш базіками,
І кілери про це знають…
Чотири хвилини – жити…
Це як? Багато чи ні?
Цікавинку вуст спожити
У розпачів на стерні…
Годинник про це не віда,
Та й нащо йому це тра’?
Він розпачем не обіда,
А болями? Що за гра?
Чотири чорні гримаси
У бестії за плечима…
Чотири тіні з-за „Мазди"
Метають ікру очима…
А бестія – на ліжникý,
А змішана кров – клекоче…
…За що вбивати таку?
Та й хто безкоштовно хоче?..

28.03.2013р.




 БАЛАДА
 ПРЕЧИСТОЇ ГРІШНИЦІ

…Баба Льоля гоне самогон,
Бабі Льолі – сімдесят годочків…
Катма мужа в пані Малігон,
Та є ружі в декілька рядочків…
Хата в баби бляхою блищить,
Євровікнами застерігає:
Баба вміє гицелів провчить,
Часу задаремно ніц не гає…
Баба Льоля – з тих, хто від бабусь
Має лише дату в паспортечку…
На сусідське „кусь та перекусь"
Має Льоля відьомську аптечку…
Кажуть, баба гоне самогон –
Так, „для пользи дєла" і не більше…
Не чіпайте Льолю Малігон,
Бо, де гірко, буде там ще гірше…
Що вам ця солом’яна вдова?
Мафії ж за зиск не продалася…
Ну там згонить літер а чи й два,
Так вона ж вам не якась Парася…
Кажуть, Льоля, буцімто, з княгинь,
Рюрики – в її блакитній крівці…
Є в ній, також, щось від берегинь:
Буцімто, зашито здавна в брівці…
Баба Льоля це не відкида,
Але й голови цим не морочить…
Праведних – „по честі" відрида,
Гріховодців – ні за гріш зурочить…

28.03.2013р.




 КВАШЕНА КАПУСТКА

 Балада про Лебéдів Хутір

…Марію кличуть Квашена Капустка:
На третьому кутку, при бузині,
У її хаті проживає пустка,
Ката біду на карому коні…
Чи так, чи ні, мені це менше знати,
А тільки кажуть, ніби сам комдив,
Щоб вигнать із душі гіркі стаґнати,
Надибав при тій Мані дев’ять див…
Про всі негоже тут розповідати,
А про одне скажу, хоча й не слід:
Уміла Маня звабі раду дати,
Хай би ти й був, мов з ополонки лід…
Всього – не скажеш, та й давно було це,
Всі вибрехи – не для моїх потреб…
А тільки в Мані поселилось Сонце
Із Місяцем – для любощів і треб…
Чи то їх Маня хроном годувала,
Чи й чарку наливала тричі в день,
А тільки й стріха в Мані чарувала
На хуторі, що звався Лебедень…
Лебéдів Хутір знали і в Європі,
І в Києві, і в області, авжеж…
Душа тут не купалася в окропі,
А в ночвах хтивості – піди простеж…
Раніш дітей у Мані не водилось,
Та й нащо чорнокнижниці дітва?
А то – нівроку сталось: народилось
У хуторяночки синків аж два…
Один – білявий, а другий – смаглявий,
І всі – як викупані з дна роси…
Один – мов з хмелю вітер кучерявий,
А інший – половецької краси,
А тільки волосочки білі й рівні –
І гребінця для них не попроси…
Обá – мов княженяточка чарівні,
Як мовиться, з води їм та з роси…
А Маня народила і … померла,
А хлопців – до приюту віддали…
І тут вчинитись мала б люта мерва,
Та в хутір з яру піп пригнав воли…
Він і хрестив двійнят, і клав поклони
На всі чотири сторони буття…
І від печалі гнулися ослони,
Та, врешті, переважило життя…
Хлоп’ята – вижили, як свідчать люди,
Десь загубився їх гріховний слід…
І, може б, і не скресли ці етюди,
Якби воли ті не пішли під лід…
Цигани, вкравши їх, вели по річці,
А та була – мов цукор у воді…
Упала в око Степці і Марічці
Та мить, як мало трапитись біді…
Воли тонули з тихою мольбою,
Та хто їм міг тоді допомогти?
…Лебéдів Хутір, мічений Судьбою,
Не міг за хвіст біду перетягти…

28.03.2013р.


 НЕ ХРЕЩЕНА

…Вона – не хрещена, не хрещена,
Сновидами лихими влещена…
Вона – обмовлена, обмовлена,
В Світлиці Божій не промовлена…
Вона – впечалена, впечалена,
До бережечків не причалена…
Вона – безпомічна, безпомічна,
Дарма, що десь, на денці, сонячна…
Вона – безрадісна, безрадісна,
При ній – сопілка болю справдішня…
Вона – при пам’яті, при пам’яті,
Дарма, що дні – журбою прим’яті…
Вона – не люблена, не люблена,
Халупа скрух її облуплена,
Не білена і не підведена:
Душа – в пропащий кут заведена…
Як помогти їй, як – розраяти,
З світань – Господній кусник вкраяти?
Допоможи, Пречиста Дівонько,
В житах зелених перепілонько…
Воздай прощення їй: хай вродиться,
І душенька облагородиться…

28.03.2013р.