КОСТЕНКО ГЕННАДІЙ (ЮРІЙ ОШ)
м. Суми


Душа, поранена з дитинства, –
немов дитя без материнства.

САМ

Сам був, сам є і сам зостанусь
на всіх перетинах життя,
зотлію сам і сам розтану,
коли піду у небуття…
Але хоча би наостанок
скажу відверто сам собі:
зі мною був весняний ранок
і промінь сонця на вербі.
Отож, за батьківським порогом
усе життя я був не сам,
а кожен день завжди із Богом
і довірявся небесам.

САМОТНІСТЬ

Для чого самотність? Не знаю…
Пливе уночі молодик,
і зірки година минає,
а сонце вже встало як штик.
Отож, як тіла ці космічні
самотні своє все життя,
то, може, самотність одвічна
є нашого смислом буття?

Питання однак не минає.
Для чого самотність? Не знаю.

ВАГАННЯ

Охоплений важким ваганням,
немов над прірвою вишу.
Слова останнього зізнання
пишу правдиво, не грішу.
Усе, що трапилось зі мною,
з собою в пекло понесу,
щоб не зурочити весною
чи літом Божую красу.
Та, взагалі, не в цьому справа,
а в тім, таке передчуття –
як згасла сонячна заграва,
зі мною трапилось життя.
Мій Боже правий, заклинаю
у цю мою найвищу мить,
чи маю право я, не знаю,
життя негайно зупинить…