Валентина Лысич


В хвилях ставу купається місяць,
вітерець на тополі заснув.
Повернувся на бік він спросоння
і човна на воді колихнув.

Задзвеніла вода стоголоссям,
затремтіла всім тілом, палкА.
І русалка, прикрившись волоссям,
тихо вийшла на берег ставка.

Нічка темна чомусь соромливо
цілувала їй очі, вуста.
І співала русалка тужливо -
тінь лягала на берег густа.

Перехожих настирно ззивала
і манила, і вабила всіх,
та й до смерті невдах лоскотала -
чули люди тоді її сміх.

Ось русалка завмерла в чеканні
і тихенько зове до води.
Ти ще знайдеш себе у коханні,
понад ставом вночі не ходи.
.