...Передчуваю Фелікса: він – близько...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Час пасти коней на лезах шаблίв...
Юрій Кириченко
ЮРІЙ КИРИЧЕНКО: В РОЗПʼЯТІЙ УКРАЇНІ...
„...Це (вбивство) – самий останній засіб ... і визнання власної слабкості", – зазначив Вільям Харві, керівник служби іноземної розвідки при Аллені Даллесі.
Україна, ХХI століття. Лідерів знаходять і – знищують...
…Дні безчестя тривають, тривають, тривають:
В Україні вбивають, вбивають, вбивають…
…І ніде не сховатись од пошесті –
Доки кілери в почесті…
(Ю.Кириченко. З книги „ЧУЖІ СОЛДАТИ", Київ, Книжкова палата України, 2007р.)
Іван Курас, народний депутат України, академік НАН України – автор урядової телеграми Кириченку Юрію Івановичу, талановитому поетові, просвітнику, авторові десятків книг і поетичних збірок, які широко знані в Україні... (15.01.2004р.), надрукованої в книзі Юрія Кириченка „Плацдарм розкорчованої свідомості" (2004).
УБИВСТВО
ІВАНА КУРАСА
…Потворою ніч здригнулася
І канула в небуття…
Убили Івана Кураса –
За те, що любив життя…
Сіяли парки й вокзали,
Сміялось Місто-стаґнат…
…На хазі хитрі хазари
Молились за каганат…
(Ю.Кириченко. З книги „ЧУЖІ СОЛДАТИ", Київ, Книжкова палата України, 2007р.)
Олександр Бобильов, народний депутат України, начальник ГУМВС України в Дніпропетровській області, генерал-лейтенант міліції, майстер спорту з шосейно-кільцевих мотоциклетних перегонів, чемпіон України (2008) – ліричний герой книг Юрія Кириченка „Мотокрос по сталактитовій стіні" (2009), „На уроках у срібного сяйва" (2009), „Звіряння у найпотаємнішому" (2009).
Рутиною не візьмеш нас на кутні:
І в самозреченні ми – самобутні…
Що в нас від самобутності? Чар духу,
Який засліпить навіть Вольта дугу…
В рекламну фішку нас не пофарбуєш,
За тридцять срібняків не завербуєш…
Ох, це мені, даруйте, вербування,
Скоромного в час посту невживання…
А якщо схильний до такого вживу,
Хто ґарантує буть опісля живу?
(Ю.К. „Монолог мотогонщика, який не зійшов з траси")
Юрій Каплан, голова Всеукраїнської творчої спілки „Конгрес літераторів України", поет – після виключення Юрія Кириченка з Національної спілки письменників України запропонував членство в КЛУ.
…Він був не те, щоб Пророком,
Але – звитяжним Поетом…
Йшов у зорю не кроком –
Ніби розщеплений атом…
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Він був не те, щоб Пророком,
З слів цих смутивсь, сміявся…
Сяйвом проливсь над змроком –
Не побоявся!!!
(Ю.К. „Юрій Каплан", 15.07.2012р.)
Смерть Івана Кураса, Олександра Бобильова, Юрія Каплана – природня чи є ланцюжком замовних вбивств особистостей, які серцем і словом дотикалися до неабиякого Таланту і Совісті поета Юрія Кириченка?
Сучасний світ без урахування роботи спецслужб не у власній державіуявити не можна. Тому й послуговуємось словником англійського письменника Дональда Мак-Корміка: „Лексика спецслужб. Кір – вбивство, виконане так уміло, вправно, що смерть, здається, настала або від природніх, натуральних причин, або від нещасного випадку". Чи саме не про такий „кір" писав Юрій Кириченко, звіряючись читачеві у найпотаємнішому, у книзі „Звіряння у найпотаємнішому" в 2009 році?
…Забугор сказав: ,,Thankyou*,
Але я з будь-ким не п’ю…
І хоча не проти кіру,
Та смакую лиш ,,Текілу"…
______ ______
*Дякую (англ.)
(Ю.К. „Диптих про атавізм")
„Не секрет, що основним поповненням оперативного і слідчого апарату КДБ впродовж багатьох десятиліть були керівні кадри комсомолу. Ця традиція особливо укорінилася в практиці після призначення головою КДБ в минулому першого секретаря ЦК ВЛКСМ Володимира Семичастного". (Елеонора Яковлева, журналіст). Продовження цієї теми знаходимо у віршах Юрія Кириченка сьогодні в Україні:
…Хто ходив у це кіно,
Впав у бездну семичасно…
…Я – поет і я читач,
СБУ – не поважаю…
(Ю.К. „Балада про дотик до безликості", 22.07.2015р.)
Чому український національносвідомий поет Юрій Кириченко СБУ – не поважає? Чи не тому, що СБУ – правонаступник КДБ, розбудовує державу на багнетах, а не Вітчизну на серцях? „...Доба кривавить обидві щоки...", – пише Юрій Кириченко.
В добу кривих дзеркал і запорошених істин, поет бʼє на сполох:
…Передчуваю Фелікса: він – близько,
В суспільстві слів забльовано і слизько…
Лише на мить застряв пароль в горлянці
В нікчемин при мавзері і в шкірянці…
…Ідуть … ідуть … новітній шабаш втнути,
На святі крові – годі й продихнути…
(Ю.Кириченко. Книга поезій „Звіряння у найпотаємнішому", 2009р.)
Відкриваючи зранене серце і звулканену свідомість, Юрій Кириченко сподівається на зустріч з сестрами по Духу, братами по боротьбі зі злом та іншими негараздами, які присмучують Слово, але:
А тумани що? Їм діла мало,
Що хребта селянству вже зламало
Нове покоління хижаків,
Схоже на знетямлених вовків...
(Ю.К. „...Ці тумани – голі, як мерці...", 27.11.2015р.)
І далі:
...Чекісти вкрали у людей надію:
У когось – хліб, а в мене – тиражі...
Коб мав наган, стріляв би в лоб злодίю,
Тому, хто наверта нас в царство лжі...
(Ю.К. „...Чекісти вкрали у людей надію...", 02.12.2015р.)
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
...Ви збороли гідру, демократи?
А які в вас ціни на житло?
На права і правду вам начхати,
Гроші – ваше вічне толокно...
Ви свої наповнили кишені?
А тепер що маєте сказать?
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
...А з екранів пси медоточиві
Ллють багно, настояне на лжі...
(Ю.К. „...Ви збороли гідру, демократи?..",26.11.2015р.)
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
У цих вітрах, у цих осатанілих,
Де Україну розпʼяли жалі...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
...В яругах копошаться поторочі:
Навспак ладнають повернуть Дніпро?..
(Ю.К. „...У цих вітрах щось хиже і зловісне...", 02.12.2015р.)
„…Доки ви будете економити на Апостолах Слова, на Світочах Таланту, до тих пір Князі пітьми і Кардинали зла крізь вушко голки будуть вашу паству (електорат, народ?!) у свій чужинський монастир зманювати…", – писав Юрій Кириченко, як стратег і філософ новітніх часів.
„В державі правлять пастори олжі ... Навспак ладнають повернуть Дніпро?.." (Ю.К.), коли „Земля – одвічна твердиня роду і берегиня, В китайці щирій і колосковій всім нам богиня..." (Ю.К.)., а хрещення Київської Руси-України Святим Рівноапостольним князем Володимиром Великим відбулося 1028 років тому.
Із Православного молитовника: „Іудейство минулося, і Закон (суспільні та релігійні норми, викладені у книгах Старого Заповіту) відійшов, жертви стали неприйнятними, кіот, скрижалі й жертовник були залишені й відняті. По всій же землі роса, по всій же землі віра поширилася, дощ благодатний оросив і купіль відродження синів своїх у нетління одягла. ... Благодать, благо – усе, що несе щастя, протилежність злу, а також протилежне Закону... ...Це послана Богом рятівна сила, допомога, любов, добродіяння, милість, достаток, дар, подарунок ... все, що дає Бог людям від його благості, а не за їхніми заслугами".
Росою, яка активує траву,
. . . . . . . . . . . . . . . . .Живу...
Юрій Кириченко
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
У поезії – усе, як в Божім Храмі:
І молитви, і свіча, і – благодать...
Юрій Кириченко
„...Нащо нам цвіт без роси? (04.12.2015р.)", – запитує поет Юрій Кириченко, – тобто без Істини, Правди, Волі.
На маршрутці у штурмана – Воля,
Котру траʼ освятить…
Чим освятимо Волю, брати?
Не збавляє літак висоти…
Шаленіють на кресах шаленці
Від кривавої мсти…
(Ю.К. „Іду на вогні")
Злочинне вбивство Поета Юрія Кириченка для розпʼятої України – КАТАСТРОФА, бо ДУХОВНИЙ ЩИТ, який Він тримав над всіма посередництвом ПОЕЗІЇ (СЛОВА) і був тією рятівною силою, допомогою, добродіянням, любовʼю і милістю Божою. Це, колиПоет Посол Бога насправді...
Повертаюсь до Святого Письма, до стежки гріха царя Давида: зло виявляється через наслідки, через невинну жертву, яка їх зазнає:
Спасибі орді й охранці,
І вірній їй аґентурі...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
За миску гнилої зупи
Совість зламать не вдасться...
(Ю.К. „Балада про цілунок смерті", 09.08.2013р.)
І це залишається таємничою необхідністю, щоб зло можна було розпізнати і засудити, щоб зло визнали тим, чим воно є насправді: недоречністю, шаленством, нещастям, смертю.
У вірші „З теплого голосу" (27.10.2015р.) зряче перо поета Юрія Кириченка закарбовує:
Ордонька лихочворить?
Ордонька, кажете? Ні! Орда! –
Хижа і ненаситна…
…За що катує нас ця біда,
Розпачам ста підзвітна?..
…Ти не бажаєш, знов, говорить?
Я – такóж не бажаю…
…Що це на белебні скрух горить?
Душу не мну – терзаю…
…Коні копитами б’ють в ґраніт,
Коні – в піски вглибають…
…Не поспішай притлумити ґніт:
Голови в скрух рубають?..
Входячи в стилістику крижаної реальності, поет творить на лезі прозрілої свідомості:
…Не лише хліба просимо у Бога,
А й мужності здолати ворогів…
Земля батьків для нас свята небога,
Йдемо, щоб вивільнить її з снігів…
Не лише хліба просимо у Долі,
А й пороху для вірних гармашів,
Що стали в бій, аби здобути Волі,
Прикрити серцем з лав товаришів…
Не лише хліба просимо у Бога,
А й Правди, за якою – чистота…
Шаблями час орати перелога:
Вітчизна нам – що матінка свята…
( Ю.К. „Стяги вірності" 01.11.2015р.)
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
...Час учитись прозрівать та бути,
А інакше, хто ми, в суті, є?..
Ми – не брути, душе, ні, не брути,
Світ, я певен, все це визнає...
Час учитись піднімать знамена
Понад зорі, понад німоту...
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.