....Я ХОТІВ БИ ПИСАТИ ВІРШІ ПРО КОХАННЯ... Юрій Кириченко

Юрій Кириченко (1954-2015)

Чекізм – тавро невиліковне...

Юрій Кириченко

* * *

Галі

…Я хотів би писати вірші про кохання

І не задумуватись про наслідки зрад

Моїх ліричних героїв…

Але СБУ обклала мене шпигами,

Мов червивими яблуками…

І тому я змушений перебирати

Гнилиці з чужого розгілля,

Бридливо витираючи хусточкою

Невластиво забруднені пальці…

Так Юрій Кириченко напише ще в 2008-му в книзі поезій „Курок на зводі", де поет веде зворушливу розмову з читачем нового покоління, який, так само, як і автор, не хоче бути гумовою лялькою в руках безтямних зверхників люмпенізованого суспільства.

Творча особистість, знаходячись під прицілом ницості і звиродніння, на повен голос заявляє про священну суверенність духу, протиставляючи сваволі та лицемірству одкровення, завинені в безкомпромісність, а, відтак, – у незборимість і невідцвітність.

Читаємо: „СБУ обклала мене шпигами...". Чи й можливо це в сучасній Україні? Виходить, ще й як можливо! А зараз, напередодні виборів, ця протидія нормальному людському поступу дійшла свого апогею!

Четвертий рік, як цинічна розправа з поетом Юрієм Кириченком, залишається поза увагою громадськості, поза розслідуванням і покаранням злочинців. А щонайменший розголос про це нахромлюється на спротив такої сили, що вистоять у цій боротьбі стає надзавданням, бо це ж не поодинокий випадок – вбивство поета. Це вже система, де все „накатано", – і продовжується без перерви й „усталі":

…Мене прирікають на смерть

Чекісти з Розщелини Смерті…

Душа переповнена вщерть

Словами, що воїни вперті…

Мене розпинають за бунт

Лишаїсті пси-марчукісти…

(Ю. Кириченко. „…Мене прирікають на смерть...", 24.07.2015р.)

„Українська літературна газета" №25 за 14.12.18р. Василь Рябий навздогін ювілею поета, Шевченківського лауреата, головного редактора „Сучасності", очільника АУП Ігоря Римарука напише: „потрапить в останні дні вересня під колеса автомобіля і 3 жовтня 2008 року помре, переведений з лікарні швидкої допомоги чомусь у наркологічному відділенні обласної психіатрічної лікарні на Кульпарківській у Львові... ...в Ігоря був двійник у Києві, також журналіст і поет, мав довге волосся, носив окуляри. Він раніше вирушив у вічну дорогу за загадкових обставин." Поет Юрій Кириченко в січні 2011р. напише:

* * *

…Чекісти вбивають поетів

За те, що вони – українці…

А світ на це – з-під лорнетів,

А світ вглибає в червінці…

Чекісти вбивать втомились,

Росою смертною вмились –

І знову вбивать, вбивати:

Так їх вчили тривати…

От вони і тривають –

Плацдарм безчестя тримають…

В мавзерах куль не бракує:

Чекістська челядь банкує…

„Сказати, що НКВС є „держава в державі", значить применшити значення НКВС, бо сама постановка питання допускає наявність двох сил: нормальної держави і понад нормального НКВС; в той час, як сила одна – універсальний чекізм. Чекізм державний, чекізм партійний, чекізм колективний, чекізм індивідуальний. Чекізм в ідеології, чекізм на практиці. Чекізм зверху до низу. Чекізм від всемогучого Сталіна до мізерного сексота". (Авторханов А. Г., емігрант, історик і політолог російського зарубіжжя). Поет Юрій Кириченко підтвердить сказане дослідником в листопаді 2012р.:

* * *

…Чекісти, кадебісти, бузувіри,

Злі покидьки, безбатченки, псявіри…

Їм протидіяти стачає моці,

Вони – безчестя в оці…

Те саме, що спотворює нам світло,

Це зло не враз на терніях розквітло…

Підпомічні йому – людці й шакали,

Що вчинки й помисли в пітьмі змикали…

„Громадськість хоче відчувати впевненість в тому, що секретна служба має демократичну підзвітність і що її владою і секретністю не зловживають". (Девід Оуен). Так спокійніше. Але Юрій Кириченко, ренґенуючи наскрізь суспільно-політичні відносини, вносить своє бачення подій, що відбуваються:

* * *

…Старі чекісти і чекістки

Клопочуться навколо кістки…

А молоді, старим подібні,

Теж фахово доволі здібні:

Немов квитки до оперети,

Державні продають секрети…

Р.S.

…Є певність: до реформування

Вкладуться в термін продавання…

15.05.2009р.

м. Січеслав.

„Але є ще один вид війни… Війна, яка не припиняється ні на секунду… Війна, історія якої починається з часів Адама і продовжується сьогодні… Війна жорстока, безкомпромісна і безпощадна. Війна, в якій є переможці і переможені, є свої герої і зрадники, і, звичайно, жертви. Це тайна війна спеціальних служб і спеціальних підрозділів… Вона не має чітких територіальних кордонів, не існує позначеної лінії фронту. Полем бою служить вся земна куля. Секретна служба проходить за семи замками державних таємниць і її солдати гинуть мовчки, як неначе розчиняючись в небутті...". (Юрій Збітнєв). Тільки не для щирого Речника Краси, який торує шлях до джерел національних, Юрія Кириченка ці державні таємниці:

* * *

Г. Ч.

…Чекісти – вороги народу –

Живуть без племені, без роду,

На справи людяні скаредні,

Мов павуки, що в банці, вредні…

Контролювать їх небезпечно,

Але – потрібно ще й доречно…

Бо як з різьби скажені сходять,

Злі плази голови підводять…

Чекай тоді лихих розвоїв –

Від провокацій до конвоїв…

25.08.2013р.

Провокації, утиски, цензура, бруд безпросвітний, робота сексотів, стукачів, чекістської аґентури вже сьогодні зі мною, Галиною Кириченко (літературний псевдонім Шевченко), реальне отруєння, з якого до цих пір ще не вийшла (і зовсім не повинна була б вийти, не передбачено було!) – тільки тому, що надаю розголос злочинам сьогоднішньої і вчорашньої влади. То що ж це за влада така у нас, українців, якщо сказане Юрієм Кириченком сьогодні актуально, як ніколи: „Сидить на троні новітній звір,/ Мертві для мертвих ведмедя водять..."?

ЧЕКІСТИ

…Огидні до нестями

Мені оці чекісти –

Нащадки Фанні й Зями,

Навчéні з ночов їсти…

Непоказна робота,

Зате – грубезні гроші…

В очах – сліпа скорбота,

Лабаз, де правлять воші…

Огидні до знемоги

Мені оці потвори…

Їх шлях – до перемоги:

Вже клацають затвори…

Йдуть розстріли – у лісі,

Йдуть розстріли – в підвалі…

Та є обрізи в стрісі,

Є – допити тривалі…

Огидні, мов потвори,

Бридкі, мов купа гною…

…Ростуть щури з дітвόри,

Наснажені війною…

22.04.2014р.

В переддень великого свята – Різдва Христового, не хотілолося б поіменно називати чекістську челядь, а куди ж від неї дінешся, коли вимага сумління, бо якщо зло не зупиняєш, не називаєш поіменно, то воно розширює повноваження, впевнене в своїй могуті і безкарності, готове й далі творити мерву.

„Політична поліція (гестапо і СД), діюча на власний розсуд, була звільнена від всякої законної відповідальності за свої дії". (Роберт Х. Джексон, головний обвинувач від США на Нюрнбергському процесі).

Давній провладний стукакач Марат Страковський, який фактично перейняв керування Всеукраїнською творчою спілкою „Конгрес літераторів України", закрив, як Олександр Матросов амбразуру, вхід на сторінку у фейсбуці Всеукраїнської та Київської організації КЛУ для публікацій, фото, вітань, як Почесного члена КЛУ Юрія Кириченка, так і для мене, члена НСЖУ, Президії КЛУ, МСПУ. Більше того, видалив запрошення, замітки з фото з Українського Дому, де нещодавно проходила книжкова виставка, бо там йдеться про відродження українських традицій та обрядів. І нема цьому ради. Ось чого бояться найбільше – відродження історичної пам’яті, традицій, обрядів, бо за цим – і гайдамацькі ножі, і козацька вольниця, і „День Гніву" Юрія Косача!

* * *

…Чекізм – тавро невиліковне:

Безчестя сто відсотків повне…

Я так його поневажаю,

Що за хорта в багні вважаю,

Який кона: гарчить і гнеться,

Коли вже в потерть перемнеться?..

15.09.2015р.,

м. Січеслав.

Юрій Кириченко

А чого варті, свідомо мною залишені, щоб всі побачили й оцінили, ці одіозні дописи-коментарі на сторінці Юрія Кириченка у фейсбуці чекістської аґентки Олени Зайковської! Де і в якій європейській державі ви таке можете зустріти і побачити?! Щоб у себе вдома якісь людці й шакали без будь-яких гальм своїми брудними ногами входили в українську світлицю, в Український Дім, в Сад високої поезії Юрія Кириченка – і все їм сходило з рук. Чи не тому, що ті, хто повинен захищати територію, суверенітет, культуру і духовність народонаселення, яке ще тільки пробує запричаститися святим і священницьким, непоборним словом Народ, Нація, – не роблять цього?!

Якщо національні рамки не оберігають котрусь націю, то настає час стихійної конкуренції між різними культурами. Зрозуміло, що сильніша культура витісняє, звужує простір функціонування іншої культури, натомість національна культура росте за рівнем опірності, який залежить від сили національного характеру. „...А ти знов, кобзарю, грай / Козацької, бадьорóї...", – Юрій Кириченко:

БАЛАДА

ПРО ТЕ, ЯК ПОЕТ

Ю. К.

В УМОВАХ ГЛИБОКОЇ РОЗРОБКИ

СБУ

ТВОРЧО

ПОБУТОВЕ НЕЗДОРОВ’Я

ДОЛАВ

Лірико-іронічна версія

В. Кривошиї

…Побутове нездоров’я

В творчім слові поборов я…

Відтепер не маю скрух

Внутрі себе й доокруг…

На дрібниці не зважаю,

Світ дрімучий – поважаю:

Всупереч лихій гризьбі,

Бережу себе в собі…

Продзижчала мені муха,

Що сусіди мають вуха…

Підказали й павучки:

В телевізорі – жучки…

Той, хто зирить крізь фіранки, –

Тайний вивідник охранки:

Одержимий ОДР,

Пес би його бісів дер…

А грудаста, в міру, Вітка –

З СБУ м’яка вивідка:

Прохрипів про це двірник

І в комірку спати зник…

Довкіл – пекло, дикі страсті,

Чорний ворон мовить „здрасті"…

Їжачок з рудого лісу

Закохався в Монну Лізу…

Учні із тридцятьдев’ятки

Ахіллесу чешуть п’ятки,

Душу відчаєм не крають:

У кульки шприци збирають –

Ставши в оборону лісу,

Творять показну завісу…

А директор Водоп’янова

Знов надміру злорум’янова:

Запевня, що фейлетон

В час космічний – моветон…

Отакі, панове, справи,

Побут – то „ще ті" заграви…

З ним би якось делікатніш,

В ділі він – діткливий ніж:

Врізав пальчик і забувся,

А сюжет – уже відбувся…

Побутове нездоров’я

В дні напасті поборов я…

Галя править на „здолав":

Вірш – маестро творчих лав…

15.05.2011р.

Тож, святкуймо, браття-українці, велике свято – Різдво Господнє! Відроджуймо українські традиції та обряди, бо там закодована мудрість Великого Народу, яким нам ще наречено стати! Молитви, колядки, замовляння – всі малі й великі містерії – наш оберіг! Святкуймо разом!!!

РІЗДВЯНА МОЛИТВА

ЗА РОДИННИМ СТОЛОМ

Радість непотьмарена в очах:

Сидимо – при Різдвяних свічах…

На столі – напої і наїдки,

Янголи небесні – щастя свідки…

В центрі столу – неня, Божа доня,

Біблія – в її тонких долонях…

Слово Боже – з серця пророста,

На дитячих личках – чистота…

Любимо Тебе, Небесний Отче,

Подаруй благословення зодче: