Василий Симоненко

Ни, не вмерла Украина

Я зустрічався з вами в дні суворі,
Коли вогнів червоні язики
Сягали від землі під самі зорі
І роздирали небо літаки.

Тоді вас люди називали псами,
Бо ви лизали німцям постоли,
Кричали "хайль" охриплими басами
І "Ще не вмерла…" голосно ревли.

Де ви ішли — там пустка і руїна,
І трупи не вміщалися до ям, —
Плювала кров'ю "ненька Україна"
У морди вам і вашим хазяям.

Ви пропили б уже її, небогу,
Розпродали б і нас по всій землі,
Коли б тоді Вкраїні на підмогу
Зі сходу не вернулись "москалі".

Тепер ви знов, позв'язувавши кості,
Торгуєте і оптом, і вроздріб,
Нових катів припрошуєте в гості
На українське сало і на хліб.

Ви будете тинятись по чужинах,
Аж доки дідько всіх не забере,
Бо знайте — ще не вмерла Україна
 І не умре!

Ещё не вмерла Украина

Василий Симоненко

в переводе Юрия Петракова

                        ***

Я повстречался с вами  в дни суровые,

Средь сполохов пылающих зарниц, –

Вы рвали  землю  острыми  подковами,

Кромсали небо  стаей черных  птиц.

Вас псами люди называли с горечью 

За то, что вы лизали  сапоги,

Орали «Хайль!» в угоду всякой сволочи,

Но  Украину  тем не  сберегли.

Где вы ступали – пустоши с  руинами,

И трупный смрад, сочившийся из ям.

Вас проклинали всею Украиною,

Плевали  вслед «удачливым  парням».

Вы без стыда давно б страну пропили,

Распродали б её по всей земле,

Когда б,  не братья  русские  стремились

Спасти страну в бессмысленной войне.

Теперь вы над могилами глумитесь,

Страной торгуя скопом и поврозь,

И призывать Европу не стыдитесь,

На хлеб и сало повышая спрос.