«Королевою спілкування» назвав Любов Філенко харківській поет Леонід Шептовицький. Справді, уміння спілкуватися з різними людьми – це справжній талант. Але недарма кажуть, якщо людина талановита, то вона талановита у всьому. Любов Іванівна Філенко – не тільки чудовий організатор та керівник, вона гарно співає та декламує, багато й плідно працює в дитячій поезії, по-справжньому майстерний та щирий поет-лірик, має безліч публікацій у періодичній пресі і колективних збірках, автор текстів пісень і сценаріїв.
Народилася Любов Філенко в с. Шатівка Лозівського району, навчалася в Лозівській 54 школі (нині ЗОШ №8). Після закінчення Бєлгородського педінституту працювала старшою піонервожатою та вчителем у рідний школі, відповідальним секретарем правління Лозівської міської організації товариства «Знання». Нині проживає в Харкові.
Саме завдяки зустрічі з Любов`ю Філенко літературно-творчий клуб «ЛіГос», який відзначає в ці дні свій десятирічний ювілей, розпочав активну співпрацю з Харківською обласною організацією Всеукраїнської творчої спілки «Конгрес літераторів України» та Харківським обласним відділенням Міжрегіональної спілки письменників України. Любов Іванівна, маючи великий досвід і тонке чуття художнього слова, завжди допомагає як зовсім юним, так і вже досвідченим поетам-аматорам.
Восени минулого року Любов Філенко здобула перемогу в престижному конкурсі віршів по темі «Самотність» на Міжнародному фестивалі «Чеховська осінь», що проводився в Ялті. А в цьому році вийшла її перша авторська збірка «Не только мне…», невелика за розміром, але глибока за змістом, справжнє джерело життєвої мудрості.
За успіхи у вдосконаленні поетичної майстерності та безцінний вклад у діяльність Харківської організації ВТС КЛУ та МСПУ Любов Філенко була нагороджена Почесною грамотою, яку в урочистій атмосфері на поетичній студії одержала від голови організації Есміри Травіної.
Вітаємо Любов Іванівну з ювілеєм і бажаємо міцного здоров`я та нових поетичних звершень.
Артур Савран, керівник Лозівського
літературно-творчого клубу «ЛіГос»,
член правління ХОО ВТС КЛУі МСПУ
Любовь Филенко
Нам дано выбирать…
Суетою сует заполняем минуты,
Всякой мелочью быта засоряем мозги.
Вереницы часов мы в суденышках утлых
Отправляем, бездумно сметая мосты
Через топи обид и потоки злословий,
Через хлябь пересудов, через лужицы лжи...
А душа что же? Спит? Удовольствия ловит?
Равнодушие тешит? Перед карой дрожит?
Всё приемлет в себя бесконечная Вечность:
И трагедии войн, и величье побед.
Возвращается зло за вражду, бессердечность
Катастрофами страшными людям в ответ.
А людей мы веками с беспечностью делим
На "неверных” и "верных”, "чужих” и "своих”,
Словно нет перед нами возвышенных целей –
Возводить, создавать, сохранять для живых.
Милосердие в нас иль воинственность в жилах?
Нам дано выбирать: разрушать иль творить.
Мы с победой над злом, жизни радуясь, в силах
Волей светлой души целый мир изменить.
* * *
Осиротел уютный мамин сад.
В нем для прохожих зреет виноград.
Такой желанный с детских лет порог –
Теперь печальной памяти залог.
А где-то там земной воды не пить.
Как коротка судьбы живая нить!
Не жду, но будет ниточке конец.
Вдруг над чертой подаст мне знак Творец –
Я прошепчу на финишном кругу:
– Чуть-чуть продолжи… Я еще смогу…
Моему месяцу
В слезах пришел. Иного марта ждали.
Скажи, в какой нам неизвестной дали
Ты растерял свои улыбки?
Не осень ли тебя качала в зыбке,
Оставила потом зиме-соседке,
И ты озяб в ее холодной клетке?
Быть может, опечален мрачным небом?
Иль ты согрет моей душою не был?
Твой первый день. Зачем считать мне слезы?
Я в нежных шариках твоей мимозы
Улыбку встречу при любой погоде.
Ты дорог мне, как дорог март природе.
1 марта 2008 года
Апрель
Холодного апреля
Неласковый привет –
Что пустота неверья
И отчужденья след.
И у весны проблемы,
Коль сын ее продрог.
Не любим холод все мы,
А он со всеми строг.
Так неуютно в мире,
Когда ветров кудель.
Открою сердце шире –
Пусть греется Апрель.
18 апреля 2011 г.
К слезе
Что ты, кто ты, слеза моя?
Горчинка в капельке водицы?
Ты - нераспознанная я
И благодарности частица,
Дождинка в грусти проливной,
Любви росинка на ресницах,
Ты - боль, проявленная мной,
И радость на моих страницах,
И влага тающего льда,
Что заискрилась в танце смеха.
Ты - знак доверчивого "Да”
И горестных страданий эхо.
Так многозначна, так чиста,
Красноречива при молчанье,
Ты - тайна смятого листа.
Ты - след волнений неслучайных.
Июль 2012 г.
Ах, эти женские стихи!
(признания молодого поэта)
Романс
Слова Л. Филенко, музыка А. Саврана
Читаю женские стихи –
Душой воспетые мгновенья…
Чувств необъятных откровенья
В них то призывны, то тихи.
Тоскливы женские стихи,
Где реки слез, печали море
И тьма страданий мне на горе
Как наказанье за грехи!
Ах, эти женские стихи…
Но вдруг волною теплой в грудь
И всплеском нежности по сердцу –
Озябший, я могу согреться,
Надеждой новою вздохнуть,
Стихом любви заговорить,
Найти мелодии для песен
И петь о том, как мир чудесен,
И… женщину боготворить.
Ах, эти женские стихи!
Стихи детям
Об аистёнке и его аппетите
– Ах... – Вздыхает папа Аист, –
Мы за сына испугались:
Потерял он аппетит,
Неприветливым сидит.
Приносил я апельсин.
– Не хочу! – ответил сын.
– Вот айва, вот абрикос.
От всего воротит нос.
– Ой, колючий ананас! –
Ешь арбуз. – Опять отказ.
Заболел сынок, видать.
Может быть, лекарство дать?
Аистёнок айкнул: – Ай!
Мне конфет побольше дай.
Ни одна не навредит.
Вот уж будет аппетит!
Где хранить секреты?
Тайна, тайны, тайничок.
В тайничке живет Сверчок.
Важных тайн хранитель он.
У него есть телефон.
Я звонил ему тайком,
Посекретничал о том,
Что свою большую тайну
Потерять боюсь случайно.
– Хоть и мал мой тайничок, –
Тихо молвил мне Сверчок, –
Тайн немало в нем таю.
Сохраню я и твою.
У тебя свой ключик будет.
Тайну сам откроешь людям.
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.