Десять міжнародних конкурсів поезії
«Чатує в століттях Чернеча гора»
(анонс публікацій журналу #Склянка_Часу_Zeitglas №93, березень 2020)
У царині людських цінностей між літературою радянського та незалежного періодів України тривалий час не відбувалося координальних розбіжностей. Саме критичне висвітлення тогочасної літератури засвідчувало гіркоту перебування у тому числі й письменницької творчості (публікацій, книг) у вузькому колі з так званою публікою читачів, якої «скоро не стане, якої вже обмаль» (в Україні читало меньше 11% населення) вже ставало проблематичним...
 Змінювалися акценти та сподівання.
Доведено, що ніде так чітко й своєчасно не відбивається стан розвитку суспільства, як у поезії. Поет реагує миттєво: інколи гарячково, втім відверто…
Однак, здавалося, й наступні роки проходитимуть під таким знаком істотного відставання розвитку українського літературного процесу від загальноєвропейських історико-культурних та політичних тенденцій. Так тривало до 2014 року…
Із подіями у Криму та воєнною катастрофою на Сході України характер творчості українського віршопису змінюється. Схожість у висловах, у зображенні наших реалій значною мірою втрачає гуманність. Тенденція, що на кілька років стає провідною… Подібність воєнних мотивів у творах визначалася як близькою і за жанром так і хронологією, але не віддалених географією авторства, що певною мірою свідчило про взаємовпливи чи запозичення типологічної поезії агітаційно-закличної ланки....

Саме у цей час міжнародним літературно-мистецьким журналом #Склянка_Часу_Zeitglas було започатковано поетичний конкурс #Чатує_в_століттях_Чернеча_гора.
Це літературне змагання поетів мало на меті висвітлення проблем духовного минулого, нинішнього та майбутнього розвитку України. У такий спосіб редакція журналу знайомила широке коло читачів з найкращими зразками новітньої поезії, котра не знає кордонів та утисків цензорів.
Члени конкурсного журі відвідали Тарасову гору у Каневі. Здійснили мандрівки до Канева й частина конкурсантів. Адже Шевченкіана – царина давня і дуже вагомий творчий простір, а інтрига конкурсу полягала у необхідностісті кожного автора вибрати з того, що ним написано на цю тему – один вірш.
Згідно умов, вірші переможців перекладалися на німецьку мову – річ вкрай важлива і потрібна, оскільки, це уможливлювало німецькомовному читацькому простору краще зрозуміти і відчути, хто такий Шевченко, яка його доля і чому він такий близький серцю кожного українця… Тож, у період із 2014 по 2019 роки відбулося десять конкурсів. Конкурси спонукали авторів до художнього осмислення українського життя. Через велику кількість учасників та неосяжні можливості павутиння інтернету, змагання поетів набули міжнародного статусу, адже до конкурсного розгляду бралися твори українською та російською мовами, головне – дух Кобзаря у конкурсному творі передбачався апріорі....

... Нелегкі роки, що їх прожила Україна, можна розглядати з точки зору соціологічних опитувань. Можна цитувати думки високолобих експертів. Втім, корисно усвідомити, яким же цей історичний період розвитку країни відбився у дзеркалі поетичного світосприйняття… Адже, поезія – це насамперед емоційний погляд на світ. І, можливо, саме тому вірші стають цікавими і для людей, абсолютно далеких від поетичних поривань. І суттєве тут те, що серед учасників відкритих конкурсів – обдаровані люди з усієї України. Інколи здається, що художня література може залишитися в цілковитій ізоляції, приреченою на повільну й самотню смерть. Звісно, так і станеться, якщо ця справа не знайде дороги до читачів, дороги, (як писав Т. Манн) – "до народу”. Та вірою у майбуття сяють твори учасників конкурсу «Чатує в століттях Чернеча гора», і читач починає укотре розуміти, що Чернеча гора – на сторожі... і поетичного натхнення, і високого слова, і нашої любові до України!14
Тому й цьгоріч міжнародний журнал "Склянка Часу*Zeitglas” проголосив старт вже одинадцятому поетичному конкурсу "Чатує в століттях Чернеча гора” із символічною і багатозначною підтемою рядків великого Кобзаря "Побачимо, почуємо...”