С днём рождения, друг!

Коли у березні 2007 року вийшов у світ роман Володимира Єременка "Сходження в Безодню", книга завоювала визнання на міжнародному книжковому ярмарку в Харкові, де представляли свою продукцію понад 300 видавництв Росії, України і Польщі. Там роман був названий кращим в номінації "Книга року – символ часу". Автор працював над текстом дев'ять років (роман публікувався з продовженням в журналі «Склянка Часу*Zeitglas», і перша подача вийшла в 1999 році).

Книга стала бестселером .

Другий роман "Gimagimis" вийшов через півтора роки після "Сходження в Безодню", в кінці жовтня 2008 року. 19 січня 2009 року Володимир Єременко за роман «Gimagimis» отримав в Москві диплом СПР лауреата «Імперської премії. Роман "Gimagimis" має ті ж достоїнства, що і "Сходження" – високий клас літературної гри, відсутність посередника між героєм і читачем, глибоке проникнення автора в предмет розмови. Проза обох романів виключно щільна – це якраз тій випадок, коли «словам тісно, думкам просторо». Нині роман перекладено на англійську журналістом ВВС Робом Салвіджем. Він же зайнятий підготовкою до друку англомовного варіанту роману.
Втім, шлях до визнання був нелегким.
Вперше я побачив Володимира пізньою осінню 1996 року. Він приїхав з Черкас до Канева, почувши про мій журнал. Ми зустрілися біля будинку, де знаходилася редакція. З першого погляду я розгледів в ньому розмочалену життям людину в літах, виготовився покірно вислухати чергового графомана. Запросив в редакцію. Сіли. Я, слухав його, тужливо кивав. Проводив з Богом, достатньо прохолодно, аби не заронити в його серці думку про наступні зустрічі. Я сподівався більше з ним не зустрічатися.

З тих пір минуло тринадцять років. Благословляю той похмурий осінній день, що звів нас. Варто сказати, що в той раз Владимир привіз мені рукопис повісті «Сузір'я близнюків». Цій приголомшливій прозі вже 13 років.

Повість «Сузір'я близнюків» була надрукована в журналі «Склянка Часу» в 1997 році і вийшла в світ окремим виданням в грудні 2003. Повість зве до життя з надзвичайною силою. Греки називали катарсисом, духовним очищенням те відчуття, яке переживаєш, читаючи шедеври. Таке відчуття від читання «Сузір'я близнюків».

Не беруся судити від імені кожного читача, але я впевнений – ім'я Володимира Єременко залишиться в історії літератури.

У найзагальнішому вигляді тема його творчості – самоствердження особистості, відчуття власної гідності. Навіть, якщо немає іншого рішення, – йдучи шляхом останнім.

Дріб'язкової, самовдоволеної і благодушної прози Єременко не писав ніколи. Теза його творчості: викриття непорозуміння – надію на співдружність влади і народу.

Кажуть, якби згоріли всі архіви про громадянську війну в Російській імперії, досить було б прочитати «Першу кінну» Бабеля. У ній повною мірою відбиті всі жахи і правди тієї війни. У творах Єременка – той самий ефект.

Співпраця Володимира з журналом «Склянка Часу» – великий успіх для журналу. Думаю, великим успіхом виявився і журнал для письменника.

Практично в кожному номері журналу публікувалися повісті, розповіді, дорожні нотатки, есе письменника. Назву деякі з них: «Музика Морріконе» (1998 рік); «Без вісті пропасти», «Мерехтливий катарсис» (1998 рік), «Принцип Бога» (2000 рік), «Луна Аш-гамахо» (2000 рік), «Місія Чпонрта» (2001 рік), «Історія любові», «Про європи» (2002 рік), «Філософія Сонця» (2003 рік), «Безмозке людство» (2004 рік), «Урок історії» (2004 рік), «Секрет Святої Трійці» (2005 рік), «Острів» (2005 рік), «Зелене дерево життя» (2006 рік), «Боже, царя ховай» (2006 рік), «Я живу в раю», «Симфонія «ре-мажор» (2006 рік), «Загибель Карадага» (2007 рік), «Плач по автодафе» (2007 рік), «Німеччина знайома і незнайома», «Про користь сірників і відрубування рук» (2007 рік), «Замість інтерв'ю» (2008 рік), «Британські ескізи» (2009 рік), «Свет в конце трубы» (2011 рік).

Водночас Володимир публікував свої твори в інших літературних журналах, альманахах, антологіях.

Про іншу сторону його творчого життя – журналістську – говорять близько п'ятисот його публікацій тільки за останні 12 років в черкаських газетах – «Контекст», «Памолодь Черкащині», «Вечірні Черкаси», «Черкаські Відомості»; у київських – «Демократична Україна», «Голос України», «Правда України», «Версії і розслідування».

Перші його публікації в черкаських газетах з'явилися в 1999 році, а вже в 2004 році він був визнаний журналістом року Черкаського регіону.

Володимир Єременко – людина виняткової завзятості. Сьогодні продовжує редагувати єдину в Черкасах дійсно незалежну російськомовну газету «Черкаські Відомості» (колишні – «Губернські Відомості»).

5 червня 2011 року Володимиру Єременку виповнюється ???? років. Втім, він дасть фору і молодим. Він ніколи, навіть в найтяжчих умовах, не відступався від правдивого зображення дійсності, хоча спокуси було досить. Адже живе Володимир відповідно до пушкінського принципу: «Ти сам свій вищий суд. Тож вмієш оцінити вмієш свою працю. Чи задоволений ти нею, вибагливий художник?..»

Воладимир продовжує свій шлях. Я чекаю продовження. Чекаю і сподіваюся.


Олександр Апальков,
редактор міжнародного літературно-художнього журналу
„Склянка Часу*Zeitglas».