Узлісся

За втіхою завжди іду до лісу.
У поле йду як хочеться співать.
Та влітку над усе люблю узлісся
Цю тиху сонця й тіні благодать.

Від спеки мене віти тут ховають,
Милують око польові квітки,
Тут в вічному коханні присягають
Берізкам юним молоді дубки.
*************************************
Ода коханню

Сніжинки на землю спускалися так обережно
Неначе боялись ненароком наше кохання злякать
А щастя було таке ніжне ,п’янке і безмежне
Хотілось злетіти у вись і, розправивши крила ,літать

Давно вже на землю спуститись пора я ж літаю
Бо більшого щастя мені не пізнати ніколи, ні де
І силі кохання святій, світлій славу співаю
За те що так високо може підняти у небо людей.
**********************************************************
ЗУСТРІЧАЙ НАС ТАЛЬНЕ

Стрічай Тальнівщино ,стрічай
Як зустрічі нам не радіти
Ми знов злетілись в рідний край
Твої,матусю, рідні діти.

Стрічай містечко нас ,стрічай
Через роки до тебе линем.
Ти тільки нас не забувай
Ти найрідніше нам й до нині

І рідна школа нас стрічай
Хіба тебе колись забудем
За всі гріхи ти нас прощай
Бо не святі ми –просто люди

Ми не забули ті стежки
І всі містки де ми блукали
Ті що до школи нас вели
І ті що школу обминали

І призвіська ,які колись
Ми вчителям своїм давали
Вони вже в вирії знялись
І відлетіли з журавлями

Що рік, все важче нам путі
До рідної землі долати
Що не кажи,ми вже не ті
Хоч молодіє місто-мати

То ж молодій і процвітай
А нам в гніздечка відлітати.
Там згадувати рідний край
І знову зустрічі чекати.
**************************************************
Першій школі

Від згадок серце заніміло
І сліз я стримати не зміг
Коли, як і колись, несміло
Переступив знов твій поріг.

Ні, не забуть її ніколи,
Ту славну мить мого життя.
На жаль, в той час і в рідну школу
Немає більше вороття.

Тут особистості творились,
Ми тут мужніли і росли,
Тут ми життя любить навчились,
Тут щастя паростки зійшли.
**********************************************************