ЮРІЙ КИРИЧЕНКО, лауреат Міжнародної літературної премії імені Антуана де Сент-Екзюпері (2014)

                           В ЧАС ДОВІРИ

                                                                                                    Галі

...Я маю свого біографа – її мені дав Господь,

Я маю Кохану й Музу в одній іпостасі болю…

Душа моя в час довіри виходить на чистоводь,

І я її, щоб ви знали, ніскілечки не неволю…

Я маю свій хрест і почерк, і ластівку з-під стріхи,

І вірність знаменам честі, і поклоніння звитязі…

В гербі правдочолих істин лелеки – мої птахú,

Лиш їм довіряю творчо балади святинь наразі…

Я маю свою молитву і хліб, при якому – сіль,

І рани за честь отецьку, і – несхололі набої…

Душа – не якась там каша чи в горщику див кисіль,

Її осквернить хто сміє з підступністю у двобої?..

Я маю свою калину край яру, де – прапори,

А хтось їх назве інакше, хоч зболено теж, – знамена…

…Ідуть понад осокорами з шаблюками зваг вітри,

І вірш повертає в гідність високих світань рамена…

28.07.2015р.,

на Володимира-Хрестителя

      БАЛАДА ВИТОНЧЕНИХ ВУСТ

          З циклу  „Зухвалі строфи"

…Не відмовляйся, о печаль моя,

Ні від любові, ні – від творчих премій…

Про все вже зна світ з Книги Битія

В літа гіркот, безправ’я і верéмій…

Не відмовляйся… Хай – усе, як є,

І оплески, і – канчуки покари:

Визнáння всіх віків у серці в’є

Вінок відваг і втіх… Він – понад хмари…

Не відмовляйся, о душé!.. Неси

Зело довготривале і – достойне…

…А ти, мій Боже, в судний день спаси

Усе невпоране і – невигойне…

…Усі слова – вже сказані… А я

Отверз уста якраз цієї дати…

…Не викреслити з Книги Битія

Ані рядка… Хіба що, – лиш додати…

28.07.2015р,

на Володимира-Хрестителя

                      * * *

…Князь слова, Борис Пастернак, – 

Пророк і мислитель у слові…

Безправності тихий варнак,

Належав красі й ремеслові…

Була то не просто доба,

Була то доба виживання…

А щира, при серці, сівба – 

Тротилове торжествування…

Князь слова – Борис Пастернак,

Пройшов із варягів у греки…

Чи був то звитяжності знак?

Хай скажуть з пітьми ім’яреки…

Але ім’яреки – мовчать,

Але ім’яреки – німують…

…В епоху грядущих зачать

Цей страйк мовчунів розформують…

Мо’, завтра величний абрис

Оцінять, як скрипку Ґварнелі…

…Хто стлумив сімсот його рис?

Чудовисько в сірій шинелі…

28.07.2015р.,

на Володимира-Хрестителя

                          БАЛАДА 

                              ПРО 

        ГРИЛЬЯЖ НЕ В ШОКОЛАДІ

…Ведмідь учив вовків ходити строєм,

Це – в розвідроті діялось, було…

На шпальтах преси він вважавсь героєм:

Війною тричі обпекло чоло…

Тепер він – за контрактом… Він – леґенда,

За ним – в огонь і в воду „сосунці"…

Яка у біса може бути фронда,

Коли граната вибуха в руці?

Руці – хана… Муляж – на її місці,

Руці – писець… Але боєць – в строю…

Він – при ґранично виконаній місії,

А іншими словами – як в раю…

Він тут Ведмідь… Він вчить ходити строєм,

А ще – лебідок в льолях ґвалтувать… 

З оперативним псéвдо, гемороєм,

Над ним ніхто не сміє кепкувать…

Ведмідь – владика тут всьому в околах,

Навіть полковник з ним, вважай, на ви…

Коли його показують в окопах,

Тремтить і блідне корінець в трави…

Він – не дикар… Він – цвіт цивілізацій,

Він, без руки, збирає автомат…

А що воює не за обліґації, 

То це – від правди є дебелий шмат…

…Він – найманець… До хліба – шинка з сиром,

У вільнім світі – слава й камуфляж…

…Хотів, було, назвать його батиром,

Та схаменувся: він – з гріхів грильяж…

29.07.2015р.

                       БАЛАДА 

      З ТАЇНСТВ НЕЗНИКОМИХ

…Я знаю, хто буде Вождем

Прозрілого в храмах народу…

Нездолю і ґлум – переждем

І станем за Волю і Вроду…

А нині – ще терпиться? Ще!

Біда ще з Дунаєм не врівень…

І мудрість куштують натще,

Як вроду семітських царівен…

Я – знаю! А ви, хто сидить

Ув олігархічних палатах?

Ще відчай низів не смердить

При всіх мінімальних зарплатах?

Вже – скоро! Вже – скоро! Вже – ско…

А певно що, все ж, не сьогодні…

Розвій час непевних, тоско,

Бо буде не згірше, як в Кодні…

Я – зрячий мечем і чолом,

Я – бачу його не в тумані:

За сивим вітцівським Дніпром

Вже той, хто не смеркне в омані…

Я – мовив… Та вчули хіба?

Я – бачу і космос, і – кості…

І сором, і бруд, і – ганьба

Впадуть, наче зболені брості…

Його вже ми, схоже, не ждем,

А він крізь хулу і зневіру

Постане, крізь морок, Вождем,

Лиш слід зачекати допіру…

Чекай не чекай, а зірки

Мене вже знанням вперезали:

Ідуть крізь пожежі й роки

Його некриваві сандали…

Не хочуть його холуї,

А він, не чекаючи звістин,

У шкірі звитяг і змії

Несе нам тіару провістин…

…Я знаю, хто буде Вождем,

Калиноньці – не перецвíсти…

До нього ми, схоже, прийдéм,

Та час ще не той, щоб повісти…

28.07.2015р.,

на Володимира-Хрестителя

                               * * *

                                                                                     Галі

…Державність думань в текстах не відгасла,

Державність думань стратилась? Коли?

Душа запала на класичні гасла,

Тоді, як правда вийшла на вали…

Державність думань… Та державність думань,

Яка звіддавна мислиться в ціні…

Її не подолала хижість тлумлень,

Вона – крізь біль, тумани і вогні…

За нею не знебувсь процес роботи,

За нею не відкняжила жага…

…Душа високість дум бере на ноти

І з цим характером перемага…

28.07.2015р.,

на Володимира-Хрестителя

                           * * *

                                                                         Галі

...Таємниці досліджень душі

Босонíж тут ходили ярами…

Мо’, служили в козацькім кошí?

Мо’, обходили болі краями?

Таємниці таємин?.. Вони

Віддзеркалили в сóбі немало…

А сьогодні у них зазерни

Й ти, соратнице скрух, Ґватемало…

Чому вибір спіткнувсь на тобі?

Я і сам достеменно не знаю…

Оздоровлена в тихій журбі,

Ти – з тих істин, які не минаю…

Ти – роса, що обсіла гілля,

Ти – крамола розп’ятого болю…

Ти – сережка з журби скрипаля,

Ти – стилет, який вийшов на волю…

…Ці вогні, ці високі степи,

За них впали і наші шереги…

Скіфський меч, що торкнувся стопи,

Надихає чужі обереги…

…Таємниці досліджень душі,

Хто вони? Прокажені край шмати?

Гартували їх пси й гармаші,

Перш, ніж скопом податись в сармати…

28.07.2015р.,

на Володимира-Хрестителя

                          * * *

                                                                  Галі

…При цій долині княжать тарпани,

При цій долині? Так, при цій долині!

Кохана, тих книжок тут не вини:

Їм – ще належиться  у часоплині…

Вони прийшли з високої гори – 

На поклик серця й думної роботи…

Вони – невиліковні прапори

Є в них і сонце, і – жури-скорботи…

Творити їх – і хист каменяра,

І звичаєва істина солдата…

Намолена хоругвами Дніпра,

Харизма їхня – незборима дата…

При цій долині княжать тарпани,

Вони і книги… Так, хіба, буває?..

…На правдочолості нема вини:

Вона натхнення в совість сповиває…

28.07.2015р.,

на Володимира-Хрестителя

                               * * *

…На сайтах чужих мої вірші – мов жовті набої,

На рідних – мов щирі дзвіночки в росі…

Весни оцієї, мов пролісочок, голубої,

Я з ними іду по кривавій і мертвій красі…

На сайтах чужих їх читають і всує карають,

На сайтах своїх їм пов’язки на чола кладуть…

З ними тихо і голосно в приязність творчу не грають:

Схоже, впевнені: вірші їх не підведуть…

Я це чую і ранком, і смерком, а більше – душею,

Як це чує комбат, що не вірить олжі…

…І коли новий вірш входить в суть, як в траншею,

Почуття обживають нові рубежі…

25.07.2015р.,

м. Січеслав