ЮРІЙ КИРИЧЕНКО, лауреат Міжнародної літературної премії імені Григорія Сковороди (2009)

                        * * *

…У цих степах, сполинілих до щему,

У цих степах, де знищено красу,

Це ж хто звеличує ганьбу й нікчему,

Продавши мальви цвіт за ковбасу?

У цих степах, де ковила і м’ята,

У цих степах, де кози й кураї,

Душа народу гáньбами прим’ята,

Безмовні й безпорадні ратаї…

У цих степах ще сіють жито й гречку,

У цих степах ще зріють пшеницí,

Та вже незатишно псу й озеречку:

Украли булаву, як шмат в руці…

Не просто вкрали – вирвали з долоні,

Не просто вкрали – нагло, як завжди,

Лишивши кукіль матері і хлоні,

Ще й повну шапку ницості й нужди…

…У цих степах потоптані могили,

У цих степах понищені хрести…

А ці, нові, що видно з-за бугúли,

Не в силах біль і втому осягти…

30.11.2015р.,

м. Січеслав

                   * * *

…Терен, що ріс по ярах,

Заповідавсь на тернівку…

Доля ж несла йому крах:

Мав з ста сокир пошанівку…

Терен, що ріс і хмелів,

Запривітавсь з порубами…

…В парі з туманами млів,

Пробував тишу губами…

Терен – на стогін скупий,

Але тривожний до згуби:

Ти його тричі убий,

Він – лиш застогне крізь зуби…

Терен, що ріс по ярах,

Заповідавсь на відвагу…

Встояв на триста вітрах,

Мав до чужинців зневагу…

Я його знав ще тоді,

Як торгували красою…

…Ружі пливли по воді,

Втяті серпом чи косою…

30.11.2015р.

                  * * *

                                             Богдані

…От тобі, доню, й літа,

От тобі, доню, й години…

Пух од кульбаб обліта,

Журно цокоче годинник…

Все мертвочоле – згаса,

Все мертвочоле – вмирає…

Терпне на ружах роса,

В променях осені грає…

…Ночі ції – не засну,

Вірш – мов старий вовкулака:

В сховку трима таїну,

Тихо з собою балака…

От тобі, доню, й жалі,

Штивні, немов наречені…

…Дихають щемно в золі

Три картоплини печéні…

30.11.2015р.

                  * * *

…Вірш – розхотів говорить,

Вірш – наморився балакать…

Що його в цьому корить?

Годі з ним нарізно плакать…

Тиша обсіла жалі,

Тиша густа, мов повидло…

В птахи на сивім крилі

Скрух золоте мальовидло…

Осені тиха сльоза

Не інкрустує загати…

Мека в ярочку коза:

Слово хотіла б казати?

З яру – ідуть туманú,

З яру – такі невеселі…

Можна скачать з них вини,

Як підійдýть до оселі…

Тихі вони і чудні,

Тихі вони і холодні…

…Йдуть по осінній стерні

Очі, мов зойки голодні…

30.11.2015р.

              * * *

…Пива не хоче душа,

Іншого дива бажає?..

Вірш її чим спокуша?

Тим, що стерню поважає?

Вчора – ще мліли жита,

Ще колосилась пшениця…

…Але ж і ти вже не та,

День – ста тривог колісниця…

Тихі осінні жалі – 

Мов перезріле колосся…

Сойка щось мовить в імлі,

Втиснувшись в многоголосся…

…Пива не хоче душа,

Іншого дива бажає?..

Вірш – туманú потіша,

Чорний наган заряджає…

Пострілів – годі почуть,

Постріли – впали в мовчання…

…Рани ж – печуть і печуть,

Сповнені скрух пригощання…

30.11.2015р.

                           * * *

…В шелюгах співала сойка, надривалась,

В шелюгах співала сойка, в шелюгах…

А олжа з ганьбою хтиво цілувалась,

А підступність огиналася в ногах…

В шелюгах співала сойка, бадьорилась?

Та бадьорість її дутою була…

Тиша в схлипах вечорових відродилась,

Із туманом попідвіконню текла…

…Ми – прощалися з тобою, моя люба,

Вздовж осінніх озерéчок ідучú…

Наші кроки пильнувала тиха згуба,

Що тут вдієш: хоч кричи, хоч не кричи?..

В шелюгах співала сойка: даль ятрилась,

Їй дано цей щемний прихисток на мить…

…В дальню далеч небайдужість отворилась,

І глибокими туманами димить…

30.11.2015р.

                         * * *

…У поезії – не з вчора культ природи,

У поезії – не з вчора таїна…

Хоч бувають і в її днях недороди,

Хоч буває і вона – сумна мана…

У поезії – усе, як в Божім Храмі:

І молитви, і свіча, і – благодать…

Слово ходить в небайдужість по програмі,

І на жебри зна кому й коли подать…

Є в поезії і власні замороки,

Книги – є, хоч, часом, крадуть тиражі…

Це – коли на серце ляжуть чорні змроки,

А в державі правлять пастори олжі…

…У поезії – не з вчора культ природи,

Кожна літера – що факели живі…

…Нині серце знов фіксує недороди:

Губить ящірка хвоста в чумній траві…

…Пане-брате, наступає час столезих,

Пане-брате, чом же ти – не в стремені?..

…На крилі у журавля Іван Телесик

Повноваження з небес несе мені…

30.11.2015р.