ЮРІЙ КИРИЧЕНКО, лауреат Міжнародної літературної премії

 імені Віслави Шимборської (2015)

З книги „ГОЛУБ І ФЛЕЙТА“

                      * * *

…Батьківщину зрадили герої,

А державу продали за бакси…

Так шляхетно їм при  геморої,

А при повідках в них милі такси…

Батьківщина стогне у руїнах,

Про державу вже, вважай, забуто…

…Так шляхетно блазням на колінах,

Карму яничарства не відбуто…

13.07.2014р.,

м. Січеслав.

               * * *

…Боляче – не від болю,

Радше – від пустоти…

Я тебе не неволю:

Вільна віднині ти…

Вільна? Авжеж… Навіки…

Вільна? Як та ріка,

Що під крилом шуліки

В задзеркалля втіка…

Боляче – не від болю,

Боляче – від гіркот:

Занапастивши волю,

Твій прийняв аперкот…

Але ж ми – не на ринзі,

Не на лаві в суді…

…Чорна муха на бринзі,

Мов чаклунка в орді…

12.04.2014р.

                     * * *

…Баба Настя лускає насіння,

Хоч зубів у неї – раз, два, три…

З двору чутьгалантне голосіння,

То з хортами чубляться вітри…

Баба Настя з виду негодяща,

Та сама ще диба при дворі…

А була ж колись така путяща – 

Лікувала рани й прапори…

Нині баба не ходок в політику,

Ревматизм їй жити не дає…

Носа втре любому аналітику,

Ще й міністра словом підкує…

Років їй не так, щоб і багато,

Та на титул баби – розжилась…

Лускає насіннячко щербато,

Гикаючи: що мені та власть?

Записать би Настю в дисиденти,

Так вона всім очі заплює…

Є у неї й творчі опоненти,

Раду кожному із них дає…

Баба Настя не якась профура,

А з давно означених святош…

В профіль і анфас – ще та натура,

Ви мені повірили? Отож…

06.01.2014р.

                      БАЛАДА 

       ПРО ГРУ В МОВЧАНКУ

    В товаристві ножа й точила

...Гра в мовчанку з самим собою

Не належить до визначних…

Так готуються в нас до бою,

Хто відрікся від слів гучних…

Гра в мовчанку – несамовита,

Ще ніхто її не здолав…

Оглашенна кулями свита

Кличе в морок пекельних лав…

Гра в мовчанку й мене навчила,

Як втрачати і здобувать…

В товаристві ножа й точила

Часом корисно побувать…

Гра в мовчанку громадить волю

І по кілька годин трива…

Вас до неї – не приневолю:

Термін участі в ній – сплива…

11.05.2014р.

                        БАЛАДА 

         ПРО ВІТЕР В ОБЛИЧЧЯ

…Вітер – в обличчя, вітер – в обличчя,

Вітер – в обличчя б’є…

Думай про совість, не про величчя,

Не про майно своє…

Вітер – в обличчя, вітер – в обличчя,

Вітер – злий вуркаган…

Вжалене інеєм бурякогиччя,

А поміж ним – наган…

Хто загубив його лютої днини,

Хто заховав од віч?

Узбіч – гойдається тінь від людини,

Узбіч – непевна річ…

Вітер – в обличчя, вітер – в обличчя,

Вітер вщухать – ні-ні…

Кроки ламають крихке паліччя,

Хтось бреде на вогні…

Що йому треба, хтосю з околів,

Хто він, з яких примар?

Відчай, напившись стишених болів,

Втупив зір в каламар…

Що йому треба там, де чорнило,

Там, де його нема?

Вірш розколошкав творче горнило,

Немічність обійма…

Вітер – в обличчя, вітер – в обличчя,

Вітер – мов гожий мрець…

…Світ, зле кривавлячи псевдовеличчя,

Хай йому, мовив, грець…

24.03.2014р.

          МАЛЮВАННЯ БОЛЮ

…Писання віршів – малювання болю,

Писання віршів – здравиця вогню…

Лелека сіла звично на тополю,

А перед цим – вклонилася коню…

Писання віршів – стишена молитва,

Писання віршів – сага негучна…

Душа у віршів – бунтівлива бритва

І лагідна – мов пташечка нічна…

Писання віршів – на лікбез похоже,

У часі й просторі – таке земне…

…А ти що думав, зморщений вороже,

Коли в приціл брав неквапом мене?..

07.03.2014р.

              КІЛЬКА СЛІВ

ПРО ТВОРЧІСТЬ Л. ГОЛОТИ

…В Л.Голоти – нова книжка?

Нова книжка – в Л. Голоти?

Текст – немов хмільна мармижка,

Бур’янів – не прополоти…

В Л. Голоти – нові зваги?

Нові творчі тулумбаси?

Не знайти для них поваги:

К бісу прісні прибамбаси…

В Л. Голоти – нові вірші?

В Л.Голоти – зграбні твори?

І не кращі, і не гірші:

Лик – з виразністю потвори…

В Л. Голоти – творча прем’я?

На столі – горілка, шпроти?

В лиховісне кляте врем’я 

Пані Люба – в центрі роти…

В Л. Голоти – вірші збройні?

В Л. Голоти – вірші ніжні?

…Сущі хлопи геморойні – 

І маркітні, і підніжні…

07.02.2014р.

                    КОЛЕСО 

     КРИВОРІЗЬКОЇ КАРУСЕЛІ

                                                 Г. Гусейнову

…Дейкують: Гриць на весь Кривбас

Відшліфував і альт, і бас…

Пан і гетьмáн на всю губу  

Зневажить будь-яку ганьбу?

А що вже мовить про вторинність

Його письма, його стила?

Неперебутня часоплинність

У його невід запливла?

І що тепер Грицькові з нею?

Наснажувати схрон матнею?

Воно б – і так, воно б – і хай,

Та ворохобиться Шанхай…

Йому, як видно, не до шмиги

Ці, напівтворчі перемиги

Мишви в лушпинні з кішкою – 

Відомою потішкою…

Р.S.

…Дейкують: миші – в еміграції,

А слово Грицика – в прострації…

…Така забльована епоха:

Челядні – мають вдачу лоха…

07.02.2014р.

                 ЗРАДА

                 З циклу

 „Світом правлять манкурти“

…Світ пильнують потвори,

Світ – в обіймах потвор…

Їхні фронди й фавори

Для бомжів і дітвόр…

Світ – для злих вовкулаків,

Світ – для ницих повій…

Хліб – із безтямних злаків,

Пліснява – з-попід вій…

Світом правлять манкурти

І яничари – теж…

Люди – худоби гýрти,

Звиродніння кортеж…

Світом вже не назвати

Те, що без ніг і рук…

…Скільки біді тривати,

Знає осклизлий брук…

18.03.2014р.

                КРИЖАНІ ОЛІВЦІ

            Балада про меч і порив

…Віруймо в долю, красиву й святу,

Віруймо в долю всезрячу, кохана…

Я тебе відав і ту, і не ту,

Котрій мій вірш – з бою стріляна рана…

Віруймо в слово, що – кінь на горі,

Віруймо в слово, що – сойка в долині…

Я народився при  вічнім Дніпрі,

Мати знайшла мене тут, при калині…

Серцем і словом я – матері син,

Словом і серцем я – батьків нащадок…

Небо влило в мої очі ту синь,

Котру не знайдеш з сапою між грядок…

Меч її порав і кріс чарував,

А гаптували – лункі скоростріли…

Вірш над світанням в ярах чаклував,

Як я дізнавсь, – в ім’я правди і ліри…

Часу відтоді – як риби в ріці,

Як невичерпної тої форелі…

…Люблять папір крижані олівці,

Котрі розсипала ніч на тарелі…

12.06.2014р.

                       КОХАНЦІ НОЧІ

…Дерева люблять ніч… Вони у ній ґаздують,

Дерева люблять ніч, дерева люблять ніч…

Чуттями щирості, повірте, не гордують,

Ідуть до неї, звихрені, навстріч…

Дерева люблять ніч, як яблука – долоні,

Як річка – свої власні береги…

Вуста у них солодкі – не солоні,

Цілунки – повні срібної снаги…

Дерева люблять ніч… Вони – коханці ночі,

До ранку вони сильні, як орли…

Ніякі гнилозубі поторочі

Човном в печалі їхні не впливли…

Дерева люблять ніч… Вона – рида й сміється,

Скида, мов гаддя шкіру, свій наїв…

…В нестямі щирості так павучку снується,

Так мишці спиться в царстві кураїв…

16.03.2014р.