ЮРІЙ КИРИЧЕНКО, лауреат Міжнародної літературної премії імені Бориса Пастернака (2015)

З книги „ІНШИЙ ЧАСОПРОСТІР“

                       БАЛАДА 

         СЕРПНЕВОГО ВОГНЮ

…„Серпи і коси, коси і серпи – 

Роботу з ними не переступи…
 Прийди до неї, натомися нею,

Наснажений Вітчизною й ріднею…

Серпи і коси, коси і серпи,

Криваві мозолí від них стерпи…

А як у досвід вив’яжуть сумління,

Віддай у спадок в юне покоління…

Без нього воно в ночі свої й дні – 

Опудало у долі на стерні…“, – 

Так говорив мій дід при сивині

В баладі поночіючій мені…

Слова були натруджені та щирі,

Пребудьмо з ними і сьогодні в мирі… 

Серпи і коси, коси і серпи,

А ще – степи, степи, степи, степи…

У них – я лише мак з вогнем терпким,

У світ Всевишнім посланий таким…

01.08.2011р.

м. Січеслав.

                            БАЛАДА

         РОЗСТРІЛЬНИХ РОВІВ 

                Рови в ґрунтах і рови, де хмарно…

                                                       П. Вольвач

…В ґрунтах і в хмарах рови, рови,

Йориків череп глипа з трави:

Трохи – зберігся, трохи – підріс,

Що йому шомпол, що йому кріс?..

В ґрунтах і в травах шаблі, мечі,

Страшно про зброю й думать вночі…

Сич закрив очі – вдав, що забув,

Як на чекістських розстрілах був…

Не забарилась з цим і сова:

Куля сліпою часом бува…

В ґрунтах і в травах рови, рови,

Личко змарніло у перезви…

Страшно їй надто, а чи ледь-ледь?

Сестро, зухвалості зла не прогледь:

Все занотуй, ні про що не забудь – 

За прокурора з суддею побудь…

Час цей – непевний, та схлине біда:

З нар підведеться усяк, хто стражда…

21.09.2011р.

                         БАЛАДА

                             ПРО 

     УЯРМЛЕННЯ ТВОРЧІСТЮ

                                                              Галі

…Що творчість – солодка неволя

Хіба заперечить душа?

Це знає картопелька з поля

І навіть руденьке миша…

А ті, хто рідня літерата?

Хто в будні його помічні?

Хто віршам – за матір, за брата,

Хто зна про їх рейди нічні?

Про це не кажу, не питаю,

Намарне не трачу слова – 

Звитягу їх тиху вітаю,

Хоч як це не рідко бува…

А ти, хто на мінному полі

Зі мною і ночі, і дні?

Хто всі мої бісові болі

Несе, мов пекельні вогні?

Як маю віддячить за душу,

Як мальву в снігах відридать?

…Жертовність і праведність дужу

Звеличую, як благодать…

15.10.2011р.

                 НАЗИМ ХІКМЕТ

            Балада розкутої правди

…Назим Хікмет – голубоокий турок – 

Читає вірш про молодість чуттів…

Зал, що навик до глянців і халтурок,

Вгруза по серце в райдуги світів…

Комусь вони близькі, комусь – далекі,

Та грім єднає їх в неперебуть…

І наростає орлекрилий клекіт,

І вже його ні вбити, ні забуть…

Назим Хікмет – голубоокий турок – 

На ґеннім рівні – з роду Чураївн?..

Душі якийсь невидимий підмурок

Дає підстави вірить в цей наїв…

Чому наїв? Душа так не вважає!

Чому наїв? А раптом навпаки?

Назим Хікмет Вкраїну поважає – 

Кров материнська синові взнаки?

Звучать рядки, наповнені снагою,

Печаль їх кровоточить в туманí…

…І щем калини, котрий в слові гою,

Розкуту правду осява в мені…

09.08.2011р.

КАРНАВАЛ ПО-СІЧЕСЛАВСЬКИ

...Продається і плоть, і – до плоті,

Продається душа й – до душі…

Все, що треба новітній сволоті,

Все, що явить круті бариші…

Наркота, навіженість, розпуста,

Канарейка з державних долонь…

З гордих Штатів – зелена капуста,

З Барселони – в батистику хлонь…

Він уміє затіять імпрезу,

Він, як треба, і лід, і – вогонь…

Догоджає новітньому Крезу,

Хмелечубіший за самогонь…

Стажувався в Сорбоні і в сферах,

Про які не на часі й шептать…

Його лярви – в світанкових светрах:

Котру вам на сніданок подать?

В користання – Наді надається:

Ненадпита ніким, без цензур…

Стежка в ніч мегаполісну в’ється,

Де куштується морок з мензур…

А на ранок – роса, відпочинок,

Безневинна купіль, баняки…

І, в довершення, кілька перчинок

З чарки, котру внесуть слимаки…

22.08.2011рр.

         ЛЕҐЕНДИ НОЧІ

…У ночі – своя таємниця,

У ночі лице – своє…

Це знає в полі криниця

І птаха, що гнізд не в’є…

Вуста росі розказали,

Ромашці розповіли…

Дві жниці, що сніп в’язали,

При цьому в свідках були…

Це сталось зовсім недавно,

Це сталось вчора й – колись…

Зозулі кували славно, 

Всі їхні „ку-ку“ збулись…

І хай вони – таємниця,

І ключ до шифру згубивсь…

Я певен: Божа Десниця – 

Із тими, хто в ніч любивсь…

Леґенди ночі – не згасли,

Не вмерли, не знебулись…

Їх чари поети пасли – 

Учора, як і колись…

29.08.2011р.

                  НІЧ БЕЗ ВІРША

     Балада творчої неприкаяності

                                                                    Галі

…Ніч без вірша – що вік без хліба,

Та хіба про це розповíсти?

Не бажаю святого німба,

Лише б в літерах не відцвíсти…

Ніч без вірша – що вік без тебе,

Та хіба про це розказати?

Не повірять ні ксьондз, ні ребе:

Душу нічим підперезати…

Невперезана, так і квилить,

Сподіваючись на взаємність…

А як з неї бентегу вилить?

Справа, зліва – скрух нероз’ємність…

Ніч без вірша – злягання з втомою,

Безпросвітність – в околах змісту…

…Тисне відчай в грудях судомою:

Бракне в Брайтоні благовісту?..

03.10.2011р.

                            ОШУКАНІЙ

             В НІЧ ХИЖИХ ГРОМОВИЦЬ

…Ти, мов куріпка, що в житах осінніх

Печаль святкує при піснях весільних…

Вже стільки їх в прокислу ніч проспівано,

Вже стільки в срібну голку нить продівано,

А до фати торкатись не доводиться – 

З лихих долонь на потерть вельон зводиться…

18.08.2011р.

           НА РОЗДОРІЖЖЯХ БОЛЮ

…Мій брате вірше, орле благородний

Із лишаями болю на чолі!

Твій чорний день безхлібний і безводний – 

Сто безнебесь у тебе на крилі…

Нема по що у засвіти ходити,

Немає сил стражденний хрест нести…

На гнойовищах – віщі ерудити:

Ні тіла, ні душі вже не спасти…

Конає все, чому дано сконати,

Запродано усе – до колоска…

Величні чола подались в стаґнати,

Вже й біль – не біль, а знуджена тоска…

Це значить: від чуми нема рятунку,

Це значить: рід і нáрід вигиба…

Козацька шабля вищого ґатунку

З недавніх пір – сама собі раба…

На весь цей встид не знайдено одвіту,

Хоча він – на поверхні, на пове…

Душа благає в Бога динаміту,

Та він у душах більше не живе…

А так усе на кресах „на підйомі“ – 

Путани й пройди – з профілем цариць…

Аполінери, ті, що в нас Гійоми, –

На ліжниках у новочасних жриць…

Банкують – цьоця Сара й цьоця Ґрета,

Авторитет їх високо лежить…

Чолопоклонна челядь Філарета  

Спішить за трьох Кирилові служить…

Жита поникли не від градобою:

Безчестя рук – промовистий порив…

…На цвинтарях, повінчаних з ганьбою,

Лиш мертві забезпечують прорив…

14.09.2011р.

    МАЛЬВИ ДЛЯ  МАМИ

             Балада серця

            Лідії Василівні Кириченко

…Мальви, оті, що ружі,

Стали напроти серця:

Горді, красиві, дужі – 

В душу зорять, як в скельця…

Ружі, оті, що мальви,

Стали напроти вікон – 

Жовті й небеснобарві,

Юні й ґраційні віком…

Мати їх милувáла,

Росами умивала:

Стежечку в їх щемливість

В зорях не перервала…

Хай там – дощі глибокі,

Хай там – сніги високі:

Мальви, оті, що ружі,

Вічність голубоокі…

Ружі, оті, що мальви,

Стали напроти слова:

Нене, матусю, мамо,

Будь безмір літ здорова!..

18.08.2011р.

                     МОЛИТВА

             ПАМ’ЯТЛИВОСТІ 

…Живі, що забули про мертвих,

Не думають і про живих…

Для них, недалеких і впертих,

Типовим є калічний звих…

Вони – паралітики шлунку,

І що тут ще можна сказать?

Се блазні гнилого ґатунку,

Снопів з ними нам не в’язать…

Не місце їм буть в царстві хліба,

Не місце їм – в царстві води…

…Тримать над безликими німба

В словах, Отче наш, одведи!..

22.08.2011р.