ЮРІЙ КИРИЧЕНКО, лауреат Міжнародної літературної премії 

імені Володимира Маяковського (2014)

                      * * *

…Брехня брехнею поганяє,

А це – нічого не міняє:

Концтабір поміж скрух стоїть,

Чекістам велено згноїть

Не лиш печаль мою, а й душу,

При днях сьогоднішніх ще дужу

І невідкупну, і – незрадну,

Хоч і криваву, і – надсадну…

…Брехня брехню полохає:

На чисту совість запит є?..

Наказано спалить, знеславить,

А далі навіжено править…

Але ж… Але ж… Все це правління – 

Антигосподнє повеління…

…А тому буде так, як буде,

Вникай в цю суть, хрещéний люде:

В кривавім злі не празникуй,

Мечем звитяжним Дух підкуй!..

24.06.2015р.

                         * * *

…В НСПУ порядкують прищаві чекісти,

Їх що, відлучили від власної касти?

Панок Сидоржевський хвацько хизується:

Організація мі-лі-та-ри-зу-єть-ся…

Он воно що, а ми й не туди, 

Хто возвеличує творчі ряди…

18.04.2015р.

                * * *

...Вигостри серце, мов ніж

І себе в полі заріж:

Що із такого життя,

Де лиш огидне жлуктя?

Вигостри волю в собі

І – переможеш, дастьбі...

А якщо ні, – упадеш

Десь за селом Бангладеш...

20.02.2015р.

                     * * *

                                                           Галі

...Від твого святого прояву

Світ завмер, не зрікшись подиву:

Ти – в промінні сяйв – моя,

Доня жита й ручая...

17.02.2015р.

                * * *

…Дні ідуть у забуття,

В хуртовину, в холоди…

Отаке воно, життя, – 

На три четверті меди…

Що із них мені ліпить:

Буйногривого коня,

Слоника, щоб з ним надпить

З річки щему навмання?..

…Дні – біді напереріз:

Зупинити – не дано…

…Щастя грішного – в обріз:

Менше, навіть, ніж в кіно…

05.01.2015р.

                   ВЕЛИЧ ПЛОТІ

                       З циклу

          „Любов, як миска жару“

…Драч і Павличко – давні братани:

В літературі ставили тини...

Коли ж вони під глечиками впали,

Ці двоє власну гідність не проспали...

І то дарма, що злі й при геморої,

Додряпались навпомацки в герої...

Тепер в їх честь Оникієва Клава

Потужно шепче на фуршетах „Слава!“

Тут велич плоті в чому полягає?

Що кожен з них до молодиць моргає…

Воно б і хай, та тільки молодиці

В нас, в Україні, не безплатні киці…

А ці два велети любов, як миску жару, 

Навикли скрізь отримувать на шару…

18.02.2015р.

                 БАЛАДА 

ЧИТАЦЬКИХ СИМПАТІЙ

                  З циклу 

 „Фантазії на задану тему“

…Місяць читань у Львові?

Щоб ви були здорові,

Щирі та ґеніальні:

Все це – факти реальні…

Місяць – книжки в авосьці,

Куплені в дар Євдосьці,

Янику та Ганнусі,

Натовп – в шаленім русі…

Кава – під смаглу грінку,

Всі хочуть мать нетлінку,

Всім – подавай Забужко,

В котрої срібне вушко…

Хтось накатав і скаргу:

Хоче Криштофа Варгу?

Може, Петра Мідянку

Під сливовиці шклянку?

Я би Марину Гримич

Стрів тут, як чар-гостинець:

Знався колись був з нею,

Надто – з її ріднею…

Ви, придбавши Пупала,

В саму самість попала…

Радість в очах святкова:

Радка Денемаркова!..

Ну, а це що за овоч?

Сам Юрко Андрухович!

Знаю, але читати

Не спішіть навертати:

З ґенієм – обережно, – 

Мовлю беззастережно…

Може б, Іван Мотил

Нам забезпечив тил?

Може, ой, може-може,

Плем’я ж нам невороже…

Оплески, згуки, кава:

Будьте така ласкава…

…Місяць читань у Львові?

Щоб ви були здорові!..

07.05.2015р.

                БАЛАДА

                    ПРО 

    ЛЮБОВ І КАЖАНІВ

…У любові, що згасла,

Не дошукуйсь вини…

…Ніч нам зоряність пасла

І втекла в полини…

Там її ми й зустріли – 

Потайну, молоду…

Горя й розпачу стріли

Нас загнали в біду…

У любові, що згасла,

Не напитуй вини…

…Недоречності гасла

Тчуть в пітьмі кажани…

Я тебе, свою любу,

Цілував навмання…

За три згуби від шлюбу

Не встеріг в сітях дня…

…У любові, що згасла,

Не позичиш вини…

…Спільність – штука потрясна,

Коб не з скрух кажани…

24.06.2015р.

                   * * *

…Київ, мічений дощем,

В божих душах творить щем…

Чи за це його ганьбить,

Що втрача порив любить?..

20.04.2015р.

                * * *

...Класик від класика

Отримав ляпасика:

У когорті творчих шлунків

Відбувся обмін стосунків?..

06.02.2015р. 

                      БАЛАДА

     ПРО КАЛІЧКУ ПОЧУТТІВ

…Не пий з щербатого бокала

Із палестинцями вина…

В пораду цю ти не вникала:

У ніч сміялась край вікна…

А ніч була, мов краля юна,

На тебе схожою була…

Як звалась ти? Здається, Юнна,

Від старших прагнула тепла…

Ти з парагвайцями крутила,

Ти вся рахат-лукум була…

Судьбу свою занапастила,

Та гордо голову несла…

А потім, кажуть, були греки,

І марокканці, й – москалі:

Такі спожиті ім’яреки,

І ці розтанули в імлі…

А ти лишилась… Ти – лишилась,

До чоловічих спраг незла…

В калічку почуттів пошилась:

Свят-гріх в околиці несла…

…Схолола в змроках чорна кава,

До ніг упала далина…

…Вже не скажу: „Не пий, лукава,

Із палестинцями вина“…

І ти мені не усміхнешся,

І не напросишся в сюжет…

…Так легко  в змроках розминешся:

Берет, сукенка креп-жоржет…

21.06.2015р.

     БАЛАДА ПРО РІКУ В НЕБЕСАХ

…У селі Верхняки змах твоєї руки

Увійшов до гортанних тривог…

У селі Верхняки світ голубив роки,

Дані нам достеменно на двох…

У селі Верхняки ніч свої п’ястуки

Простягала до персів твоїх…

І гойдались на білих бантах павуки – 

Підчерідували солов’їх?..

У селі Верхняки плив туман з-над ріки,

І стояла ріка в небесах…

І писались не ці, але схожі рядки – 

По чолу, по очах, по вівсах…

У селі Верхняки соняхú мідяки 

Розкидали на всю доокруж…

А гречанка щось порала… Мо’, баняки,

І святилася в сяєві руж…

Я стояв, і стояли в ріці небеса,

А ріки, каже світ, не було…

І говіла в мені нетутешня краса,

І метелик сідав на чоло…

Ну, а ти, яка нéсла келíшок вина

Повз бузок до моїх ста таїн?

Я тебе спостеріг із чужого вікна,

Мов знамення, – старий бедуїн…

У селі Верхняки – вишняки, вишняки,

Є ще груші та білий налив…

…І яких лиш таїн у словах не торкни,

Як відразу – елегій наплив…

22.03.2015р.,

на Сорок Святих.

                    * * *

...Фарбувала Валька стіни – 

Опісля свого паркану,

А Микола – тихцем в сіни

Обійнять за стан кохану...

...Валька майже не пручалась:

Котрий раз в житах вінчалась...

24.02.2015р.

                            * * *

…Хто сеї ночі посіяв нам розвидень в полі:

Діва Марія а чи Вседержитель Христос?..

...Витри з чола свого, зморені розпачем, болі,

Вірш цей постав, наче з шпагою гордий Атос...

Що йому треба від нас, моя вранішня люба,

Чому прийшов він до нас? Але ти – не кори:

Мова його не лукава, не хижа, не груба,

Він – поводатор в ущелини штивної гри...

Підем за ним у туман, як в палку насолоду,

Підем за ним, не спитавшися броду в душі...

Візьмем з собою, хіба що, цю гілочку глоду:

Глід і надія не зраджують за баришí...

...Хто сеї ночі стоптав наші помисли кволі?

Хто чорні п’яти впустив у покої сльози?..

...Псів і ханиг при околах безчестя доволі...

З чого, кохана, цей кошик грушόк? 

                                                             Не з лози?..

09.06.2015р.,

м. Київ, готель „Кооператор“.