ЮРІЙ КИРИЧЕНКО, лауреат Міжнародної літературної преміїї імені Володимира Сосюри (2006)

З книги „ЖИТТЯ БЕЗ ЦУКРУ“

                      ДУША 

                            НА

     ХУТІР ВУЗЛИК НОСИЛА…

        Балада осіннього смерку

...Осінній сполох, осінній спалах,

Осінній смерк…

Очкасті тіні бредуть по шпалах:

Напрямок – смерть…

Осанна болю – з журбою злука?

Сміх в тятиві?

Осінній вітер, мов пес-заблука,

Затих в траві…

Осінній спомин, осінній вечір,

Осінній вірш…

Фуршет балади з Марґарет Тетчер – 

Посвят не згірш?

Осінній подив, осіння річка,

Осінній щем…

Розп’ята в зорях струнка смерічка

Мигтить плащем…

Його застібки не ідеальні,

Але, проте,

Од клена й граба відгуки схвальні:

Тло спраг – святе…

Не в кожній казці – Господня Сила,

Та все ж скажу:

Душа на хутір вузлик носила – 

За злу межу…

Осінній попіл, осіння мова,

Осінній грім…

Лікує душу цехмістер слова

Мустай Карім…

Осінній сполох, осінній спалах,

Осінній яр…

Калина з віршем йдуть, як на шпалер, 

На клич флояр…

Гуцульські гори, грімкі потоки – 

Все примічай…

…Світ входить в душу, мов біотоки:

Люби й стрічай!..

23.11.2010р.

                       ДИПТИХ

           ІРРЕАЛЬНИХ КРИЛ

                                                            Ю. Л.

                          1

…Сорок років легітна горила

Мріяла про лебедині крила…

Якось вони навіть їй наснились,

Але в світ реальний запізнились…

Кажуть люди: ірреальні крила

Бочка з пивом, вредна, перекрила…

…Пиво хіба так впливати може,

Як горила духом занеможе…

                          2

…А це чую якось від Гаврила:

У поетах капосна горила…

Головредом служить у журналі,

Суд вершить, як у ревтрибуналі…

Автори у неї вельми здібні,

До нестями го-ри-ло-по-діб-ні:

Крил у І. Драча не позичають – 

Іншого на царствіє вінчають…

26.01.2010р.

м. Січеслав.

                ДОРОСТАННЯ 

                           ДО 

     ВІЧНОГО ДОРОГОВКАЗУ

        Балада на вістрі полемік

                                                    І. Яцканину

…Утіка від слова „народ“

Лише той, хто сам із заброд…

Але ж Ви, здається, не з тих,

Чом цураєтесь слів святих?..

Квацяти в бруд їх, звичайно, гріх,

Та пам’ятаймо: у них наш грім…

Вони – вражають, вони – ведуть,

Із ними в серці за Волю йдуть…

Самоусунень від слів таких

Варто чекати лиш від марких…

А ви – яскравих справ плугатар,

В слові „народ“ – і для Вас нектар…

Беріть бджолино його і – з Богом:

Світає істина за відрогом!..

23.07.2010р.

                     ДИПТИХ 

                           З 

ЧЕКІСТСЬКОЮ НАЧИНКОЮ

                                                            М. М.

                           1

…Підлість – зброя кадебіста,

В ній він „вариться“ щоденно…

Де ви знайдете службіста,

Щоб грішив так небуденно?..

                          2

…Лише лицарі охранки

Сиплять сіль судьбі на ранки…

А коли бракує солі,

Йдуть служить московській долі…

22.10.2010р.

          ЖИТТЯ БЕЗ АНТІГОН

        Балада суспільної немочі

                                   В. Базилевському

…Життя – суцільний самогон,

Який вбиває Антігон…

І вже нема кому ховати 

Сердець із хрону, вух – із вати…

Часи пішли пісні та жирні, 

В пошані – відчайдухи мирні…

А що стосується поез,

Тут – все на вістрі антитез…

І ця, моя хмільна поеза, – 

Антиутопій антитеза…

Є кілька натяків у ній

Звістима річ, на перегній…

Усі, хто вийшов з перегною,

Шануймо Дафніса і Хлою…

Якщо ж не гідні шанувань,

Того й дивись – засмокче твань…

…Життя – суцільний самогон,

Ну як у нім без Антігон?..

10.08.2010р.

            ЗВІРИНЕЦЬ

                 Балада

      пітьмовиверження

...Пан саморобний українець,

Чолопоклонний чоловік,

Продасть і неню за червінець,

Аби вбезпечить власний вік...

І що йому якась Вітчизна

Чи мальви вранішня краса,

Як за вікном душі – вовчизна,

Мов з шерсті збирана роса?..

Пан саморобний українець,

Чолопоклонний чоловік,

Давно вже сам собі звіринець

І, певен, проживе так вік... 

І що йому якась держава,

Як дерті – з лишком для кнурця,

І править ним пітьма іржава  

З полив’яного острівця?..

13.09.2010р.

                СТУКАЧКА

...Що ти – чекістська стукачка,

Знає весь двір і вулиця…

Псевдо твоє „Водокачка“ – 

Ґраційне, мов мокра куриця…

Та я не про це хотів

Сьогодні тобі сказати…

Серед хтивих котів

Є кому зализати

Твою слизьку непорядність,

Задивлену в гаманець…

Шлях стелеться в безоглядність,

Та прийде й цьому кінець…

Пропащим – і в снах несолодко,

Як лярві з під’їзду напроти…

А поки, віскозне золотко,

Самій себе як збороти?

Коли геть скочиш з різьби,

То буде іще не все…

Втім, кошик сміття й ганьби

Судьба вже тобі несе…

Затримочка – ненадовго,

Своє отримаєшвчасно…

Безчестя – червивих догма,

Живи з ним смачно й квітчасто…

Почула? Тепер – іди!

Конай, доки „творчо здібна“…

…Світанок, втікач з орди,

Печалиться дрíбнимдрібно…

05.09.2010р.

                  КЛАСИКУ 

       ПРОКИСЛОЇ ЕПОХИ

...Споловіла осінь патріарха

Вчвал пуска в тумани гриваня…

…Ордени, покладені на бархат,

Пліснява презирства здоганя…

02.12.2010р.

                  ІДУ НА ВИ…

                       Образок

              далеких спогадань

                                                           Богдані

…В чагарниках, де правила сова,

Росли різноплемінні деревá…

Вони мене чимсь дивним потішали,

Скоріш не потішали – спокушали…

Я ладен був ходить до них у гості

Спивати чар невичахлої млості…

Допоки рос, заклять і закаблуків – 

Минав лікбези левадок і луків:

В чагарниках, де правила сова,

Мене стрічали дивні деревá…

Чому не унормовано дерéва?

Можливо, тому, що таємні мрева

Їх заступали од марнот земних,

Здебільшого не надто чепурних…

У царстві тім і я був сам собою,

Не ущемлявсь наругою-ганьбою – 

Під прапорами мудрої сови

Звіщав, як древній князь: Іду на Ви…

15.06.2010р.

           ЛАЗАР КАГАНОВИЧ

                       Фраґмент

                             до

                  портрета ката

…Кров’ю кращих сходила дорога,

Яку черепами брукував…

…Україну край пітьми порога

На ланцюг страждання прикував…

13.08.2010р.

         НЕ ЦВЯХ, А ЦВІТ…

…В мандрівці тихим потягом,

Немовби перед постригом,

Все перебрав, що брать не хтів

З далеких і близьких світів…

Собі ж лишив не цвях, а цвіт – 

Сполинілий спасенний світ…

16.05.2010р.

м. Січеслав.

         ПИТАННЯ ПИТАНЬ

                     Балада

                        про 

             стежку в снігах

                                  Галі з Лапочкою

…Протоптувать стежку в снігах

З душею, по шию в боргах,

Питання питань, а, проте,

В очах моїх радість цвіте – 

Бузком, полином, чебрецем,

І чую себе тим бійцем,

Який із шалених громів

В санбаті оклигать зумів,

А нині, не при ворогах,

Протоптує стежку в снігах…

13.12.2010р.