ЮРІЙ КИРИЧЕНКО, лауреат Міжнародної літературної премії

 імені Тумаса Транстремера (2015)

                        * * *

                                                         Б. О., П. Т.

…Баладно-історичний слів масив

Давно закоханий в хмільний курсив…

Терпкий канон буття застерігає

Тих, що актив перевели в пасив…

Але вони не чують: що їм з того?

В них за душею й крихітки святого…

15.05.2012р.

                                   АБЗАЦ

        З ПИСЬМЕННИЦЬКОГО ІНТЕРВ’Ю

…Дніпропетровська письменницька організація

Здала мене на поталу чекістів…

Такий ось невтішний абзац, та я

До цього належав ще до фаталістів…

А тому, катований, зраджений, битий,

На полі страждань – лиш на четверть спитий…

Спитайте мене, що чекає печаль розквітла,

І я відповім вам: звичайно ж, світла…

…А як же той жереб, що випав мені?

До нього іншому зась й на коні…

08.06.2012р.

                    БАЛАДА 

 НЕБОКРИЛИХ ПОРИВАНЬ

                                                        Галі

…І чому це я йду не в ногу,

Коли всі, як один, – як треба?..

І живу хоч в годину строгу,

Та душа моя – родом з неба…

А у небі ґаздують крила,

А у небі – орли та гуси…

Здогадайся, кохана, мила,

Чом на серці знов землетруси?..

І чому це я знов барюся

Із трояндами на світанні?..

З нечестивим світом борюся,

Бо душа моя – в щебетанні…

І чому це я йду не в ногу,

Ахіллесову долю маю?..

Наступив на павучу нору?..

Скалку болю з душі виймаю?..

Не питай… Не скажу… Навіщо

До гіркот тебе долучати?..

…А в захмар’ї орлам провіщо:

Знову вийшли, видно, на чати…

14.05.2012р.

                          БАЛАДА

                             ПРО 

    БЕРЕТ НА ТВОРЧІЙ ГОЛОВІ

…Ця людина – що бібліотека:

Добрих справ за нею сто томів…

Зовнішність – із профілем ацтека

А чи інків, котрих час геть змів…

Розмовляти з нею – насолода,

Котру не спотьмарить суєта…

Щирість – із глибин коренеплода,

А сердечність – птах, що ввись зліта…

Тут не треба мовити про вдачу

Про довершеність і доброту:

Душу має щиру, не ледачу – 

Радість розкайданену, святу…

Я знайомий з нею? Так… Звичайно,

Але написать її портрет…

…Як було не пробував відчайно,

Вийшов лиш у крапочку берет…

25.04.2012р.

                   БАЛАДА, 

    ВИШИТА ХРЕСТИКОМ

…Мати у ночвах прала

Вишиту „в хрестик“ сорочку…

Бога у свідки брала:

„Хочу щастя Юрочку…“

А Бог їй на слово вірив,

Мовчки бажав удачі…

А птахи знялись у вирій – 

Крильми вдались неледачі…

Мати у ночвах прала

Вишиту „в хрестик“ сорочку…

Пісню у свідки брала:

„Хочу щастя Юрочку…“

А син був хрещеник долі,

А син був мазунчик нені:

По стернях блука і досі,

І кришить натхнення в жмені…

Сорочка давно зносилась,

А мати лягла у трунму…

…На пам'ять лиштва лишилась

Про правду літ многотрудну…

17.05.2012р.

        В ОКОЛАХ ВІЧНОСТІ

                                                          М. Літерату

…У Літках*, над веселою Десною,

Гуляв я, зацілований весною…

І якось мені стрівся літерат,

Максимом звали… Хист – у сто карат…

А може, і не в сто, а в дев’яносто:

Із цим в околах вічності непросто…

02.06.2012р.

____________________________

*село, де кілька років поспіль учителював майбутній український класик Михайло Стельмах (прим. ред.-упоряд.)

                             БІДА

                                                       О. Демчику

…Школи на Дніпропетровщині

Бездуховністю наскрізь потрощені:

Безпринципність жерців освіти

В душах юних не сіє квіти…

Будячиння, щириця, мишій – 

Псевдочолих ілюзій рушій…

У життя йдуть окрадені діти,

Світ – навстріч їм: сміятись, смердіти,

Зневажати, вбивати, вмирати,

Цілувати свободу крізь ґрати…

…І все цене в нетрях пітьми,

                                                  а вдома!

Гріхів адреса – давно відома…

10.05.2012р.

м. Січеслав.

      В ОКОЛИЦЯХ У КНЯЖОЇ ДОБИ

…Земля журби – поганьблена, потріскана,

Немов душа її в тяжких гріхах кона…

Чим їй полегшити страждання немічні,

Спроквола вглибитись в рядки полéмічні?..

А тільки хто їх буде впорядковувать,

Як нічим з стайні й огира підковувать?..

Метал – на меч, на плуг, на стріл конечники:

Без нього – дзвони днів і їхні речники…

…Земля журби – кона: коліна в болотáх,

Пекельний зойк ячить на зболених вустах…

14.05.2012р.

               ВОЛАННЯ 

           КРІЗЬ МОРОК

…То де ж наші найкращі,

Коли правлять найгірші?

Чи такі ми пропащі,

Що знеможені й віщі?..

07.05.2012р.

                         ДЕРЕВА

…Дерева мають свою Батьківщину,

Дерева мають свою Державу…

Ти кажеш, що це їм геть „не по чину“,

Ну, хай там – коріння, крону тужаву…

Дерева мають свою Вітчизну,

Дерева мають свою планету…

Смуткують за мертвими, правлять тризну,

Спілкуються з людством по Інтернету…

Ти кажеш, цього їм простить не можна,

Дарма, що вони нам усе прощають:

На мир налаштована брунька кожна,

А крони їх в людях душі не чають…

Дерева здавна – співці і вої,

А ще – поети і дипломати…

Живуть і творять в несупокої,

Планета щастя – їх рідна Мати…

04.04.2012р.

                      ЗЛО

З АНТИХРИСТОМ В СЕРЦІ

   Балада втрачених ілюзій

…Друзі стають ворогами – 

Зраджують заздрячи…

Світ стає вверх ногами:

Хоч кричи, хоч – мовчи…

Вороги – все це бачать

І аплодують стоячи…

Зло – підлотою смачать,

Бога не боячись…

А час – нестримний у герці,

Що йому до всіх зрад?

…Зло – з антихристом в серці

Вийшло на свій парад…

09.06.2012р.

                        МАСКИ СМЕРТІ

                                   Балада

              про зло за лаштунками світла

...Чекісти йдуть по сліду: по бруках, по росі,

Їх завдання – вбивати усіх, хто брат красі...

Чекісти – пси ікласті: непросто їх спинить,

Душа у цій напáсті від болю не саднить...

Чекісти – мертводухи, скажені упирі,

Для них людина – кузька, комашка в чорній грі...

Вони – привітні зовні, а збоченці – внутрі:

Однакові на Волзі і в нас тут, на Дніпрі...

Їх діти і онуки – з такого ж саманý:

Що їм Життя, як гроші в безчестя на кону?

Чекісти йдуть по сліду, мов упирі вночі,

Паролі їхні знають в лісах вовки й сичі...

Їх лиця – маски смерті ерзац-виробника,

На службі в чингісхані їх крижана рука...

У них добро у фільмах і в книгах – напоказ,

А за лаштунком світла – найзлісніша з проказ...

10.04.2012р.

м. Київ, готель „ЛаМа“.

                          ОРДА В ОРДІ

…Чекісти – орден зла, орда в орді, колона,

Яку нумерувать мені не випада…

Це ті, що сотні літ кістьми лежать „у трона“,

Через яких в світах біснується біда…

Хтось знає їх зблизька, а хтось, як я, – здалéка,

Хтось служить їм за гріш, а хтось – зле потерпа…

Лиш праведна душа, мов із громів лелека,

Основи цього зла в словах і днях лупа…

Чекісти – орден тьми, ганебище в ганебі,

Розпуста, де хробак халепствує в олжі…

…І зирить на все це, Той, хто живе на Небі,

І тіні од злих душ Йому навік чужі…

16.06.2012р.

                ПАМФЛЕТ

   НА СЛИМАКІВ З НСПУ*

…Слимаки з НСПУ,

Вірш стострунить вам: ау!

Але слимаки – не чують:

В чорнім просторі кочують…

Там у них ґраційні грища,

Що тут скажеш? Каста ж вища…

Хоча в творчості – злі злидні,

Що просилися на три дні…

Їм – повірили: впустили,

Пирогами пригостили…

Та творці – зарозумілі,

В совісних словах невмілі…

А дейкують, що – таланти,

Дехто з них живе на ґранти:

Клично човгає по колу,

Душу слів загнавши в колбу…

Колба – з шкла, не протибійна,

Квилить в ній душа дебільна…

24.06.2012р.

________________________

*Національна спілка письменників України (прим. ред.-упоряд.)

                        * * *

                                                                  В. Я.

…Закотилася в гидливу тьму зоря,

І, повірте, геть не шкода блазняря:

Навіть прізвища уник його без жáлю,

В слові вирвавши отруйне жало…

22.06.2012р.

                    ПОДЯКА КИЄВУ

...Спасибі тобі, Києве, за світло,

Яке ти дарував моїй душі...

Слова світань пішли гуляти світом – 

І бруки знають їх, і – спориші...

Спасибі тобі, орле мій, за вдачу,

Якою ти надарував мене:

Хоч зболену, та щиру, неледачу – 

За нею право сонячне й земне...

Спасибі тобі, брате мій, маестро,

Філософе, і зодчий, і трудар

За почуття, яке в мені воскресло...

...Це – найщедротніший вітцівський дар...

11.04.2012р.

м. Київ, готель „ЛаМа“.

                               * * *

…Письменник – не пророк: навіщо це йому?

Письменник навіть, знаю, не псаломщик…

Він той, хто словом протина пітьму,

На переправі душ він зболений паромщик…

Здивовані: ото, мовляв, загнув?

А я сказав… І чуйте, мов не чуйте…

У душу вільглий вітерець війнув,

Зловіть його і чемно солодцюйте…

Не хочете? Тоді чого вам ще?

Печалі в оксамитовій сорочці?

Грам триста з кренделем зрання натще

І пісню скрух в похмільній оторочці?

Це – не до мене… Це шукайте десь,

А тут, при слові, – інші Піренеї…

Не на ходу ваш ніжний мерседес,

Тоді – стернею… Босонíж – стернею…

Куди? А хто ж на це вам відповість?

Хоч до пророків… Може, ті підкажуть…

…У слові притаїлась птаха-вість,

Чи не її на царствіє помажуть?..

21.04.2012р.