ЮРІЙ КИРИЧЕНКО, лауреат Всеукраїнської літературної

 премії „Меч і калина" імені Миколи Вінграновського (2015)

                        * * *

...В дощів обличчя степового вітру,

В дощів обличчя чистої роси...

Тумани з їх долоней чемно витру,

Додам в їх погляд каверзи й краси...

В дощів обличчя степової вроди,

В дощів обличчя тихого жалю...

Вони – духовні пастори природи,

У них – пречистих помислів молю...

...Кохана, ці дощі – до нас прихильні,

Кохана, ці дощі – до нас не злі...

Їх кроки на цих луках семимильні,

Їх сміх належить щастю – не хулі...

Прийшли – з Дунаю, і туди ж вертають,

Прийшли – з Дунаю, і туди ж ідуть...

Книжок про горді смутки не читають:

Шляхетні розмисли в душі ведуть...

29.11.2015р.

                        * * *

...Осінні трави нишкнуть під дощем,

Осінні трави? Так, осінні трави...

Господь би міг накрити їх плащем,

Якби не ці, з-за обрію, заграви...

Горять, мов стерні, журні небеса,

Горять, і погасити їх несила...

А вчора ще була така краса – 

Стоневимовна, горда і стосила...

Осінні трави нишкнуть під дощем,

Осінні трави? Так, осінні трави...

Синичка – квилить, вірш – пильнує щем,

А в небесах – все ті ж палкі заграви...

Я їх, кохана, досі не забув,

Я їх до цього часу памʼятаю...

...Яким тоді красивим вечір був:

Окрушини його крізь сон гортаю...

29.11.2015р.

                      * * *

...Траву скосили, і вона лягла,

Мов ластівка, під гострою косою...

А ще б і день, і ніч стоять могла,

І світ ще б чарувавсь її красою...

Траву скосили, і тепер вона

Вже ніц не варта, окрім згадок, може...

...А далеч і понині щебетнá:

Таке собі, для птахів, горде ложе...

До втрат краси – ще дні і дні, і – дні:

До вирію – ще не достигли дати...

...І що про лебедів писать? Вогні

Далеких обріїв не відридати...

29.11.2015р.

* * *

...Оце й усе, що вийшло з-під пера,

Та вам і це, я певен, не потрібне...

Яка холодна течія в Дніпра,

Яке в зозульки голосіння дрίбне...

Оце й усе, що день заповідав,

А ніч взяла і тричі обікрала...

...Вірш – не ридав, вірш, Галю, не ридав:

Нейтральна музика на хорах грала...

Що їй з моїх знемог і захлинань?

Що їй з моєї, дивних стрічей, дати?..

...Душа – стина: від всіх її стинань – 

Лиш попіл... Де вже з ним іти в солдати?..

29.11.2015р.

                  * * *                   

...Повертаючись з Норвегії,

Україну в серці мав...

Любим хлопцям з редколегії

Два пакуночки тримав...

Ці книжки – легкі презенти,

Ці книжки – прожиті дні...

Хмари, щільні, мов брезенти,

Будять спогади в мені...

Там – такόж тоді дощило,

Зорі сіялись в імлі...

Там – мій друг Іван Вощило,

Вірші нам читав незлі...

Від поезії в тих віршах

Мало проблисків було,

Але в слів рухливих нішах

Пробивались цвіт, тепло...

...Повертаючись з Норвегії,

Україною палав...

Любим хлопцям з редколегії

Сто привітів посилав...

...А тепер, коли згадаю,

В колі присмутків стою...

...Не сміюсь і не ридаю:

Віршам – руку подаю...

29.11.2015р.

                           * * *

...А дощ ішов: без свитки, голий, босий,

А дощ ішов... Куди? На хутори...

Такий усміхнено-простоволосий,

Такий високий, наче явори...

А дощ ішов здивовано-веселий,

А дощ ішов, мов неземна роса...

Ніхто йому не потакав: іще лий,

Були відкриті навстіж небеса...

Ми, Галю, з ним давно не гомоніли,

Ми, Галю, з ним знайомцями були...

Слова в його шерегах так вогніли,

Мов козаки, що лізли на вали...

...Слова – словами, а душа – душею,

Слова – словами, а душа – з вогню...

Цей дощ умів поладить добре з нею,

Як той, хто „уперед" казав коню...

Куди його несло: моʼ, – за тумани?

Куди його несло: за туманú?..

...Душа – всі перекреслила обмани,

Чекала нас в ярах, край таїни...

...Тепер з дощами ми живем на хмарі,

Тепер дощі – як джури при сідлі...

...Пішли навік від нас пси, з горем в парі,

Лишились дні, що гомонять в теплі...

29.11.2015р.

               * * *

...Босі ноги дощ цілує,

Миє в мальвах, в туманί...

Човен в лозняки веслує

Штири ночі й штири дні...

Босі ноги, босі ноги,

Босі ноги, мамка де?..

...Котить місяць за відроги

Ще й овечку з лук веде...

Босі ноги – трав потрава,

Босі ноги – таїна...

Літо – зліва, осінь – справа,

А любов – одна, одна...

Босі ноги дощ цілує,

Босі ноги – береже...

...Човен – в лозняки веслує,

Ви це бачили? Невже?..

29.11.2015р.