* * *

Ні, не мене Ви кликали з собою,

Коли пили очима смуток мій.

Спливав у безвість стрімко час рікою

І розчинявся в сірості німій.

 

Від збудження тремтіли палко зорі,

Прикрившись нічки темної крилом.

Мої думки і мрії, Вами хворі,

Тоді ще не були суцільним злом.

 

А нині біль гірчить, не в'яне спогад,

Не відступа від серця ні на мить.

"Він не кохав мене!" - ятриться здогад,

Сльозами сум непроханий бринить.

 

Та що Вам з того? Це ж не Ви з журбою!

Не Ваш покрився тінню небокрай.

Ні, не мене Ви кликали з собою,

Коли хотіла з Вами йти я в рай!

----------------