ЮРІЙ КИРИЧЕНКО, лауреат Всеукраїнської літературної премії „МЕЧ І КАЛИНА“ імені Миколи Вінграновського

З книги „ЗА ДЕНЬ ДО СНІГУ“

                         * * *

…А клени – наче висвячені в храмі,

Такі зеленоброві, молоді…

У цій непоказній, буденній драмі,

Не побажали здатися орді…

Вони стоять, вогнями обійняті,

Вони стоять, завинені в жалі…

Такі святі і півню, й кошеняті,

І зорям, що розватрились в імлі…

Вони – з людьми… Вони людей не зрадять,

Вони – хороми сірим горобцям…

Щось сокровенне щигликові радять,

Щось щире надаровують митцям…

Вони – такі… Вони не знають втоми,

Хоча вона у них – ще до орди…

Для снігурів – живі аеродроми,

Синичка в царстві їх не зна нужди…

Вони – журбою висвячені в храмі,

А наша стежка в храми?.. В забутті?..

…А вірш цей – привід нагадати: в драмі

І клен, і слово – справдішні в житті…

09.09.2014р.

                 * * *

                                        Пам’яті Г. С.

…Нема між нами Сивоконя – 

Того, що Грицем звали…

Пішов за вічну межу хлоня:

Янголи вполювали?

А був же над зацними зацний – 

Такий, хоч клади на рани…

…Який цей світ невтіпачний,

Хоча й не без прани…

Нема між нами Григорія,

Поникла калина в лузі…

…Весь світ – сумна алегорія

На вічному прузі…

29.12.2014р.

          * * *

…Державне мислення тоді державне,

Коли нутро його не захалявне,

А сповнене високих поривань:

Виборювати честь, осушувати твань…

29.12.2014р.,

м. Січеслав.

                  * * *

…Бувають і рідні зрадливі,

Як в пом’яту ніч – небеса…

Їм ворон закряче на сливі,

І смертною стане роса…

Ці скорбні слова – не про тебе,

Ти їх недостойна й читать…

…Нехай тебе висвятить ребе,

Як ту, якій лячно літать…

27.10.2014р.,

м. Січеслав.

                    * * *

…Ті, які зреклися матері,

Занапáстили й себе…

В їхніх душах, як у кратері,

Мерзне небо голубе…

Ті, які зреклися голосу,

Приреклись на німоту…

Впала неміч їм на голову,

Обезкровивши мету…

І пливуть вони дорогами,

Мов рікою без води…

У ріднизни за відрогами

Недоступні їм сади…

Ті, які зреклися матері,

Матерями не стають…

В чорних ночах, в сизім маренні

Сухарі страждань жують…

Я їх знав на полі щирості,

Вчив святої простоти…

…З Богом забраної милості

Як їм в людяність ввійти?..

Будуть никать позауманню,

Будуть горю ноги мить…

Та червивому їх думанню

З річки цнот чеснот не спить…

07.08.2014р.

                    * * *

…Час – з ордою схрестить мечі,

Час – сказати їй: згинь!

В ярах тужно кричать сичі – 

Розтинають небесну синь…

Коні – попасом йдуть в степу,

Шаблі й ружжа – в росі…

Враз стріла вп’ялася в стопу,

Стерпло в очах красі…

Час – пролитись крові… Пора –

За Вітчизну вмирать…

…А гуси летять з-над Дніпра,

І час їх в баладу брать…

22.09.2014р.

                 БАЛАДА

    З ВІРОЮ НА ВУСТАХ

…Вірую в долю святкову,

Вірую в долю буденну – 

В сутність краси загадкову,

В ластівку щастя недремну…

Вірую в рід і знамена,

Вірую в шаблю й пістолі,

В мужність, яка – поіменна,

В пісню на батьковім полі…

Вірую в груші й черешні,

В яблука і зорепади – 

Дáрма, що ворог злі клешні

Вкотре лаштує в напáди…

Вірую в коника в лузі,

Вірую в коника в полі…

В те, що слова мої – друзі,

А не піддáнці злій молі…

Вірую в хліб на долоні,

Вірую в рани солдатів…

І в патронташ, що на хлоні

Побіля хутора Сватів…

Вірую в луг і в калину,

І – в трьох зайчат у ярузі…

А ще – в тризуб з часоплину

На піднебесному прузі…

Віра моя – незникома,

Віра моя – визначальна…

З нею – і крапка, і кома,

І – ця балада повчальна…

23.08.2014р.

                      БАЛАДА 

УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ

…Не втрачаймо надії, брати,

Не втрачаймо надії…

Річку мужності вбрід перейти – 

Ось мій поклик до дії!..

Не згинаймо в бою прапорів,

Не згортаймо дочасно…

Кожен, хто в мить покути прозрів, –

Кров пролив за калиноньку рясно…

Не катуймось: так мало у нас

Скорострілів, набоїв…

…Кулемети – й у віршах без назв,

Дух Святий нас озброїв…

Недаремно ж – багнети в словах,

Вірмо: так, недаремно…

І якщо навіть хрест в головáх,

Вирушаймо суремно!..

Цей похід – у борні перехід

За Вкраїну, за неньку…

Закривавлений ворогом схід

Візьмем в серце – не в жменьку…

Це – останнє, що можем зробить,

Аби совість не вмерла,

Аби чола свої не зганьбить,

Де гармат хижі жерла…

Не втрачаймо надії, брати,

Хоч вона і кривава…

…Час Вітчизну приспів берегти,

Бо за нею – Держава!..

21.08.2014р.

                СИМОН ПЕТЛЮРА

…Талант публіциста, димок від мавзера

І крякви, що з щемом летять за озера…

Це все – Україна, яку він втрачав,

Опісля, як з щемом на Волю вінчав…

…А нині – в чужинській землі, у Парижі,

Лежить, як Апостол,  в підземній цій хижі:

І стіл – із землі, і канапа – з землі,

Душа ж б’є на сполох в захмарній імлі…

11.11.2014р.

         П’ЯТА КОЛОНА

…У школах – не хочуть книг:

Для всіх – визначальні гроші…

Банкрути душ, темінь в них,

Безликі, мов пси з пороші…

Втрачаючи читача,

Втрачаємо й Батьківщину…

Облуда, щит без меча,

Навік недостойна чину…

У школах – не хочуть книг,

Начальнички – сірі миші…

Що візьмеш сьогодні з них?

Снують собі дрібно в тиші…

А тиша – як грім: війна

Переступає пороги…

І книжка, що совість зна,

Йде в пітьмище, за відроги…

Батьки, безталання мучні,

До книги глухі й німі…

Сліпими ростуть їх учні

В бездуховній тюрмі…

Таких я – не поважаю,

Та книги – дарую: хай…

В проблеми їхні в’їжджаю:

Світ – здиблений вертухай…

Кому це потрібно? Знаю!

Безликості в бузині…

…У слово на дно пірнаю,

А дні – мертводухі пні…

І що ж сурмачі бравади?

І що ж достойні пани?

Сидять на покуті в зради,

Навиворіт їх штани…

16.10.2014р.,

м. Січеслав.

                 * * *

                                   І. Багряному

…Дух іде слідами слова,

І не скрізь йому привітло…

…У туніці тигролова

При лампаді святить світло…

06.10.2014р.

                 * * *

…Чекістські перекинчики

В Москву везуть гостинчики…

…Задобреним на зраді,

Гостинчикам тим раді…

20.10.2014р.

                         * * *

                                       В. Гужві, Ю. Щербаку

…Якщо ти Щербак, якщо ти – Гужва,

У твоїх книжках і не те бува…

Якщо ти Гужва, якщо ти Щербак,

Не на пень сідай, а хоча б на бак…

Якщо ти письмак та ще й дипломат,

Якщо взявсь за гуж, став і шах, і – мат…

Але, так бува, так – трапляється,

Що судьба твоя десь там шляється…

Щоб її знайти, щоб – надибати,

На банкеті слів слід на дибу йти…

…Якщо ти Щербак, якщо ти Гужва,

Від твоїх звитяг пухне голова…

23.10.2014р.

                   * * *

                                   С. Жадану,

                                   Ю. Андруховичу

…Ці хлопці грають в піжмурки

І вірять: флагмани в літературі…

Ще не обсохли в них шмарки,

А вже – достойники в халтурі…

26.08.2014р.

        БАЛАДА БАБИНОГО ЛІТА

…Ще де те літо бабине, ще де,

А стежка вже в яри мене веде,

Де ми з тобою бавились вустами,

Як щиромолоді були літами…

Ще не гнівилися у серця очі,

Як ми цвіли у щастя на обочі,

І могли зватися хоч васильками,

І обіймалися не лиш руками…

А чим іще? То – божа таїна,

Тоді ми не спили її сповна…

Тоді… Тоді… А що було тоді,

Як сойка діток порала в гнізді?..

І ось сьогодні ми ідем поволі

І наслухаєм прохололі болі…

Вони – болять, але уже не так…

Хто зрозуміє, той таки мастак

І мислити, і пориватись в сутнє,

Та вже не зверне з стежечки в майбутнє,

Яке дріма при кодових замках

З пасльоновою гілкою в руках…

Ще де те літо бабине, а ми – 

Чаклуємо, щоб збавитись зими

У серці, у словах, у мовчкуванні,

Без котрого – біда в довготриванні…

Є й інші біди, але ця – при оці,

І, хай би що, – заглавна в замороці…

30.08.2014р.

                       * * *

…Єднайся з голосом Вітчизни,

Як в спеку – із ковтком води…

В години бою, в пору тризни

Ні меч, ні хліб не підведи…

Єднайся з правдою в державі:

Як серце – з покликом знамен…

Калини кетяги тужаві

На чатах істинних імен…

Єднайся з Словом і Народом,

Клянись на крові гайдамак:

Не підеш за чужинцем бродом,

Де зрадою квітує мак…

Єднайся з голосом пророків,

Що не ходили до Орди…

…Хай навіть смерть за кілька кроків, 

А віруй – в батькові сади…

14.09.2014р.