ЮРІЙ КИРИЧЕНКО, лауреат Всеукраїнської літературної премії „МЕЧ І КАЛИНА“ імені Миколи Вінграновського
З циклу „ВУСТА ЦІЛУЮТЬ ІКОНУ...“
ВУСТА ЦІЛУЮТЬ ІКОНУ...
Балада,
втікаюча від спеки
Галі
...Як спекатись спеки в пору
Украдених в спраг дощів?
Небес полудневий порух
Сахнувся злих радощíв...
Куди пішли провіщання?
Катмає й сліду од них...
За стрічами знов прощання –
Колóверть знемог земних...
...Я вірю тобі, кохана,
Як вірив собі колись:
В епоху зваг Чингісхана
Вуста наших снів злились...
Відтак, вони нероз’ємні –
За тайнощами простеж:
Розщелини потаємні
Ведуть до святих пожеж...
Горять не лише стернища,
Горять крижані мости...
Душа до прозріння ближча,
Та як його віднайти?
...Минає усе минуще,
Втомившись довготривать...
І лише єдино суще
Не вправі каверзувать...
Воно із нами до скону –
Допоки творчих речей...
...Вуста цілують ікону
Опісля твоїх плечей...
22.06.2009р.
м. Київ, Сирець.
ВЕЧІРНЄ
ПРОЩАННЯ
З
МЕДВЕДЬКОМ
Балада
з
хмаринкою в очах
Галі
...Цуцика звать Медведько,
Маму цуцика – Ляля...
В казці він безберетько,
Відьма – стежку прослала...
Та по відьмачій стежці
Цуцик в стерню не піде...
Доля його – в мережці:
Ліпшу й вибрати ніде...
Скімлить цуцик не з втоми –
Звечора піде ,,в люди“...
Вкрали б малого роми,
Менше б діймало груди...
...З осені мій Медведько
Виросте у Медведя...
...Очі тре Очеретько –
З шостого класу Федя...
22.07.2009р.
м. Січеслав,
ж/м Північний.
.
В
ДОБУ
ВІДРОДЖЕННЯ
З
циклу
,,Критерії моральності“
...Люди можуть буть голодні –
Не настільки благородні...
А собак не годувать –
Що гостинцем гордувать...
05.08.2009р.
м. Січеслав.
АКЦЕНТИ
1
...На хресті пітьми нема,
Бо вона безчинств кума...
Комерційний її кум
Товстозадий товстосум...
2
...На пітьмі нема хреста,
В змові з нею хижа мста...
Камінець мій – в їх город:
Розпинають там народ...
26.06.2009р.
м. Київ, Сирець.
УКРАЇНА:
СВІТАНОК СВОБОДИ,
АБО
ПОКАРА
НИЦІСТЮ ЯК ТВОРЧІСТЮ
В. Грабовському
…Якщо творчість – основа свободи,
Чом потьмарені вранішні води?
Чом зірниці, що сяяли ясно,
У болото шугнули потрясно?
Ці питання – давно без одвіту,
Нині яблука родять без цвіту…
А грушкú, котрі вербними звались,
У шпаківню од Пріськи сховались…
В пані зуби хоча і не власні,
Та напайки на них надсучасні…
…Якщо не потьманіють напайки,
Дочекаємось ліпшої пайки…
23.08.2009р.
м. Січеслав,
на День українського прапора.
* * *
Ользі Бабій
...Що Бог у серці, а не в кишені,
,,ЛУ“ сказала Кирилу й Сені...
Обидва хлопи на те не дуже:
Хід: чирва – козир... Бий, брате-вуже...
21.07.2009р.
м. Січеслав,
ж/м Північний.
* * *
...Чекаю з казки Галю, виглядаю,
Вірш перепілці переповідаю...
Та мружить очі лукаво казка:
Де мав буть успіх – свята поразка...
Поразку Галя з часом пробачить,
Сюжет провальний перцем присмачить...
30.06.2009р.
м. Київ, Сирець.
* * *
...Контроль над спецслужбами – спрагла серця свідомість,
Без такого контролю що чека нас натомість?
Знов – чекістські репресії, голод, руїни:
Зримий контур концтабірної країни...
11.08.2009р.
м. Січеслав.
* * *
...У часи занепаду та руїни
Де важелі об’єднання країни?
Їх би в ті руки, які генерали
До картотек завбачно не прибрали...
А так, акценти роблять не ацтеки,
Керують нами досі з картотеки...
04.07.2009р.
м. Київ, Сирець.
БАЛАДА
ПРО
ШПАКА,
ЯКИЙ ВІДВОДИВ БІДУ
...Дожити до стиглих ягíд,
А потім – і в мандропохід:
Длубаючись у сопілці,
Казав собі шпак на гілці...
Він був старий, неголений,
Якийсь зсередини спотворений...
Від інших шпаків різнився
І тим, що вік не женився...
Не мав ні дітей, ні любаски,
Осліп – до святої паски...
Длубаючись у сопілці,
Дивом тримавсь на гілці...
Повідаю по секрету:
Сопілка та – з очерету…
Малим горобцям на подив,
Старий шпак біду відводив...
Те, що йому вдавалося,
В народі мистецтвом звалося...
30.06.2009р.
м. Київ, Сирець.
* * *
Галі
...Надихає мене крижана заметіль,
Я це знаю: ти щойно, кохана, звідтіль...
І хоч день, наче писанка райська стоїть,
Стільки різного в сóбі він звіку таїть...
Ось і ти, подолавши югу крижану,
Визволяєш мене з летаргічного сну...
Все життя я проспав, а проснувся – тіль-тіль,
Входжу з сірих сум’ять в крижану заметіль...
Я, кохана, її не боюсь, не боюсь,
Як роси молодої з тобою нап’юсь...
Я, кохана, усе, що напташив, оддав
За ту мить, у якій і любив, і страждав...
Я це знаю: ти щойно, кохана, звідтіль,
Де єдна дві зорі крижана заметіль...
В заметілі і я, ненаморений птах,
З молодою росою на стерплих устах...
11.07.2009р.
м. Київ, Сирець.
* * *
…Хоч живу я, голубе,на півночі,
Але чую кукуріки півнячі...
В літо, жодним чином не знаменне,
Ще гостює ластівка у мене...
Спориші, колись такі заглавні,
Не на повну вдачу ниньки славні:
Під асфальт підпали, під коросту,
Але клени – еллінського зросту...
Громом куті є аж три тополі,
Де таких ще викопаєш в полі?..
...Хоч живу я, голубе, на півночі,
Але чую кукуріки півнячі...
В слові, що для зайд не є знаменне,
Творчо княжить щастя безіменне...
В час, коли до нього дотикаюсь,
Об святу невичахлість спіткаюсь...
23.07.2009р.
м. Січеслав,
ж/м Північний.
КІММЕРІЙСЬКА БАЛАДА
Галі
…В Сердоліковій бухті сердоліків катма,
Карадаг про них згадки на друзки лама…
У старої болгарки не в перстенях вони –
В тих цілунках, що згасли навік восени…
В Сердоліковій бухті я камінь знайшов:
Ніби жук, взяв і випорснув з-під підошόв…
Я до нього дотичності зроду не мав:
Ніби диво незнане в долонях тримав…
А по миті, як виклик щербатій судьбі,
Усміхаючись мовив: ,,На щастя – тобі…“
З того часу, навиклий до мрій-мерехтінь,
Спостеріг на тлі бухти Волошина тінь…
Незвичайною тінь, вочевидь, не була,
А так само, як творчість, за душу взяла…
Ізвідтоді я в бухті не часто бував,
Та, коли випадало, немов раював…
Сердолікова сила в мій світ увійшла,
Може, брата по духу в мені віднайшла?..
…В Сердоліковій бухті сердоліків катма,
Карадаг про них згадки на друзки лама…
Якби міг я в баладі їх купно зібрать,
Сам Орфей мав на лірі б за мене зіграть…
Та непросто і в казці всі ґрані з’єднать,
Це закоханим всім не завадило б знать…
30.08.2009р.
м. Січеслав.
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии к данной публикации.